Через 3-5 років Україна ризикує остаточно «втратити» людей, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької області. Такого висновку дійшов аналітичний центр «Фабрика думки «Донбас» за результатами соціологічного дослідження серед жителів підконтрольної та непідконтрольної територій Донецької області. Про це повідомили в донецькому осередку Комітету виборців України.
14 липня в інформаційній агенції «УНІАН» аналітичний центр «Фабрика думки «Донбас» презентував результати соціологічного дослідження «Особливості свідомості та ідентичності жителів підконтрольної та непідконтрольної Україні територій Донецької області». Дослідження проводилось українським офісом міжнародного дослідницького агентства IFAK Institut з 30 травня по 13 червня 2016 року на замовлення аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас».
Результати дослідження дозволяють побачити, що об’єднує і відрізняє жителів підконтрольної та непідконтрольної територій Донецької області після двох років конфлікту. Як зазначив керівник аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас» Дмитро Ткаченко, незважаючи на вплив пропаганди на жителів непідконтрольної території області та їхню ізольованість від українського інформаційного простору, вони досі становлять єдину соціо-культурну спільноту з жителями підконтрольної території області. «Жителів обох територій об’єднує досить сильна регіональна ідентичність, потреба у захисті з боку «сильної держави» та «сильного лідера», а також значущість культурних та економічних зв’язків з Росією», - зауважив Ткаченко.
Однак дослідження показало, що внаслідок конфлікту між мешканцями підконтрольної та непідконтрольної територій Донецької області з’явились значущі відмінності. За словами аналітика «Фабрики думки «Донбас» Єлизавети Рехтман, в ідентичності жителів непідконтрольної території області відбуваються певні зміни. У той час як українська громадянська ідентичність послаблюється, на непідконтрольній території області формується спільнота людей, які відчувають себе «громадянами ДНР» (18%). «По-перше, мешканці непідконтрольної території Донецької області перебувають у закритому інформаційному просторі, в якому ведеться пропаганда проти української держави. А по-друге, у них розриваються зв’язки з українськими державними інститутами, вони повинні перетинати блокпости, щоб потрапити на підконтрольну Україні територію. За таких умов приналежність до держави Україна жителів непідконтрольної території починає «розмиватись», - наголосила аналітик.
Фізичний кордон у вигляді блокпостів, інституційний кордон у вигляді розірваних зв’язків з українською державою, інформаційний кордон у вигляді обмеженого доступу до українських ЗМІ, а також агресивна пропаганда з боку так званої «ДНР» та відсутність чіткої комунікації з боку української влади призвели до того, що жителі непідконтрольної частини Донецької області (28%) відчувають страх перед поверненням території їхнього проживання під контроль України.
«Цей страх можна пояснити тим, що мешканці непідконтрольної території не знають, що буде з ними після повернення в Україну, вони не бачать готовності української держави їх прийняти. Саме тому українській владі необхідно терміново будувати комунікацію з нашими громадянами, які перебувають на непідконтрольній території вже зараз», - пояснив Дмитро Ткаченко.
Для української держави «містком» у комунікації з мешканцями непідконтрольної території Донецької області можуть бути гарантії забезпечення їхніх економічних потреб. Так, порівнюючи якість життя в Україні та «ДНР», 43% жителів непідконтрольної території вважають, що рівень добробуту населення в Україні вищий, 58% переконані, що ціни на продукти харчування та товари першої необхідності є кращими в Україні, а 67% оцінили роботу банківської системи в Україні як кращу ніж в «ДНР».
Окрім вирішення проблеми комунікації, експерти аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас» наголосили на важливості ефективної інформаційної політики щодо непідконтрольних територій. Аби повернути жителів непідконтрольних територій в український інформаційний простір, потрібно знайти спосіб нейтралізувати мовлення так званих «республіканських» телеканалів і відновити українське теле- і радіомовлення на непідконтрольних територіях.
«Якщо ми не почнемо діяти негайно, через 3-5 років ми можемо досягти точки неповернення, коли ми остаточно «втратимо» наших співгромадян на непідконтрольній території. Україні терміново потрібно артикулювати свою позицію по відношенню до мешканців непідконтрольних територій. Потрібно гарантувати на законодавчому рівні забезпечення прав та свобод тим, хто не брав участь у діяльності незаконних збройних формувань і не вчинив тяжких злочинів» - наголосив Ткаченко.
Для аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас» проведення соціологічного дослідження серед жителів Донецької області - це вже другий крок у розробці комунікаційної стратегії реінтеграції Донбасу. У травні цього року аналітичний центр запустив онлайн-ресурс «Інформаційна карта Донецької області», що показує інформаційні канали, через які можна досягти жителів підконтрольної та непідконтрольної територій області. Базуючись на результатах соціологічного дослідження, аналітичний центр розробить ключові тези, які потрібно доносити до мешканців непідконтрольної Україні території для інтеграції цих людей в український простір та формування у них української громадянської свідомості.
Довідка.
Аналітичний центр «Фабрика думки «Донбас» є частиною команди Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України».
Соціологічне дослідження «Особливості свідомості та ідентичності жителів підконтрольної та непідконтрольної Україні територій Донецької області» було проведено українським офісом міжнародного дослідницького агентства IFAK Institut з 30 травня по 13 червня 2016 року методом особистого (face-to-face) інтерв’ю. Вибіркова сукупність на непідконтрольній території області становить 605 респондентів, а на підконтрольній – 805. Похибка на непідконтрольній території складає 3, 98%, на підконтрольній території – 3, 45%.
Дослідження було проведено аналітичним центром «Фабрика думки «Донбас» за підтримки Національного фонду на підтримку демократії (National Endowment for Democracy) та Міжнародного фонду «Відродження».
