Ще у 1946 році у Львівському госпіталі інвалідів війни, що у Винниках, було відкрито відділення кістково-суглобового туберкульозу (КСТ). Нараховувало воно тоді 200 ліжок. Тут мали змогу пролікуватись десятки тисяч хворих. Відділення КСТ у Винниках було єдиним стаціонарним фтизіоортопедичним відділенням на території Західного регіону України.
Традиційно тут надавали допомогу в особливо важких клінічних випадках хворим із Тернопільської, Хмельницької, Рівненської, Закарпатської, Івано-Франківської та Волинської областей. Але, відповідно до наказу начальника Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Богдана Чечотки, з 1 червня ц.р. відділення КСТ у госпіталі закрито, а штат його працівників скорочено. Такі дії чиновника викликали обурення як медичних працівників, так і численних пацієнтів, які втратили надію на належне медичне обслуговування.
Смертельні жнива туберкульозу – 3 млн людей на рік
Сьогодні в Україні епідемія туберкульозу. Його поширення становить загрозу національній безпеці країни і є однією з причин втрати працездатності, здоров’я, причиною інвалідності та смертності населення, свідчить про проблеми бідності, соціальної нерівності та потребує постійного збільшення обсягу видатків із державного бюджету. Усе це констатується в «Загальнодержавній цільовій соціальній програмі протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки».
Україна посідає друге місце після Російської Федерації серед країн Європейського регіону за показниками захворюваності на туберкульоз. Реєструються випадки майже невиліковного туберкульозу, кількість яких стрімко збільшується. Особливу небезпеку становить поєднання туберкульозу з ВІЛ-інфекцією серед уразливих до ВІЛ-інфекції груп населення.
Туберкульоз являє собою гостре або хронічне інфекційне захворювання, яке викликається бактерією туберкульозу і при якому можуть уражатися всі органи людського організму, але найчастіше хворі страждають на туберкульоз легень.
Мікобактерією туберкульозу інфікована третина населення всієї планети. Приблизно 3 мільйони хворих щороку гинуть від туберкульозу. Це найчастіша інфекційна причина смерті на Землі.
Після легень туберкульоз найчастіше вражає кістки та суглоби: друге місце (2,6 %) серед усіх клінічних форм цієї хвороби і перше місце (45,5 %) – серед форм туберкульозу позалегеневих локалізацій. Серед хворих на туберкульоз кісток і суглобів у 45 % випадків уражається хребет, кульшовий і колінний суглоби – по 20 %, решта суглобів – 15 %.
Кістково-суглобовий туберкульоз діагностується вкрай погано, хворі виявляються на пізніх етапах розвитку КСТ, що призводить до тяжких наслідків захворювання, необхідності тривалого й складного, частіше оперативного, лікування й високої інвалідизації. В останні роки відбувається зміщення максимального значення показника захворюваності на молодий вік, хворіють частіше особи працездатного віку.
Як стверджують фахівці Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка НАМН України, нині рівень діагностики КСТ сучасними методами надзвичайно низький. За даними провідних фахівців у країнах СНД діагностичні помилки при кістково-суглобовому туберкульозі складають від 40 до 75 %.
І в цей час, коли ця хвороба лише прогресує та вимагає серйозного вивчення й лікування хворих, у комунальному медичному закладі Львівської обласної ради – Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи – проходить скандальне закриття відділення.
Немає хворих – немає проблем
У відділенні кістково-суглобового туберкульозу у Винниках було 65 ліжок. Тут лікувалось близько 270 хворих на рік. Оскільки лікування складне, то пацієнт міг перебувати у відділенні і два-три місяці. Медперсонал, за словами хворих, був вишколеним і надзвичайно фаховим. У госпіталі покладено початок розвитку школи фтизіоортопедії у Львові, працювали лікарі високого класу.
За багато років у відділенні були напрацьовані методики лікування хворих із туберкульозом кісток і суглобів всіх локалізацій. Розроблені й втілені методи консервативного і хірургічного лікування, скеровані на ліквідацію туберкульозного вогнища і відновлення працездатності в оптимально короткі терміни. В арсеналі лікарів відділення були десятки методик реконструктивних операцій при ураженні туберкульозом кульшових і колінних суглобів, тазу, хребта, стопи, кісток верхніх кінцівок.
Але зі зміною головного лікаря госпіталю ситуація у відділенні з незрозумілих причин почала погіршуватись. Ставлення до лікарів і пацієнтів почало нагадувати стосунки між свекрухою та нелюбою невісткою, з якої жодної користі для родини. Оскільки хворі на кістково-суглобовий туберкульоз – це здебільшого прості люди, то «віддачі» для керівництва з них мало. Поповзли чутки про можливе закриття відділення, в якому, до речі, працювало 44 особи медперсоналу. Схвильовані працівники 30 грудня 2014 року подзвонили на «гарячу» лінію департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації та скерували 5 січня 2015 року відповідне колективне звернення.
20 січня 2015 року начальник медичного департаменту ЛОДА Богдан Чечотка в листі працівникам відділення КСТ пише, що «департамент охорони здоров’я жодних наказів щодо переведення чи скорочення туберкульозного відділення для хворих на кістково-суглобовий туберкульоз не видавав. Адміністрація Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи також не видавала з цього приводу наказів».
Але вже на другий день, 21 січня 2015 року, пан Чечотка підписує наказ № 34 «Про створення комісії з метою перевірки колективного звернення працівників Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих». Відповідній комісії у складі п’яти осіб було доручено в термін із 22 по 27 січня 2015 року зустрітись із заявниками, провести перевірку скарги медпрацівників і подати до 28 січня відповідну довідку з висновками.
Дивним виглядає вже те, що спочатку начальник департаменту повідомляє заявників, що було проведене службове розслідування і жодних наказів про скорочення не видавалось. А вже після цього створює комісію для перевірки самого цього звернення. Коміся отримує для праці аж чотири робочих дні (бо 24 та 25 січня були вихідними днями).
Після напруженої роботи та аналізу 266 медичних карт стаціонарних хворих (це по 5 хв. робочого часу на одну картку при безперервному 8-ми годинному робочому дні членів комісії без відлучень у туалет чи на перекур) комісія підготувала аж двохсторінкову «Довідку про перевірку відділення кістково-суглобового туберкульозу ЛОГІВР ім. Ю. Липи». Зверніть увагу: не довідку про перевірку колективного звернення, як цього вимагав наказ, а довідку про «перевірку стану надання медичної допомоги хворим». Але це, як би сказали в Одесі, дві великих різниці!
І якого висновку дійшла ця поважна комісія? Цитую: «… Лише 5,6% пролікованих хворих вимагали протитуберкульозної антибактеріальної терапії. Лікування хворих туберкульозом проводилось та надалі проводиться з порушенням затверджених схем лікування. Дози протитуберкульозних препаратів призначаються без врахування ваги тіла пацієнта (у відділенні відсутня вага). У випадку поступлення хворого 4-ї категорії, якому рішенням комісії було призначено препарати 2-го ряду, впродовж всього періоду перебування у відділенні КСТ … лікування взагалі не проводилось у зв’язку з тим, що відповідні медикаменти відділення не замовляло та не отримувало. Робота відділення скеровувалась і в даний час направлена, в основному, на симптоматичне лікування пацієнтів, які в минулому перенесли кістково-суглобовий туберкульоз і протитуберкульозної допомоги не потребують, а також на лікування хворих із неспецифічними захворюваннями кісток і суглобів, що не відповідає чинним принципам та нормам протитуберкульозної роботи. Враховуючи вищенаведене комісія прийшла до висновку, що відділення кістково-суглобового туберкульозу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи не виконує покладених на нього функцій» (підкреслення наше.-А.Б.). Отакої! І до речі, в довідці немає жодної згадки про зустріч членів комісії з самими заявниками. А для чого? Можливо комісія формально потрібна була лише для узаконення вже прийнятого кимось рішення.
«Розстрільна» оптимізація Чечотки
Що б зробив після отримання такого висновку комісії нормальний лікар-керівник, який давав клятву будь-що рятувати хворих. Швидше всього, що він би виніс догану головному лікареві установи за бардак у підконтрольному відділенні, терміново дав би команду закупити вагу й ліки, залучив би найкращих фахівців для покращання роботи структури, зустрівся б із колективом та хворими.
Але начальник департаменту, який на той час за сумісництвом був і головою постійної депутатської комісії обласної ради з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту, видає наказ № 199 від 16.03.2015 року «Про оптимізацію ліжкової мережі для надання протитуберкульозної допомоги», яким доручає головному лікареві комунального закладу Львівської обласної ради ЛГІВР ім. Ю. Липи «закрити з 01.06.2015 року 65 ліжок відділення кістково-суглобового туберкульозу… Скоротити штат та провести вивільнення медичних працівників вказаного відділення». Німа сцена! У розумінні пана Чечотки оптимізація – це скорочення!? Це якби пацієнта, якому треба робити операцію після вогнепального поранення, просто дорозстріляли. Для чого лікувати хворих? – звичайно, що легше закрити медустанову й статистика відразу покращиться.
Сказати, що працівники відділення КСТ та хворі після такого наказу головного медика області були в шоці, – це не сказати нічого. Їх просто похоронили живими. Згаданим наказом також передбачалось розгорнути в складі 1-го фтизіохірургічного відділення Львівського регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру аж … 10 ліжок для госпіталізації пацієнтів із кітково-суглобовим туберкульозом.
«Сьогодні фактично нам лікуватись немає де, – розповідає Михайло Барна з Хирова. – Йти туди, де відкрита форма туберкульозу – це лише давати поштовх для загострення наших болячок. В обласному «туберкульозному» центрі немає ніяких умов. У Винниках у нас було 19 палат. Був чудовий медичний персонал, свій масажист. У нас же специфічні хвороби хребта та суглобів. У госпіталі були широкі коридори, тут хворі могли вільно ходити на ходулях та їздити на візках. Хворі на кістково-суглобовий туберкульоз – це люди з хронічним захворюванням. Були роки, коли для того, щоб потрапити в наше відділення, люди стояли у черзі. Пацієнтів не було, де класти». «А зараз нам кажуть, що відділення у Винниках не виконує своїх функцій. А що медична влада зробила для того, щоб воно нормально працювало і рятувало сотні й тисячі хворих?», – запитує пан Барна.
Цинізм керівників від медицини
Працівники відділення та хворі не хочуть миритися з сумнівним з точки зору закону закриттям 65 ліжко-місць відділення кістково-суглобового туберкульозу в госпіталі у Винниках. Людей дивує, чому від цієї проблеми відсторонилася Львівська обласна рада. Бо саме вона є засновником цього комунального медичного закладу. Цікаво, що це питання жодного разу не розглядалась і на засіданні депутатської комісії ради з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту. Не хотіли виносити сміття з хати? Бо як же може голова профільної медичної комісії Богдан Чечотка критикувати дії начальника медичного департаменту облдержадміністрації … Богдана Чечотки!
Сьогодні Львівський окружний адміністративний суд розглядає адміністративний позов до директора департаменту охорони здоров’я ЛОДА Б.Р. Чечотки з цього питання. Позивачі вважають, що наказ про ліквідацію відділення КСТ у комунальному закладі порушує їх права та інтереси на охорону здоров’я та надання медичної допомоги. Вони також просять суд скасувати наказ від 16.03.2015 року № 199 «Про оптимізацію ліжкової мережі для надання протитуберкульозної допомоги».
Понад 30 працівників відділення кістково-суглобового туберкульозу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи у відкритому колективному зверненні заявляють, що адміністрація госпіталю намагалась «не покращити роботу відділення, забезпечивши його кваліфікованими кадрами, а робить все для того, щоб знищити це єдине й унікальне в Західному регіоні відділення».
Лікарі й медсестри стверджують, що комісія «була зацікавлена у закритті відділення», проаналізувала роботу лише за останні два роки, коли адміністрація госпіталю свідомо не надавала у відділення кваліфікованих лікарів. Показники зменшились лише тому, що бракує лікарів, немає кому займатись кураторською роботою в районах і діагностувати вперше виявлених хворих на КСТ. Тому такі пацієнти лікуються в інших відділеннях, лежать вдома, а хвороба прогресує та ускладнюється.
До речі, за висновками цих же фахівців Інституту патології хребта та суглобів НАМН України «відносно сприятливі епідеміологічні показники щодо позалегеневого туберкульозу в нашій країні не відображають дійсної картини. Це пояснюється, по-перше, пізніми клінічними проявами позалегеневих форм туберкульозу та діагностикою в основному за зверненням, по-друге, великою часткою хворих, які перебувають під доглядом лікарів загальної лікувальної мережі з помилковими діагнозами, а також відсутністю роботи з раннього виявлення, пізніми термінами встановлення діагнозу та інше».
До числа факторів, що змусили науковців Інституту оцінити опубліковані показники захворюваності як такі, що не відповідають дійсності, належать також великі відмінності в захворюваності між окремими територіальними утвореннями, а також той факт, що питома вага позалегеневого туберкульозу у високорозвинених країнах становить 1/4 (Австралія, Німеччина, Швейцарія), 1/3 (США) і майже 1/2 (Канада) серед всіх виявлених хворих на туберкульоз. Лише у Львівській області їх число за розчерком пера горе-чиновників зменшилось до мінімуму.
До речі, цинізм львівських чиновників від медицини просто вражає. Голова Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України О. Богомолоць ще у квітні ц.р. стверджувала, що «Департаментом охорони здоров’я Львівської ОДА ухвалено рішення про переведення фтизіоортопедичного відділення госпіталю до профільної устнови та відкриття на вивільнених площах відділення на 40 ліжок для медичної реабілітації спінальних хворих, у тому числі учасників антитерористичної операції…».
Але відділення для реабілатації воїнів АТО й досі лише планують відкрти (кажуть, що розмістять його в коридорах другого поверху одного з корпусів госпіталю). А відділення кістково-суглобового туберкульозу розміщувалось на дев’ятому поверсі. І, до речі, воно й досі пустує. Ну, не гарно так брехати Міністрові! Але львівські «дяді» від медицини, напевно, до цього звикли.
Поки хтось рахує прибутки від можливої комерційної оренди звільнених площ у комунальному медичному закладі, десь вмирають люди, позбавлені конституційного права на належний догляд. У тому числі й ті, які не отримали вчасної і якісної опіки в ліквідованому відділенні кістково-суглобового туберкульозу комунального закладу Львівської обласної ради Львівському обласному госпіталі інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи.
Уже ніколи не розкажуть про свій біль Савчук Леся, Андрій Кривда, Сергій Соколов та багато інших хворих на кістковий туберкульоз, які відійшли у світ, де немає президентів та голів обласних рад, начальників департаментів та голів постійних комісій, де всі рівні та вільні.
Але шанс на відновлення справедливості все ж таки є. У середу, 16 грудня, о 17.00 годині у Львівському окружному адміністративному суді слухатиметься справа щодо скасування зловісного наказу директора департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Б.Чечотки від 16.03.2015 року № 199 «Про оптимізацію ліжкової мережі для надання протитуберкульозної допомоги».
Андрій Болкун.
Коментар екс-начальника департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Ростислава Ступницького:
"Ця історія із закриттям відділення кістково-суглобового туберкульозу просто шокує. Реально в країні епідемія. Число хворих не зменшується, а лише збільшується. 30 червня цього року на брифінгу міністр охорони здоров’я Квіташвілі чітко заявив, що в жодному разі не можна ліквідовувати медичні установи, які займаються лікуванням хворих на туберкульоз. До речі, ще донедавна в Україні існував Закон, яким встановлювався мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я та скорочення працівників цих закладів. Але наприкінці грудня минулого року Верховна Рада скасувала його. Цим відразу й скористались окремі чиновники від медицини. Якось так вийшло по-сталінськи: «Нема людини – нема проблеми».
Хворі на кістковий туберкульоз справді нікуди ж не подінуться! Людина може навіть не підозрювати, що в неї ця проблема. Часто через неправильні діагнози лікуються від інших недуг. На кістково-суглобовий туберкульоз можуть захворіти особи будь-якого віку. І діагностувати цю хворобу не так просто. Розвинуті країни світу не можуть дати собі ради з КСТ, а ми на двохмільйонну область залишаємо 10 ліжок стаціонару! Це – злочин!
В Україні діє закон «Про протидію захворюванню на туберкульоз». Чинним законодавством передбачено реформування системи надання протитуберкульозної допомоги, зокрема максимальне наближення медичних послуг до хворого, інтеграція надання медичної допомоги, що забезпечить доступ населення до послуг з діагностики, лікування туберкульозу та догляду за хворими. Згаданим наказом все зроблено якраз навпаки. Власне, як на мене, слід було б за всяку ціну знайти додаткове фінансування і розбудовувати відділення кістково-суглобового туберкульозу, а не закривати його".
