Запитайте у корінних стриян, що таке «Бухенвальд». Більшість пояснить, що колись в народі так називали місцевий вагоноремонтний завод. Передовсім за важкі умови праці. Це була одна з основних причин, чому місцеві не поспішали на підприємство. Нині ситуація докорінно інша. Через великий потік охочих працювати на підприємстві, влаштуватися на Стрийський ВРЗ не так вже й легко. Завод один із небагатьох, який вцілів після розвалу Союзу і дикого капіталізму епохи становлення Незалежності.
Спілкуючись з працівниками різних професій на заводі, дізнаємось, що охочих нині прийти на завод набагато більше, ніж було колись, бо «зарплата, як за годинником». Цілком пристойна зарплатня як для районного міста. Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» - бюджетоутворююче для Стрия. Його ефективність значно зросла, коли кілька років тому до керма заводом прийшов новий директор Анатолій Алєксєєнко.
Найкраще скажуть цифри. Якщо у 2010 році на підприємстві було відремонтовано 868 вагонів, то у 2011 (коли прийшов новий директор) – вже 1579, у 2012 – 1052, у 2013 – 1551, у 2014 – 1400. Також, для прикладу, по побудові нових вагонів, за період з 2007 - по 2011 рр. було виготовлено всього 113 одиниць, а тільки за 2011 р.(з приходом нового директора) кількість виготовлених нових вагонів перетнула межу в 400 одиниць. Звідси і заробітки, звідси – заробітна платня, звідси – податки до місцевої та обласної казни.Темпи зберігаються і в цьому році.
За логікою речей, таке підприємство у місті мали б леліяти. Хоча б заради тих понад тисячу людей, котрі нині там працюють, забезпечуючи себе і власні родини. Однак, як часто у нас трапляється, чужий успіх комусь дуже муляє очі.
Відтак довкола ВРЗ останнім часом створилася, м’яко кажучи, нездорова ситуація, яка аж ніяк не йде на користь підприємству. Очевидно, що хтось розпочав проти директора неоголошену війну, війну без правил і моралі, замішуючи до суто господарських питань політику.
Хронологічно неспокій на заводі розпочався торік у жовтні, коли на підприємстві було звільнено з посади, за грубе порушення трудових обов’язків, заступника директора Володимира Конопаду, який до сьогодні, через стрийську Феміду намагається поновитися на роботі, а засідання суду проходять під супровід молодиків у камуфляжі та бронежилетах. Хоча, зауважимо, що ми тішимось нашою фемідою, яка не піддається на провокації з боку сумнівних організацій, і уже, на час виходу статті, апеляційний суд виніс рішення на користь підприємства, підтвердивши правомірність звільнення Володимира Конопаду з займаної посади.
Далі, вже у листопаді 2014 року на сайті «Правий сектор – Захід» було розміщено листівку про директора підприємства Анатолія Алєксєєнка, інформація в якій, за його словами, є недостовірною та принижує честь і гідність, ганьбить його ділову репутацію. Аби не переповідати бруду, можна пожартувати, що з Алєксєєнка намагалися зробити ледь не покровителя самого Януковича і його банди. Однак працівники підприємства виявилися людьми мудрими і в переважній більшості у голослівні звинувачення на адресу свого керівника не повірили, ставши на його захист. Хоча, як казав Геббельс, чим більша брехня, тим у неї легше повірити.
2 грудня 2014 року, за дорученням трудового колективу, голова профспілкового комітету ВРЗ Петро Мосійчук, зібравши понад тисячу підписів, направив листа лідеру політичної партії «Правий сектор», народному депутату України 8-го скликання Дмитру Ярошу, у якому, зокрема, йшлося:
«Трудовий колектив державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» звертається до Вас з приводу публікаціїї 28.11.2014 року на сайті Правого сектору-Захід статті «Біло-голубі» директори-пособники окупанта», яка була передрукована і розповсюджена в листівках по цілому місту Стрий. Дмитре Анатолійовичу, ми з великою повагою відносимося до Вас і цінуємо Вашу відвагу і мужність, безмежну любов до України, а також поміркованість, справедливість, принциповість і нетерпимість до неправди. Тому ми (майже 1100 українців, працюючих на заводі) звертаємось до Вас з проханням про захист нашого трудового колективу і директора від ганебного наклепу. Нам дуже прикро, що славне ім’я Правого сектору використовується в брудних технологіях. Вся викладена в статті і листівках інформація викривлена або не відповідає дійсності. Якщо в когось є питання або підозри стосовно особи директора, то існує безліч методів цивілізованого розбору ситуації. Свою трудову діяльність на нашому заводі Анатолій Алєксєєнко розпочав з 2011 року. З цього часу підприємство із збиткового (2009 рік - майже 12 мільйонів збитку, 2010 рік - півтора мільйона збитку) стало прибутковим, освоєно будівництво і переобладнання багатьох видів вагонів з врахуванням потреб та попиту ринку, отримало сертифікати на цілий ряд продукції заводу, впроваджена експлуатаційна діяльність з утриманням на балансі підприємства і обслуговуванням майже 14000 вантажних вагонів. Завод став бюджетоутворюючим підприємством для міста, а згодом і області. А. Алєксєєнко не є політиком, але є українцем з чітко визначеною життєвою позицією. Також ми його знаємо як мецената, що підтримує церкви, сиротинці, бійців АТО, спортсменів. З вірою у справедливість і неупередженість просимо Вас втрутитися і розібратися в ситуації, а також вжити всіх можливих заходів, щоб представники Вашої організації припинили безпідставно паплюжити достойне ім’я трудового колективу, що має стосорокарічну історію та вагомі здобутки нашого директора. В іншому випадку, залишаємо за собою право звернутися в судові та правоохоронні органи про захист честі, гідності та ділової репутації».
Неспокій на ВРЗ триває. Невідомі намагаються грати у підкилимні ігри у вельми нешляхетний спосіб, завалюючи які тільки можна інстанції кляузами проти Анатолія Алєксєєнка. Проте жодна перевірка не підтвердила жодного безпідставного звинувачення. Спроби зняти директора провалюються, однак напруга на підприємстві, зумовлена діяннями кляузників, очевидно, не сприяє ефективній роботі.
«Розумієте, - каже Алєксєєнко, - у нас на підприємстві дуже багато брухту. Не виключаю, що хтось просто хоче його розікрасти, прийшовши на моє місце,бо розуміють, що поки я працюю на підприємстві,крадіжки на заводі не можливі».
«Я готовий відповідати за кожну свою дію, бо не маю чого приховувати, - зазначає Анатолій Алєксєєнко. – Але мене обурює, коли хтось намагається використати політичні організації для цькування людини тільки за те, що вона працювала за часів Януковича. Влаштовувати фарс у суді – це дешевий піар для людей, які не знають суті справи. У той час, коли істинні патріоти – бійці ДУК наражають себе на небезпеку, ризикують власним життям в ім’я справедливості, псевдо патріоти розмахують прапорами та розповсюджують анонімні листівки».
До речі, 23 заводчанина захищали чи продовжують захищати територіальну цілісність України у зоні проведення АТО. На заводі їм допомогли зі спорядженням, амуніцією. Тому люди й не можуть зрозуміти: навіщо марширувати в камуфляжі і «бронику» спокійними вулицями мирного Стрия та на мирних територіях нашої неньки України в час, коли ці речі так необхідні на фронті.
Андрій Возний.
Гал-інфо готове надати слово усім зацікавленим сторонам.
