«Я би порадив КОДу, який має більшість у Львівській міській раді, до 25 лютого впорядкувати рух громадського транспорту у Львові. Тут вже їм ніхто не заважає, ні Президент, ні Партія регіонів. Нехай покажуть, на що здатні», - інтерв’ю народного депутата Петра Писарчука.
Відставка Андрія Клюєва з посади першого віце-прем’єр-міністра та міністра економіки. Для вас це рішення Президента Віктора Януковича було несподіваним?
До певної міри так.
У чому його логіка. Це «заслання», посилення РНБО чи підготовка до виборів?
Президент неодноразово попереджав усіх урядовців, що вони прийшли не на вічно і що від кожного з них залежить, наскільки довготривалим буде їх перебування на тій чи іншій посаді.
Водночас, як на мене, слід мати на увазі одну дуже важливу річ. Останнім часом перед Україною постали вельми серйозні виклики, які до того ж мають не тільки внутрішнє походження. Візьміть відносини з Росією. Понад 80% українських сирів поставлялися на тепер закритий для нас російський ринок! Ми вже вщент зруйнували цукрові заводи, зокрема на Львівщині. Чи можемо допустити, щоб така ж доля спіткала і великі східноукраїнські сирні заводи? А до кого звернутися за допомогою? До Європи, але їй не до нас. Уся Європа рятує від банкрутства Грецію. Проблеми в Португалії. Італія – третя європейська економіка – відмовляється від проведення Олімпіади через економічні негаразди. Яка Україна? Яка асоціація? Владу критикують про призупинення руху до ЄС, але Європа, повторюю, зосереджена нині тільки на собі. На своїй економіці.
Тобто, з одного боку, ми втрачаємо російський ринок для українських товарів, рівноцінної і швидкої заміни знайти не можемо, а з іншого – маємо гострі проблеми на європейських ринках, куди Україна постачає до 30% свого експорту. Під загрозою опиняються бюджетний і валютний баланси країни… Звідси, як на мене, і випливає логіка рішень Президента, який у такій непростій ситуації намагається зміцнити певні напрями державного будівництва.
А як ви оцінюєте призначення Раїси Богатирьової на посаду віце-прем'єр-міністра – міністра охорони здоров'я?
Раїса Богатирьова попала у свою стихію. Медицина – це її профіль. Завдання, які поставленні перед нею, очевидні. Реформа у галузі охорони здоров’я не йде – останнім часом це вже третій міністр. І логічно, що Президент зробив ставку саме на цю людину, яка попрацювала і в політиці, і в медицині, має високий авторитет. Президент надав їй відповідний статус – не просто міністр, а ще й віце-прем’єр-міністр. Мета одна: щоб після двох років балачок у системі охорони здоров’я нарешті почалися реформи, і люди побачили реальні зміни.
Багато розмов про реформи, але очевидно, що вони пробуксовують. Погані реформатори, саботаж чиновників? Чому?
Знову ж таки, візьмімо галузь охорони здоров’я. Ясна річ, що реформа потрібна, адже кількість населення зменшується, а число лікарів та ліжкомісць зростає. А що означає скоротити штат? Це різати по живому. Зрозуміло, що медичне середовище чинитиме опір. Однак реформи неминучі, ми приречені на те, щоб зробити певній частині людей зле, аби всім решта було добре.
Чи глянемо на галузь освіти. На кожному розі у нас виш. Міністр Табачник починає забирати ліцензії, одразу зчиняється галас. Але скажемо собі правду. Ми втрачаємо інженерну інтелігенцію, а не буде її, не буде розвитку держави. І тут потрібні глибинні реформи. А тому не все виходить як слід і у Табачника. Домішують емоції, політика… Тому реформи і буксують, але, повторюю, вони неминучі. Питання тільки у тому, коли? При цьому слід мати на увазі, що на подолання запущеної проблеми потрібно значно більше ресурсів і вміння.
Реформи складно проводити в умовах недовіри до влади. Є справедлива вимога: нехай верхи почнуть із себе?
Подивіться, багатьом чиновникам, які нагорі, нині живеться не солодко. Багатьох притягують до відповідальності.
Тут також фактор команди. Я недавно був у Китаї. Там діє програма пошуку талантів. Вони їх виявляють, опікуються ними, вчать їх і так виховують керівників державного штибу. І нам треба не гризтися, не політикувати, а думати і діяти стратегічно, а не так, що коли син судді, то обов’язково має бути суддею.
З одного погляду це так, але з іншого – наш політичний лексикон останнім часом поповнився такими, словами, як «сім’я», «смотрящій».
Це політичні технології, які далекі від дійсності. Очевидно, що у тих чиновників, які нагорі, є спокуси десь прилаштувати свою дитину, перерозподілити якісь фінансові потоки на користь близьких фірм... Але партії тут ні до чого. Адже були там, на горі,і львівські хлопці, які зовсім не безкорисно і не жертовно працювали на благо держави. Така природа людини. Ми слабкі до спокус.
Воднораз я у парламенті маю змогу спостерігати за сином Президента Віктором Януковичем. Абсолютно адекватний чоловік, не мажор, скромний, спокійний, пальці не «вєєром». Звісно, я не знаю всього, однак підстав для таких розмов не бачу. Звідки вони беруться? Повторюю, як на мене, це такі технології. Зрештою, що про мене тільки не писали і не говорили, хоча я завжди тут на місці, на виду і завше можна дізнатися більше, було б бажання.
Ще одна київська тема. Про те, як нардеп Ігор Рибаков «купив» нардепа Романа Забзалюка за 550 тис. доларів . Як ви до цього ставитесь?
Бридко. Ну що тут сказати… Ви знаєте нашого львівського депутата Івана Деньковича, який прийшов до парламенту за списком «Батьківщини». Як він багато говорив про демократії, про справедливість, мало очі мені не повицарапував, обзивав останніми словами. І все тільки через те, що я не підтримую Юлію Тимошенко. Де він тепер? У фракції Рибакова. Не знаю, чи за такі ж гроші, але річ не про те. До чого тут теперішня влада? Це така у нас політика і такі політики. Це проблема конкретного політика і конкретної політичної сили. У даному випадку проблема «Батьківщини», яка підібрала таких депутатів, привела їх до Верховної Ради, і вони там чинять усяку гидоту, яка ганьбить і парламент, і всю Україну.
Якщо говорити про політичну відповідальність партій і політиків, то, на вашу думку, хто має відповідати за те, що Партії регіонів ніяк не вдається знайти спільної мови з львів’янами? Попри щедрі грошові вливання, галичани не сприймають політики центральної влади.
Що значить не сприймають політики центральної влади? Я вам нагадаю недавнішні розмови про те, що Партія регіонів позакриває всі греко-католицькі церкви і що буде домінувати Московський патріархат. І близько такого нема. Більше того, в самому Московському патріархаті почалися проблеми.
Далі. Галас про те, що Янукович затягне Україну до Росії. А як насправді сталося? Хіба Янукович поставив Україну на коліна перед Росією тою кабальною ціною на газ? В дійсності все навпаки. Чому так складно проходять українсько-російські газові переговори? Бо теперішня влада твердо стоїть на позиції національних інтересів і не торгує ними заради особистої вигоди - на відмінну від попередників. Якщо наші люди не хочуть того розуміти, то чия це проблема?
Знову ж таки, скільки було говорено, що, мовляв, Львів буде потерпати. Давайте простежимо, як він потерпає. Почнімо здалеку. Згоріло два будинки у самому центрі Львова на площі Міцкевича. Три чи чотири роки стояли закопчені руїни, потім їх розібрали, і тепер вже п’ять чи шість років там пустка, жалюгідний паркан. Ніхто нічого. І згорілий цирк так само би поволі перетворювався на руїну, якби уряд не дав на його ремонт 8 мільйонів гривень.
А історія зі стадіоном. Місцева влада, по суті, завалила його будівництво. Нехай центральна влада так не любить Львів, то навіщо їй той клопіт. Віддали б Євро Одесі чи Дніпропетровську, та й по всьому. А ви, коли такі мудрі, то мастіть собі тут голову самі. Але ж ні. І стадіон збудовано, і аеропорт, і дороги – і все це коштом Державного бюджету. Яку ще політику проводити?
Але якщо проти Партії регіонів на Львівщині працює сила-силенна партій… Вони не можуть організувати рух маршруток, треба, щоб з Києва хтось приїхав і намалював їм транспортну схему…Словом, провалили все, що тільки можна, занедбали господарку, а тепер, щоб уникнути відповідальності, зробилися великими політиками і розказують людям байки, що то все винні вороги, які, значить, отаборились в Партії регіонів. І так людей зомбують щодня з ранку до вечора. Ясно, за таких обставин нам пробитися до свідомості людей не легко, але ми стараємось.
А як бути зі справами Тимошенко та Луценка? Більшість галичан сприймають ці справи як політичне переслідування. Та й Європа вже не особливо добирає слова, що засвідчила остання резолюція ПАРЄ щодо України.
Я вже казав, насправді Європі нині не до нас – це головна причина. І питання Тимошенко – це тільки привід, якби не воно, то знайшлися б якісь інші зачіпки. У Європі лишень скористалися моментом, щоб відтермінувативступ України, на інтеграцію якої нині у ЄС нема ні часу, ні ресурсів. Вони сьогодні не спроможні проковтнути ні Румунію, ні Болгарію, яких не пускають у шенгенську зону. Що вже казати про нас. Розширення ЄС на схід сьогодні не на часі.
До того ж, в історії є чимало прикладів, коли Європа заради своїх інтересів зрікалась України. Згадаймо, Брестський мир… Зрозуміло, що Росія не вельми хоче, щоб Україна була членом ЄС. Водночас найбільша потуга Європи Німеччина, яка залежна від російського газу, не квапиться сваритися з Росією. Світ жорсткий, у ньому панують інтереси, а не співчуття.
А сучасним критикам від опозиції хочу нагадати. Ви були п’ять років при владі. Чому не підписали цю угоду? Більше того, після Помаранчевої революції Україна в Європі була модно і вигідною темою. Чому не скористались? Але ж ні. І тільки уряд Віктора Януковича остаточно підготував угоду про асоціацію до парафування та підписання. І це тільки за два роки.
Знаєте, мені як людині мало приємного в тому, що Тимошенко ув’язнена. Я навіть ворогу своєму не бажаю такого. Треба прощати своїм недругам. Однак тут хочу наголосити на тому, про що Президент Янукович вже не раз говорив, але його не чують. Це РНБО під головування Ющенка дало доручення Генпрокуратурі розслідувати підписання тої сумнозвісної угоди. От і розслідували.
Все ж таки ваш прогноз: Тимошенко та Луценко візьмуть участь у парламентських виборах у жовтні цього року чи ні?
Дивіться, судять прем’єр-міністра Ісландії за неефективне керівництво країною, що спричинило дефолт. Чого ж Європа мовчить? Це ж взагалі якесь абстрактне звинувачення.
Європа довіряє ісландському судові.
Може й так. Але ви зверніть увагу, чого Європа вимагає від Президента: буквально щоб він втрутився у роботу суду. У Європі коли якийсь вищий урядовець собі дозволить вплинути на суд, то на нього чекає публічна ганьба і відставка. Воднораз європейці вважають за можливе давати Україні такі поради! Я не знаю, за кого вони нас мають, але якщо ми почнемо виконувати ці поради, то ніколи не матимемо незалежних судів і ніколи не зможемо вирватись із замкнутого кола, коли демагоги намагаються зомбувати суспільство, щоб тільки знову прийти до влади і набивати кишені.
Маєте достатньо агітаторів, що проводити зворотній процес – роззомбовування? Адже на Львівщині напередодні виборів саме вашій партійній організації, вочевидь, доведеться цим зайнятися впритул?
З агітаторами є проблема. Як і в інших партіях. Знаєте, партії побудовані так. Сховалися за лідера, який добре говорить, і вперед. Проте найбільше я переживаю не за це. І не за те, чи буду у парламентічи ні, чи матиме Партія регіонів більшість чи ні. Нині ми живемо за іншою Конституцією, і, я певен, що Президент дасть собі раду. Бо вже нема інституту парламентської більшості і загрози чергового періоду безвладдя, коли будуть півроку уряд формувати, нема.Є друга небезпека. Коли люди знову оберуть тих «тушок». Я ж їх знаю…
Назвете?
Поки що ні. Але днями був на рідній Перемишлянщині і так засмутився, аж мені стало зле. Люди, які бігають по кабінетах на Банковій, і на Грушевського, нині їздять селами і ганьблять ту владу, на чому світ стоїть... Знову та ж технологія, щоб обдурити людей. В кабінетах він розказує, «я ваш, я прийду в парламент, я буду звами», а по селах ганять ту владу і Партію регіонів. І якщо люди цих брехунів собі оберуть, то буде справжня біда. Бо коли вони приходять до парламенту, то для них головне не програми, не добробут людей, а тільки посади. І навколо тих посад точиться вся боротьба і гризня.
Судячи із записів розмов Забзалюка із Рибаковим, такий псевдостандарт політичної поведінки насаджується згори. Чи не так?
Чесно вам скажу, до того скандалу я Рибакова, можна сказати, що й не знав. Сидять вони (депутатська група Ігоря Рибакова «Реформи заради майбутнього») там в куті, деколи й мудрі речі говорять. Ну той що? Тому я думаю, що Президент того Рибакова й не бачив ніколи. Не можна одразу робити такі узагальнення. Є якийсь бізнесмен, заробив трохи грошей, є амбіції, захотів створити депутатську групу. До того ж, привела його до парламенту Тимошенко, а не Янукович… Спитати б, навіщо того бізнесмена тепер ліпити до того, до чого він не ліпиться.
Як тест для місцевих«тушок» львівський КОДУ оголосив антипрезидентську акцію до 25 лютого. Щоб були проведені позачергові сесії районних рад, а потім і обласної, де були б ухвалені відповідні заяви. Мовляв, той опозиційний депутат, який не підтримає акцію, той «тушка».
Я би порадив КОДу, який має більшість у Львівській міській раді, до 25 лютого впорядкувати рух громадського транспорту у Львові. Тут вже їм ніхто не заважає, ні Президент, ні Партія регіонів. Нехай покажуть, на що здатні. А збурювати людей, дестабілізовувати обстановку… Хто від цього виграє? Від того, що місцеві чиновники будуть бігати і відбиватися від того всього, замість того, аби займатися проблемами сіл та селищ? Хіба від того виграють звичайні громадяни? Ясно, для чого то все опозиції - прагнуть виграти вибори. Але вони вже вигравали, вже були при владі. Чого досягли? Про це треба думати, не руйнуймо України.
Один із місцевих політиків днями заявив, що Львівщина має своїх диктаторів – Садового і Костюка. А з диктаторами, які відомо, треба нещадно боротися. Паралельно Львовом почали ширитися інформаційна хвиля, що начебто ні голова Львівської ОДА Михайло Костюк, ні міський голова Львова Андрій Садовий недобудуть на своїх посадах до дати парламентських виборів. Яка ваша думка?
Костюк сформувався як керівник у Львові. Це ж не те, як колись Зеновія Гузара призначили в Луганськ віце-губернатором… Костюк не політик, Костюк господарник, який весь час пропрацював на залізниці. Зокрема, у команді покійного Георгія Кірпи, який є шанований і в Україні, і серед львів’ян. Логіка Президента яка? Нині найкраща політика – це господарка. А для Львова це є архіважливо. Адже самостійно ми не можемо зреалізувати жодного проекту. Будували стадіон – завалили. Те саме з дорогами і аеропортом. Не можемо. От Президент і призначає Михайла Костюка – і місцевого, і господарника. Годилося б його підтримати, а натомість голову області втягують в політику.
Зрозуміла річ, що йому бракує політичного досвіду, а ще львівська політика вельми специфічна. Можливо, йому не те радять. Звідси помилки, але Михайло Костюк, як на мене, готовий їх визнавати і виправляти.
Знову ж таки, втягнули голову ОДА у скандал із судом газети «Експрес». Але до чого там губернатор? До чого політика? Не згоден із судовим рішенням, оскаржуй його, подавай позов в Європейський суд. Ну от у мене є кілька судів. Колодій (перший заступник голови Львівської обласної ради) заявив в телеефірі напряму, що суд прийняв рішення таке, яке подобається «Свободі» під тиском «Свободи» щодо «Південного». То що, я робив з того політику, збирав прес-конференцію, галасував...Ну прийняв суд рішення, а Колодій десь обмовився або ж блефанув. Чи мені треба було репетувати про тиск на Партію регіонів? Я вас прошу…
Що ж до відставки Михайла Костюка, то найближчим часом її, на мою думку, не буде. Ну і звісно, це абсолютно неадекватна оцінка називати його диктатором. Дешевий прийомчик, не більше.
Але чи може бути ефективним господарником голова ОДА, який опинився у жорсткій конфронтації з однією із впливових бізнесових груп в області. Принаймні такий висновок можна зробити із різко критичних матеріалів на одному з львівських телеканалів.
Хтось у цьому зацікавлений. Не я, це точно. Михайло Костюк не є членом Партії регіонів. І ми не наполягаємо – це особистий вибір людини. Отож, Партія регіонів не втягувала його у політику. А у тих, хто це вчинив, треба і спитати: чого вони від нього хочуть? Яка мета цього? Можливо, тут ноги ростуть із Києва. Але це гіпотеза.
Однак можна зустрітися і обговорити спірні теми, адже, як відомо, поганий мир завжди краще ніж добра війна.
Я мав з цього приводу розмову з Михайлом Дмитровичем. Але протилежна сторона стоїть на тому, що телеканал передано в управління колективу.А чому колектив телеканалу має таку антипатію, можна здогадуватися, але це будуть тільки здогадки. Час покаже.
А як щодо другого «диктатора» – міського голови Львова Андрія Садового. На вашу думку, чи може контрольований конфлікт зі «Свободою», яка має більшість у міській раді, закінчитись для нього дотерміновою відставкою.
Якщо Садового відправлять у відставку, то тільки зроблять йому велику послугу. Місто має багато боргів, їх треба віддавати, купу проблем – їх треба розв’язувати, Євро треба проводити… Приїдуть гості, а ми проводимо вибори мера? Чи може у «Свободи» є кандидат, який здатний за короткий термін розв’язати всі міські проблеми? Може це секретар Львівської міської ради Василь Павлюк? Я так не думаю. Особливо на фоні чергового ганебного «дипломного» скандалу. Таке враження, що система управління у Львові геть зруйнована. Водночас я виступаю за те, щоб «Свобода» привела свого мера і навела лад у Львові, а коли не впораються, то треба буде звільнити Ратушу.
Як ви оцінюєте той факт, що ключові посади ГУ МВС у Львівській області очолили вихідці із Полтавської області?
Можливо, це й не зле, беручи до уваги рівень корумпованості правоохоронних органів. Простій людині правду знайти дуже тяжко... Зрощення з бізнесом, видимість боротьби з корупцією – це велика біда. Коли ж приходять люди, не пов’язані з місцевими групами, – це мало б сприяти очищенню.
Опозиція каже, що Партія регіонів не зможе виграти вибори в жодному з мажоритарних округів на Львівщині.
Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти. Ми будемо брати не числом, а вмінням. 2002 року я на особистому прикладі довів, що ми це вміємо робити. Отож буде і вигравати, і крові КОДівцям трохи попсуємо. Бо вони всі тут при владі і щораз заглядають їй до рота. Бо якби цього не робили, то через всі іхні бізнеси, які є далеко не прозорими, до них було би купа питань. І вони це прекрасно розуміють. Це все гра. І ми ще побачимо, скільки депутатів-мажоритарників від Львівщини вже в грудні буде в більшості.
Чи Ви будете брати участь у мажоритарних виборах і на якому окрузі?
Ще думаю.
Дякуємо за розмову.
Гал-інфо.
