Готувати їсти на вогні просто неба, вчити уроки при свічках – це зовсім не спогади з далекого минулого, а сучасне життя людей майже в центрі Львова. Саме так, без гарячої води, без світла та газу мешканці гуртожитку на вул.. Таджицькій, 19 живуть вже три місяці, адже 4 липня тут відключили газ та електрику.
Власником гуртожитку є Міністерство освіти і науки України. Будівля перебуває в оперативному управлінні Львівського державного університету фізичної культури. Гуртожиток має чотири поверхи, заселеними залишилося лише сім кімнат, всього дванадцять людей. Все це тому, що зацікавлені люди доклали всіх зусиль, щоб вигнати людей із житла, де вони мешкають майже 20 років. Піти людям нікуди, а оскільки надумані причини та психологічний тиск не подіяв, то для них створили нелюдські умови, така собі резервація, де виживає найсильніший.
Однак не у всьому гуртожитку, який начебто аварійний, відключили газ та світло. На першому поверсі, де проживають працівники університету, досить комфортно, там є і світло, і газ, а на прохідній працює навіть електричний цифровий годинник, з приймача лунає тиха, спокійна музика.
Все кардинально змінюється, коли піднімаєшся на другий поверх. Тут у коридорі суцільна темрява – холодно, вогко та незатишно. Щовечора у кімнатах запалюють свічки – єдине джерело світла.
Операцію з відселення мешканців розпочали ще у 2001 році. Тодішній проректор з господарської роботи намагався вигнати людей на вулицю, мотивуючи свої дії потребою поселення в гуртожитку працівників та студентів університету.
До цього, ще у 1991 році, з гуртожитку на Таджицькій виселили всіх студентів, а кімнати здавали в оренду. Як стало відомо, все це було зроблено без відома Міністерства освіти і науки України та керівництва університету. Тоді мешканців примусово виселили та впродовж місяця в гуртожиток заселили нових, які не були ні працівниками, ні студентами університету.
Мешканці також наголошують, що гуртожиток на вул. Таджицька,19 можливо, й має статус «студентського», але кімнати тут винаймають різні категорії мешканців.
У 2005 та 2007 роках «марафон з виселення» продовжила тодішній проректор з господарської роботи, а нині депутат Львівської міської ради Віра Лясковська. Вона видала нове розпорядження про виселення людей, мотивуючи це знову ж таки потребою університету забезпечити житлом своїх працівників та студентів. Проте на місце виселених знову ж таки заселили не студентів та не працівників університету, а сторонніх.
У 2009 року всі угоди з мешканцями переуклали і зазначили термін дії угоди, чого раніше не було. До того мешканці гуртожитку мали безстрокові угоди, однак посилаючись на перевірку КРУ керівництво університету змусило переукласти угоди на однорічні.
Весною цього року люди черговий раз повідомили про виселення, проте цього разу окремі мешканці вирішили захистити своє право на проживання в судовому порядку. Але незважаючи на ухвалу Галицького районного суду про забезпечення позову – суд заборонив Львівському державному університету фізичної культури виселяти мешканців гуртожитку та погіршувати умови проживання – тут створили нестерпні умови.
Такими "страшилками" Університет нагадує людям про відселення
Минулого четверга під час засідання Львівської міської ради до прокурора Львова звернувся депутата від фракції ВО «Свобода» Василь Горон щодо ситуації навколо гуртожитку на вул. Таджицька, 19, де власник створив нелюдські умови проживання для мешканців. Відповідь поки очікують, але прокуратура тільки розводить руками посилаючись на переукладені угоди.
«4 липня нам відключили газопостачання. Газові труби над плитками опломбували, також перекрили електропостачання. Нам дозволи користуватися комунальними «зручностями» на першому поверсі. Там на кухні була єдина розетка зі струмом. Тоді приїхав проректор Роман Лобай і сказав, що мовляв занадто комфортні умови… Тоді ж розетка перестала працювати і світла на сходовій клітці не стало», – розповіла пані Оксана, яка мешкає в гуртожитку з 1990 року.
Сусіди із першого поверху, працівники Університету, не дозволяють користуватися своїми комунальними зручностями, мотивуючи це тим, що їх виженуть з роботи. Порятунком для людей є віконечко першого поверху сусіднього гуртожитку. Зайти в середину на сусідську кухню мешканці не можуть, адже там діє система перепусток. Для того, щоб приготувати щось поїсти, або ж хоча б підігріти воду, мусять передавати начиння через вікно. Сусіди не надто радо приймають, адже кожен готує для себе та й у кожного свої справи, тому доводиться ставати в чергу.
«Інколи до десятої години чекаємо. А дітей же треба нагодувати. Коли хворіли, то навіть чаю не могли гарячого зробити, бо ж газу нема», – розповіла пані Анна, в якої двоє дітей. Її семирічна донька вже місяць виконує домашнє завдання при свічках.
Жінка ще надіється на те, що до холодів питання буде вирішено, і світло та газ повернуть в будинок.
Пані Анна пригадує, як комендант гуртожитку Марія Пристай після чергової сутички з приводу нелюдських умов проживання заявила: «Поселила бидло на свою голову».
Ще один мешканець гуртожитку пан Віктор стверджує, що та ж таки комендант спеціально дала рахунок для сплати за гуртожиток, де в реквізитах були замінені дві цифри рахунку, на який має надійти сплата.
«Це зробили спеціально, щоб потім заявити, що ми не платимо за проживання, і на цій підставі нас виселити. І заселення і виселення – це суцільна корупційна схема. Проректори з господарської роботи, очевидно, добре на цьому заробили. Тепер плани змінилися і приміщення, швидше за все, просто готують до продажу», – вважає пан Віктор.
Незважаючи на те, що люди вже три місяці сидять без світла та газу вони сплачують компенсації за комунальні послуги.
Тож для того, щоб виселити мешканців із гуртожитку, було застосовано кілька різних сценаріїв. Перший – це потреба заселити аспірантів та викладачів університету. Друга – аварійний стан приміщень. Третя – прагнення приймати в гуртожитку туристів до футбольного чемпіонату Євро-2012. Зокрема, проректор Роман Лобай в інтерв’ю одній із львівських газет запевнив, що надасть в гуртожитку 400 місць для гостей Євро-2012.
А поки проректор «готується» до Євро, то 62-річна пенсіонерка пані Катерина, яка нещодавно перенесла важку операцію, готує собі їсти на вулиці. Вона збирає галуззя, розкладає багаття та пече картоплю. Це єдина гаряча страва, яку вона може собі дозволити.
«Не думала, що житиму так. Однак я вже давно пообіцяла сама собі, що навіть коли здорових людей виселять я піду остання…», – заявила пані Катерина.
Люди продовжують боротися за самовиживання, однак коли почнуться морози вони просто не зможуть жити в цих холодних та вогких приміщеннях без газу та опалення. Можливо, саме на це й сподіваються ті, хто вже десять років влаштовує явно не доброчинний марафон виселення – заселення. Та люди обіцяють, що навіть незважаючи на морози від свого не відступлять і не полишать своє житло.
