Львівщина славиться не лише королівськими резиденціями, замками та сакральними пам’ятками архітектури. На території області також є велика кількість пам’яток археології, у тому числі й національного значення. Гал-інфо підготувало матеріал про три княжі столиці, що у давнину прославляли нашу землю.
«На території Львівської області є кілька пам’яток археології національного значення, але лише кілька з них мають ще й величезне історичне значення для нашого народу», - переконаний кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик.
Серед таких особливо значимих пам’яток він виділяє: городище Високий замок у Львові, котре, за його словами, на превеликий жаль, усіма забуте; городище у Белзі та городище у Звенигороді.
«Це княжі столиці, які для нас є не просто туристичними об’єктами чи пам’ятками археології. Скажімо, для мене, як для архітектора, як для громадянина України, - це ще й засоби нашої національної безпеки. Вони є стратегічними об’єкти, котрі вибудовують нашу українську ідентичність. Це та платформа та база, на якій ми будуємо нашу українську державність. Саме на цих об’єктах ми можемо показати початки нашої української державності», - сказав Василь Петрик.
Він переконаний, що дослідження цих городищ є стратегічним елементом національної безпеки. Саме тому, за його словами, держава повинна берегти ці об’єкти і за всяку ціну не допускати їхнього знищення.
Звенигород - найдавніша княжа столиця на Українському Прикарпатті
Поблизу села Звенигород у Пустомитівському району розкинулася пам’ятка археології національного значення - колишня столиця Звенигородського князівства – княже місто Звенигород. Перша письмова згадка про нього датується 1087 роком.
Як розповіла дослідниця літописного Звенигорода, доктор історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту українознавства, Віра Гупало, це місто разом з Перемишлем та Теребовлею було однією з найдавніших княжих столиць на українському Прикарпатті.
«Заснував його Володар Ростиславович, правнук Ярослава Мудрого, у другій половині ХІ ст. Його спадкоємець, син Володимирко, у другій чверті ХІІ ст розбудував Звенигород, і місто за його правління досягло максимального розквіту.
На початку зими 1241 року Звенигород оточили війська хана Батия і знищили. Інформацію про те, яким був зовнішній вигляд Звенигорода, його просторова організація та забудова дають нам матеріали археологічних розкопок», - розповіла Віра Гупало.
За її словами, дослідження розпочалися у другій половині ХІХ ст, але найбільш масштабні роботи проводили у 1953 по 1994 рік. Тоді розкопи були заплановані в усіх структурних частинах міста. Завдяки цьому дослідники достеменно знают,ь якою була забудова цієї ділянки.
«Варто сказати, що Звенигород мав дуже своєрідну структуру порівняно з усіма прикарпатськими містами. Його просторова організація була дуже близькою до волинських міст. Основна частина, центральна, – дитинець і укріплений посад - розміщувались на високому пагорбі, що виділявся на тлі розлогої багнистої долини. До тих укріплень на нижчих ділянках прилягали пригороди. В межах багнистої ділянки були і острівні поселення. Там розміщувалися монастирі та примонастирські села. Сама долина оточена горбогір’ям і там також стояли феодальні замки, що давали можливість контролювати підходи до міста», - розповіла дослідниця.
Віра Гупало наголосила, що загальна площа центральної частини міста за Володимирка сягнула близько 130 га, тобто це було велике столичне місто.
«Найбільші археологічні відкриття відбулися у 1981 році, коли на північній околиці пригорода знайшли релікти дерев’яної забудови. Вона є цікава тим, що там відкрили рештки дуже щільної забудови у вигляді мостової, мощеної деревом, це була центральна магістральна лінія столиці. Обабіч мостової були оточені парканами двори. В межах дворів - зрубні будинки, які збереглися на висоту до 2-3 зрубів. Це були житлові будинки, часто двоповерхові з підсінням, були й господарські споруди. Також у межах кожної із садиб було багато ремісничих будівель», - розповіла Віра Гупало.
Вона пояснила, що знайдені матеріали свідчать про те, що на цьому місці був щільно забудований боярський квартал, а ремісничі майстерні виготовляли цікаві та цінні речі, у тому числі і з дорогоцінних металів.
«Такі вироби йшли не лише на потреби внутрішнього ринку, але й на зовнішній ринок. Завдяки тому, що ці дерев’яні релікти залягали у торфовому ґрунті, на території садиб збереглася велика кількість предметів, виготовлених із органічної сировини. Мушу сказати, що у Звенигороді вперше в Україні була відкрита ця дерев’яна забудова на такій великій площі. Лише там ми маємо рештки дерев’яних предметів, а також посуд, вироби зі шкіри та з берести тощо», - наголосила Віра Гупало.
Варвари понівечили у Звенигороді пам’ятку археології національного значення
Дослідниця зауважила, що така щільна дерев’яна забудова та велика насиченість культурного шару артефактами послужила підставою для того, щоб разом усю цю територію виділити у пам’ятку національного значення. Звенигород отримав цей статус у 2009 році. Пам’ятку археології національного значення «Городище літописного міста Звенигород» має охоронний № 130021-Н.
«Група фахівців на підставі всіх здобутих матеріалів поставила питання про збереження цієї території та подальшої охорони. Так з’явився ідея створення заповідника на місті цього міста», - підсумувала Віра Гупало.
Високий та Низький замки Львова
Торік археологи досліджували територію біля мурів Високого замку у Львові. Міська влада планувала провести консервацію решток пам’ятки.
Високий замок - це пам’ятка архітектури національного значення. Попри те, що першість на цю пам’ятку оспорюють дві нації - поляки та українці, Високий замок до нині залишається малодослідженим. Такі роботи як консервація решток, що залишились після насипання Копця Унії, - це одна з небагатьох можливостей дослідити рештки пам’ятки і, можливо, прояснити щось в історії спорудження Високого замку
Є припущення, що за Данила Галицького замок міг бути дерев’яним, поляки стверджують, що мурованим він став лише за Казимира Великого. Але лише археологічні дослідження можуть дати відповіді на ці питання.
Археологи у Львові виявили фрагмент мурів Високого замку
19 вересня 2017 року археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України під час археологічних досліджень території парку Високий замок виявили цінну знахідку - фрагмент мурів XIV ст.
Це вперше вдалося виявити фрагмент мурів Високого замку. За розмірами цегли мур орієнтовно датується XIV ст. Ймовірно, за словами дослідників, вони виявили фрагмент мурів так званої захаби - в'їзду на Високий замок.
Додамо, що у жовтні 2017 року на площі перед львівським театром імені Марії Заньковецької археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» віднайшли залишки муру Низького замку, який свого часу був резиденцією князя Лева. Дослідники переконані, що віднайдений мур пов'язаний із залишками Низького замку (попередньо датується XV-XVI).
Також археологи під час розкопок виявили фрагменти керамічного посуду різночасового датування. У нижніх верствах археологи знаходили кераміку ХІІІ - XІV ст.
Водночас археологи зазначають, що Низький замок не належить до числа добре досліджених об'єктів. Найдавніші відомості про історію замку знаходимо у праці львівського історика XVII ст., бургомістра Бартоломея Зиморовича. Перший князь, що обрав Львів за свою столицю - Лев Данилович, проживши зиму на Високому замку «серед лютого завивання невщухаючого вітру», переніс свій двір до збудованого ним Низького замку у долині Полтви. Ці події у своїй хроніці Зиморович датує 1270-ми роками.
У центрі Львова археологи досліджують мури княжого замку
Найдавніша документальна згадка про Низький замок датується 1292 р. Невідомо, наскільки знищений був замок під час пожежі 1381 р., але найнищівніша для Львова пожежа 1527 р. минула його. Проте у 1565 р. замок вигорів настільки, що залишились лише обпалені вогнем мури. У 1570-их роках замок перебудували у ренесансово-маньєристичному стилі. У такому вигляді замок перебував до кінця XVIII ст. На початку ХІХ ст. його розібрали для влаштування торгової площі.
Белз – місто відвойоване Ярославом Мудрим
Літописний Белз є одним із найдавніших міст Галичини. Вперше воно згадується в літописі 1030 року, коли князь Ярослав Мудрий вирушив походом на західні околиці Київської Руси та захопив Белз. На в'їзді до літописного Белзу є найдавніша територія - городище, яке, власне, і завоював свого часу Ярослав Мудрий. Саме тут розміщувалися палати, укріплені бастіони белзьких князів. Від усього цього залишилася лише назва - Замочок. Площа давнього літописного городища становить близько 7 гектарів.
Місто було надзвичайно добре укріплене городище захищене валами. Археологічні матеріали, дають підстави науковцям стверджувати, що поселення тут було ще з другої половини Х ст. Цікавим для археологів у плані досліджень є урочище Замочок – це територія літописного міста Белза ХІ – ХІІІ ст. Перша писемна згадка датується 1030 рік, тоді Ярослав Мудрий взяв Белз, і відтоді місто веде своє літочислення. Це найстаріше місто Львівської області і яке є одним із найстаріших поселень Західної України і Східної Європи.
Літописний Белз: унікальні археологічні знахідки
Додамо також, що дослідженням Белзу у 1930-х роках займався археолог Ярослав Пастернак. Пізніше городище досліджував археолог Володимир Петегирич. Саме він зробив низку сенсаційних відкриттів, відшукав дерев’яну дорогу та виявив оборонні споруди.
Археолог, який досліджує місто з 2004 року, науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника Белз Остап Лазурко під час своїх багаторічних розкопок виявив численні артефакти та цікаві для науки матеріали.
«Це матеріали лука-райковецької культури (східнослов'янська археологічна культура, - ред.) VІІІ - Х ст. Це знахідки з культурного шару, але об’єктів ми тут не мали. Однак це нам говорить про те, що територія городища була заселена ще у слов’янський час. Люди не прийшли на порожнє місце. З індивідуальних знахідок – енколпіон (нагрудний хрест давньокняжої доби, - ред.), другої половини ХІ ст. Така знахідка говорить про поширення християнства у ранній час, незважаючи на те, що ця місцина досить віддалена від Києва. На сусідніх людських городах також виявили хрестик ХІ ст.», - розповів археолог.
Археологи вивчають місце, де Ярослав Мудрий міг заснувати монастир
Незважаючи на те, що Белз є пам’яткою та заповідною територією, він потерпає від скарбошукачів, які час від часу розорюють пам'ятки археології. Найбільше від діяльності «чорних археологів» зазнають втрат урочища «Климентщина», «Монастирище» і «Трійця», які були супутниками давнього княжого городища.
