25 вересня Петро Порошенко підписав новий Закон про освіту, який став одним з найбільш дискусійних та неоднозначних за останні роки. Суперечності викликала 7 стаття про мову освіти, за якою змінюються умови надання освіти мовами національних меншин. Саме ця стаття саме остання стала своєрідним «каменем спотикання» в усіх можливих дискусіях.
Одні називають Закон «ножем у спину», «обмеженням прав», «повільним знищенням національних меншин», інші – кроком уперед. Найбільшим критиком цього закону, серед держав-сусідів, виступила Угорщина, яка була вельми багатослівна в своїх заявах. Також угорці звернулися до ООН з проханням дослідити і засудити новий Закон України. Свої заяви угорці базують на міжнародних угодах країн ЄС, однією з яких є Європейська хартія регіональних мов, що її наша держава ратифікувала 2003 року.
Змоделюємо таку ситуацію: Угорщина, підтримуючи свою національну меншину в Україні, подає в Європейський Суд позов, який мав би базуватися на цій Хартії. Хто б вийшов переможцем?
Хартія регіональних мов передбачає підтримку мов національних меншин на всіх рівнях. 8 стаття цієї Хартії пояснює особливості освіти національних меншин. У ній сказано: «передбачити можливість надання початкової освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або передбачити можливість надання суттєвої частини початкової освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або передбачити в рамках системи початкової освіти викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми; або застосовувати один із заходів, передбачених у підпунктах вище, принаймні до учнів з тих сімей, які цього бажають і кількість яких вважається для цього достатньою;». Такі ж пункти є і щодо дошкільної, середньої та вищої освіти.
Чи порушує наш закон усе це?
Відповідно до 7 статті нового освітнього закону «Особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, гарантується право на навчання рідною мовою поряд з українською мовою», «Особам, які належать до корінних народів і національних меншин України, також гарантується право на вивчення рідної мови в державних і комунальних закладах освіти або через національні культурні товариства» лише з тим уточненням, що представникам національних меншин буде також забезпечено обов’язкове вивчення державної мови. Ці пункти не суперечать і статті 6 закону України про національні меншини в Україні, за яким «Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою…». Також вони не суперечать Європейській Хартії регіональних мов.
Тобто, новий закон це не порушує перелічені акти. Отож, якщо дійде до суду, то переможцем мала б стати Україна, адже за новим Законом держава не забороняє учням навчатися їхньою рідною, проте заохочує та зобов’язує до навчання українською.
Також заяви офіційних представників Угорщини варто розглядати в контексті виборів (які відбудуться в цій державі наступного року) або через призму європейської політики, котра не задоволена деякими рішеннями нашого сусідки, Угорщини. (Згадайте тільки скандал через закриття Центрального європейського університету в Будапешті).
До того ж, слід мати на увазі, що саме Угорщина, яка не припиняє обвинувачувати Україну в асиміляції національних меншин, демонструє вельми суворе ставлення до останніх. Прикладом цьому є «посібник для міжкультурного навчання в дитсадках і на шкільному рівні дітей та студентів-емігрантів», в якому чітко прописано, що в усіх угорських державних дитсадках навчання ведеться суто угорською мовою. Таким чином, у молодих батьків не залишається вибору, навіть якщо їхня дитина зовсім не знає угорської.
Попри вес, новий український Закон про освіту вже встиг поставити під сумнів добросусідські міждержавні стосунки України та її найближчих сусідів – Румунії, Угорщини та Польщі. Чи варто турбуватись про думку іноземних держав? Так, варто, але не варто забувати, що і Румунія, і Угорщина робили спроби маніпулювати українським урядом, щоб змусити його повернути законопроект, погрожуючи блокуванням вступу в ЄС. Власне, нещодавні заяви Угорщини про самовизначення Закарпаття також свідчать про спроби тиску на український уряд.
Можна також припустити, що це робиться з огляду на внутрішньополітичну ситуації в цих країнах. Тобто, це може бути спробою звинуватити Україну в тому, у чому ті країни відчувають власну провину (неоднозначне ставлення до українських студентів у Польщі, конфлікт навколо Центральноєвропейського університету в Будапешті тощо).
Разом з тим, експерти Ради Європи, за повідомленням Дмитра Кулеби, постійного представник України при РЄ, позитивно оцінили Закон України про освіту.
Аналітична група «Просто думка».
