Володимир Кожан відомий у Галичині політик, бізнесмен, меценат. Зареєстрований кандидатом у народні депутати України по Бродівському виборчому округу№119. Нагороджений орденами «За заслуги» II та III ступеня. Кредо життя: «Поспішати робити добро».
Володимире Дмитровичу, Ви зареєстровані кандидатом у народні депутати України. Чим викликане таке рішення, адже раніше висловлювали сумнів щодо свого кандидування?
Скажу відверто, просто набридла ситуація у державі, набридло, що у нас суцільний обман і хабарництво, а людей постійно годують обіцянками та розповідають, що ситуація в Україні вже міняється на краще. Насправді ж люди реально бачать, більше того, відчувають на власному нутрі, що все навпаки. При цьому, обманом, щоб подобатися виборцям займаються усі: і влада, і опозиція. Чесно, вже аж нудить від одних і тих самих облич, котрі тосуються як карти в колоді. Я вважаю, що у політиці має бути послідовність і чесність, а щирість депутата виборець має відчувати. У нас же навпаки: ми обираємо, а потім бачимо «слугу народу» ще раз, але вже через п’ять років і він знову розповідає яким великим патріотом він є і як тяжко йому працювати. Переконаний, що цьому блюзнірству треба покласти край. У парламенті мають бути нові люди, які здатні щось змінювати.
Ви небідна людина. Більшість заможних ідуть в депутати з двох причин: або збагатитися ще більше, або захистити свій бізнес?
На відміну від своїх колег, я будучи депутатом обласної ради, не мав якихось особливих преференцій для свого бізнесу. Мене також перевіряють пожежники, податкова, санстанція. Загалом майже 30 інспектуючих органів. Для мене огидно брати гроші за голосування, це принижує. Так, я не бідний чоловік, мій бізнес прозорий і розширювати його нечесним шляхом не планую. Мені вистачить того, що є. Знаєте, коли збагачуються на чиїхось муках та стражданнях забувають головне, що, окрім кари людської, є ще кара Божа. А я людина віруюча. У Верховну Раду йду свідомо, бо хочу, що покращити життя людей. Адже, повірте, маючи певні статки, не можна почуватися щасливим, коли навколо стільки обездолених, які просять гроші на елементарне, не мають за що пролікуватися. У державі стає повністю відсутнім середній клас. У нас дві крайнощі? або дуже багаті, або дуже бідні. З цим щось треба робити.
Багато розмов точиться щодо надання малому та середньому бізнесу певних преференцій, адже саме цей вид діяльності мав бути в основі виходу держави з економічної кризи. Що, на Вашу думку, треба зробити найперше?
Ну, по-перше, це відновлення кредитування, з поміркованими відсотками. По-друге, це послаблення податкового тиску. По-третє, чітка, прозора система дозволів та ліцензій. По-четверте, певні відтермінування із виплатами обов’язкових платежів та зборів. Підприємець має спочатку хоча би стати на ноги, а вже потім від нього щось вимагати. У нас же – все навпаки. Ми мусимо змінити філософію держави у ставленні до малого та середнього бізнесу. Треба кардинально зменшити кількість контролюючих органів. А то що виходить, людина ще не почала займатися бізнесом, а вже має цілу купу штрафів. Маємо зрозуміти, що державні органи не «дамоклів меч» для підприємця та бізнесмена, а найперше партнер. Якщо ми до цього дійдемо, тоді можна говорити про прогрес цієї важливої ланки економіки.
Що є основою Вашої передвиборчої програми?
Як людина, яка значну частину життя віддала економічній, виробничій сфері,спрямую свій досвід для розробки й ухвалення рішень, спрямованих на економічне зростання, визначення стратегії та шляхів розвитку України, як сильної європейської держави. І тут, найперше маємо подолати явище, яке найбільше нам заважає, тому, боротьбаз корупцією, особливо у владних структурах, притягнення до кримінальної відповідальності чиновників різних рівнів за невиконання, порушення Законів України, нецільове використання, розкрадання державних коштів є пріоритетом. Мусимо змінити довіру до суду, тому виборність, відкликання суддів, їх звіт перед виборцями треба в Україні запровадити.
Важливо також прийняти податкові законів, які будуть сприяти розвитку виробництва та діяльності підприємництва, сприяти малому та середньому бізнесу. Я вже казав, що в Україні є дуже багаті люди, котрі, на жаль, не є джерелом наповнення державного бюджету, тому, встановлення податку на розкіш – обов’язково. Далі - залучення інвестицій та покращення працевлаштування виборців свого округу. Подолання безробіття, влаштування на роботу молодих спеціалістів, державнапідтримка сільського виробника шляхом дотримання паритету цін на сільського господарську продукцію, розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Забезпечення фінансування регіонів, шляхом перерозподілукоштів з державного бюджету в місцевий.
Що стосується підвищення порогу пенсійного вік, то він однозначно має бути скасований. Маємо шукати інші шляхи наповнення Пенсійного фонду. Значна частина людей не доживає до пенсійного віку, тому нещодавно запроваджені правила про підвищення мінімуму для пенсіонерів є абсурдними. Краще давайте скасуємо десятитисячні персональні пенсії, аніж знущатися над простим людом.
Якщо мене, звісно, оберуть, то буду домагатися повернення знецінених заощаджень, зокрема, шляхом розширення форм компенсації, зміцненнясистемисоціальногозахистудітей-сирітта малозабезпечених сімей, заборони на підвищення цін на комунальні послуги, тарифи, найперше, цін на електроенергію, гарантованого надання безоплатної медичної допомоги усім, хто її потребує, можливість отримання платних медичних послуг за бажанням, розвиток медичного страхування за підтримки та гарантіями держави.
Індикатором розвитку нашого суспільства є преса та вільні засоби масової інформації. Сьогодні ми багато чуємо про переслідування журналістів. Через це Верховна Рада мусить прийняти закони для забезпечення розвитку засобів масової інформації, прийняття відповідних законів, які б унеможливлювали тиск влади на ЗМІ та неухильне дотримання свободи преси.
Щодо Вашого 119 виборчого округу?
Основною проблемою у моєму окрузі, зрештою, як і в інших районах Львівщини,та у цілій Україні є масове безробіття. Я вже казав, що треба робити: інвестиції, розвиток малого і середнього бізнесу.
Далі – це дороги. Треба вибивати кошти не для ремонту, а для повного їх відновлення. Потрібні фінанси і для ремонту шкіл, Народних домів «Просвіта», лікарень та фельдшерсько- акушерських пунктів.Якщо ми непокращимо умов та заробітних плат вчителів, медичних працівників, то яке покоління та майбутнє нашої держави?
Знову ж таки Верховна Рада, Президент мають визначити стратегію державної політики України на міжнародному рівні. Якщо це Європа, куди ми усі прагнемо, то треба робити реальні кроки на законодавчому рівні задля якнайшвидшої євроінтеграції України, створення умов для розвитку співробітництва між Україною та Європейським Союзом.
Як Ви сприйняли Закон України «Про засади державної мовної політики»?
Як і всі українці, якщо вони вважають себе такими в душі. Я – українець, тому нічого, окрім негативу не відчув. Переконаний, цей закон непотрібний, він веде до ще більшої кризи, маю на увазі гуманітарну кризу. Хтось дуже розігрує ще одну передвиборчу технологію, хоча сумніваюся, що вона дасть аж такий результат. Маю приятелі на Сході та Півдні України, спілкуючись з ними доходимо до спільного знаменника: мовне питання у нашій державі розігрується штучно і навмисно. Тому цей закон, як і Харківські угоди мають бути скасовані майбутнім парламентом. А українська мова та українська культура повинні матидержавної підтримки програми відродження. Принаймні, за це я виступаю.
Значна частина наших земляків добре знає Вас як мецената. Чи не припиняєте допомагати людям, адже значна частина людей цього кола суттєво обмежили свою меценатську діяльність через кризу в економіці?
Допомагати людям – це моє життєвий принцип. Кожен знає по собі, що грошей ніколи не буває багато. Але колись давно взяв собі за приклад фразу святого Миколая з Мир Лікійських: «Роби добро тихо. Усе, що віддав, усе твоє». Тому, криза не криза, я завжди доступний до людей, хоча нагороди чекаю не від них, а від Всемогутнього Бога.
Розмову вів Петро Заставняк.
