При цьому близько 10 тисяч згодом звільняються з-під варти. Внаслідок зміни запобіжного заходу, а також через засудження до покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі та через виправдання або закриття кримінальних справ, - із щорічної доповідь про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні, з якою 14 січня перед парламентом виступила уповноважений з прав людини ВРУ Ніна Карпачова.
Подаємо стенограму доповіді:
«Шановний Голово, шановні народні депутати, урядовці, представники судової гілки влади, дипломатичного корпусу, засоби масової інформації, дорогі співвітчизники! Сьогодні я представляю вашій увазі відповідно до Конституції України щорічну доповідь про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні. Ця доповідь є результатом системного моніторингу конкретних проваджень, аналізу звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства – біженці.
У 2010 році Україна разом з усією європейською спільнотою відзначила 60-річчя Конвенції про захист прав і основоположних свобод. На спеціальному засіданні Верховної Ради України 22 жовтня Уповноважений з прав людини представив спеціальну доповідь: “Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини”. Суспільство вперше було ознайомлено з комплексним аналізом виконання Україною зобов’язань у галузі прав людини, узятих при вступі до Ради Європи.
Виходячи з пріоритету захисту прав дитини, Уповноваженим з прав людини в грудні минулого року було представлено Верховній Раді України спеціальну доповідь: “Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні”, яка присвячена 20-річчю ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, яка відзначатиметься 27 лютого 2011 року.
За час існування інституції до омбудсмана звернулось понад 1 мільйон людей. За минулий тільки рік 82 тисячі. Кожне друге звернення стосувалося порушення громадянських прав, зокрема права на справедливий суд, на виконання судових рішень, належних умов тримання в місцях ув’язнення. У кожному третьому зверненні йшлося про порушення соціально-економічних прав. Будь ласка, на таблиці ви це бачите на екрані.
Як і в попередні роки, значна кількість звернень до уповноваженого породжується зневажливим бюрократичним ставленням посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування до розгляду звернень людей, які не бажають миритися з беззаконням. Кожне п’яте звернення містило скарги на дії чи бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, кожна десята – органів прокуратури.
Шановні народні депутати, найбрутальнішою формою порушення прав людини в Україні залишається бідність. Для багатьох людей бідність – це не тільки низький рівень матеріального забезпечення, а й відчуття відсутності свободи вибору, невпевненості у майбутньому своїх дітей.
В умовах глобальної фінансово-економічної кризи прірва між багатими і бідними продовжує поглиблюватися. В Україні рівень матеріального добробуту найбагатших зростає швидше ніж найбідніших, а також збільшується розрив між містом і селом. Будь ласка, на екрані. За час кризи особливо збагатився великий промисловий і банківський капітал. Навіть 80 відсотків закордонних інвестицій пішли в банківську сферу.
Відповідно до завдань, цілі розвитку тисячоліття до 2015 року Україна мала б зменшити на третину частку свого бідного населення. Проте за офіційними даними рівень бідності перевищує 26 відсотків і, фактично, залишається ще на рівні 2000 року. Надзвичайно високою є бідність сільського населення, а також родин з дітьми. За критеріями ж Організації Об’єднаних Націй для країн Центральної і Східної Європи бідними є майже 81 відсоток населення України.
У зверненнях до уповноваженого люди скаржаться на низькі зарплати і пенсії, неможливість в умовах стрімкого зростання цін і тарифів прогодувати свої сім’ї і забезпечити їх найнеобхіднішим. Для подолання бідності та соціальної нерівності потрібен комплекс заходів, спрямованих передусім на створення робочих місць. Я вкотре це підкреслюю, саме головне створення робочих місць. Зростання зайнятості населення і створення гідних умов праці, а також об’єктивне визначення прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і реальні зміни в системі оплати праці. Люди чекають повернення трудових заощаджень, визволення із сучасного кредитного рабства. Врешті-решт метою економічного зростання та економічних реформ має стати людина, її потреби, добробут та якість її життя.
Саме тому перше подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до новообраного Президента України Віктора Федоровича Януковича стосувалося проблем боротьби з бідністю. Глава держави доручив урядові розробити загальнодержавну програму подолання та запобігання бідності в Україні. Чекаємо від уряду завершення цієї надзвичайно важливої роботи.
Вважаю необхідно наголосити на неприпустимості порушенні конституційних прав людини на своєчасну оплату праці. Заборгованість зарплати становить 1 мільярд 300 мільйонів гривень тисяч. Проте враховуючи тінізацію трудових відносин та заробітної плати, реальна заборгованість є значно більшою.
Неможливість заробити на гідне життя чесною працею спонукає мільйони українців шукати кращої долі за межами рідної країни. Це ще один з викликів для сучасної України, адже за кордоном перебуває від 5 до 7 мільйонів українських трудових мігрантів. Будь ласка, зараз ми побачимо це на екрані. Питання посилення захисту їхніх прав неодноразово порушувалося Уповноваженим з прав людини на парламентських і комітетських слуханнях. З метою посилення захисту прав трудових мігрантів омбудсменом було підписано угоди про співпрацю у галузі захисту прав людини з омбудсменами країн найчисельнішого перебування українців, зокрема Росії, Казахстану, Іспанії, Португалії, Франції, Польщі, Аргентини, та деяких інших. Особливу увагу, протягом останніх років, доводилося приділяти захисту прав українських моряків. Переконана, що одним з пріоритетів зовнішньої політики нашої держави має бути забезпечення прав українських трудових мігрантів. Йдеться, передусім, про належний правовий захист, шляхом підписання двосторонніх міжнародних угод про правову допомогу. Вважаю, що в країнах переважної трудової міграції, наших співвітчизників, потрібно посилити дипломатичні представництва спеціально підготовленими консульськими працівниками, додавши при цьому додаткові кадрові одиниці.
Нагальним є розв’язання проблеми визнання документів про освіту, урахування страхового стажу та визначення пенсій, відповідно до рішення Конституційного суду від 8 жовтня 2009 року. На превеликий жаль, як і раніше, поки що міграційна політика зорієнтована в Україні виключно на протидію нелегальній міграції. Так, відповідно до указу Президента, створено Державну міграційну службу України. Однак, як і за попереднього уряду, її діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра внутрішніх справ України. Тобто, по суті, керівництво усіма аспектами міграційної політики як зовнішньої, так і внутрішньої складової, покладається виключно на силові відомства, що суперечить і рекомендаціям Європейського Союзу та гуманітарним завданням міграційної політики. Адже, як визначено у Резолюції ПАРЄ від 9 квітня 2010 року, трудящі мігранти беруть участь у забезпеченні економічного зростання і процвітання, та створенні національного багатства в країнах призначення, а також сприяють скороченню рівня бідності в своїх країнах походження. Поцінуємо їхню працю.
Вважаю за необхідне зазначити, що, якщо ми хочемо гідного ставлення до українців за кордоном, не маємо права допускати неповаги до іноземних мігрантів України, їх дискримінації і проявів ксенофобії.
Хочу зазначити, що загальна тенденція ксенофобських злочинів в Україні протягом 2009-2010 років свідчить про їх зменшення вдвічі порівняно з 2008 і 2007 роками. Це стало результатом посиленої протидії подібним явищам з боку МВС, СБУ та прокуратури, а також активізації неурядових організацій.
Вкотре наголошую на необхідності ратифікації Україною Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їх родин, що дасть змогу забезпечити якісно новий рівень захисту прав трудових мігрантів без подвійних стандартів.
Шановні народні депутати, однією з надзвичайно болючих проблем суспільства залишається до тримання права на судовий захист. Майже кожне п’яте звернення до Уповноваженого з прав людини стосується саме цього питання. Такий підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Станом на 1 січня 2010 року Євросуд виніс 715 рішень щодо України. (Будь ласка, дивіться на екран). В абсолютній більшості випадків констатовано порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд.
У висновку ПАРЕ номер 190 і резолюції 1549 зволікання Україною з проведенням судової реформи було піддано жорсткій критиці, адже ми чекали на цю реформу, як ви знаєте, 20 років. Зрушення у цьому питанні відбулися лише у 2010 році з розробкою і прийняттям Верховною Радою у липні 2010 року Закону «Про судоустрій і статус суддів».
На часі прийняття довгоочікуваних Закону про безоплатну правову допомогу та нової редакції Закону про адвокатуру. Теж ми чекаємо вже понад 10 років.
Крім того, необхідно Верховній Раді прийняти, зрештою, новий Кримінально-процесуальний кодекс. Теж наше очікування майже 10 років.
Перші кроки у напрямку впровадження судової реформи зроблені. Проте, правозастосовча практика засвідчила наявність певних проблем, які потребують подальших дій з врахуванням висновків, як ПАРЕ, так і Венеціанської комісії.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, а це 180 таких рішень, констатував порушення розумних строків розгляду справи судом. Так, у низці рішень Євросуду, зокрема, у справах Нечитайла, Сланько, Неханченко проти України розслідування та розгляд справ тривали від 8 до 10 років. Через відсутність у Кримінально-процесуальному кодексі України граничних термінів тримання підсудного під вартою багато людей в очікуванні рішення суду фактично відбувають під вартою увесь термін призначеного урешті-решт покарання.
Для запобігання цим порушенням 24 березня 2010 року я звернулася до Президента України з поданням про встановлення граничного терміну перебування підсудних під вартою і забезпечення права ув’язнених і затриманих на гідні умови тримання. Моя позиція була підтримана. Розроблено проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою гуманізації попереднього ув’язнення. Відповідні положення закладені вже в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу. Чекаємо кроків наступних від народних депутатів.
У кожному другому рішенні Європейського суду з прав людини, а це 52 відсотки, констатується порушення права на справедливий суд щодо тривалості виконання національних судів. Хронічним, на превеликий жаль, продовжує залишаться проблема невиконання рішень національних судів. Фактично виконується кожне третє рішення національних судів. От тільки за останні роки від 32 максимум до 35 відсотків ми виконували в Україні рішення власних національних судів, а стосовно рішень Європейського суду, цей показник становить лише 9 відсотків. Тому моніторинг Комітету міністрів Ради Європи триватиме, це зрозуміло, до повного виконання рішень Європейського суду з прав людини з боку України.
Вже 10 років поспіль мною порушується питання про те, що Україна залишається в Європі одним з лідерів по кількості арештів. І хоча відповідно до європейських стандартів функції щодо надання санкцій на арешт давно передано від прокурорів судам, ситуація практично за всі ці роки не змінилася кардинально. Судами щороку відправляються за грати майже 60 тисяч осіб, при цьому близько 10 тисяч або кожен шостий пізніше звільняються з-під варти. У зв’язку із зміною запобіжного заходу, засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі і виправданням або закриттям кримінальних справ.
Кількість рішень Європейського Суду з прав людини по розглянутим справам по попередніх роках про необґрунтоване тривання людини під вартою збільшилося упродовж минулого року майже вдвічі. Суд звертає увагу, що національні суди недостатньо мотивують необхідність арешту особи, а тяжкі злочини часто визначаються головним критерієм взяття людини під варту. Це є підтвердженням того, що порушена проблема стосується не лише арештованих сьогодні конкретних посадовців, а є системною для України і зачіпає долі сотень людей України, які щороку проходять через процедуру затримання чи арешти.
Уповноважений з прав людини стурбована, що декілька останніх років, у тому числі у 2010 році, зросла і кількість засуджених в Україні. Сьогодні за гратами тримається 152 тисячі осіб або 336 ув`язнених на 100 тисяч населення України. От є такий показник. Якщо дивитися по різних країнах, то по цим показникам Україна є одним з лідерів серед країн-членів Ради Європи після Росії і Грузії. От будь ласка, зараз ви побачите це на відповідному електронному табло.
Стабільно один з найменших показників 60-100 осіб на 100 тисяч населення мають Словенія, Фінляндія, Швейцарія, Італія, Франція, Німеччина. Цікаво, що така країна – член СНД Узбекистан за останні 10 років удвічі зменшила кількість в`язнів до 142 на 100 тисяч населення. Привертаю вашу увагу. У нас 336 на 100 тисяч населення.
Вкотре наголошую, що зняття напруженості з переповненістю пенітенціарних закладів також сприяло проведення амністії. Але на превеликий жаль, як і в 2009, так і в 2010 роках, на превеликий жаль, ці законопроект про амністію у Верховній Раді не розглядалися, що порушує право людини на реалізацію принципу гуманізму насамперед найбільш соціально незахищених та вразливих груп населення.
Я сподіваюся, що ближчим часом ми спільними зусиллями розв`яжемо цю проблему і Закон про амністію буде прийнятий Верховною Радою України.
Системною залишається проблема застосування катувань, що дедалі частіше призводить до загибелі затриманих.
У 2008 році працівниками органів внутрішніх справ закатовано до смерті було 4 людини, у 2009 році – 3, у 2010-му – 8. За всіма цими випадками відкриті провадження Уповноваженого з прав людини.
Особливе занепокоєння викликає ситуація в Сумській області, де протягом тільки останніх півроку від рук правоохоронців загинуло троє місцевих жителів, саме через цю проблему – проблему, пов’язану з катуваннями і насильством.
Вкотре наголошую на необхідності якнайскорішого створення національного механізму запобігання катуваннями відповідно до міжнародних зобов’язань України. З цього приводу мною нещодавно також внесене подання Президенту України.
Як наголошувалося у публічних виступах омбудсмена України, особливо нелюдським є ставлення до затриманих працівників Шевченківського райуправління міліції Києва, що підтверджується низкою моїх проваджень. Особливого резонансу у суспільстві набула справа про загибель 20-річного студента Ігоря Інділа. Нині у Деснянському районному суді міста Києва розглядається справа стосовно двох співробітників цього райуправління. Працівник секретаріату за моїм дорученням, маючи, на жаль, лише права представника потерпілих, намагається добитися справедливого судового рішення у цій справі.
Тому я звертаюся до народних депутатів нарешті прийняти законопроект про визначення незалежного статусу Уповноваженого з прав людини у кримінальному процесі, який понад 3 роки знаходиться без руху в парламенті. Повірте, що це значно посилить захист прав людини в судах, і ми не будемо випрошувати кожного разу у суддів права взяти участь по захисту прав людини у кримінальному процесі.
Вважаю за необхідне вкотре привернути увагу до захисту права на свободу слова. Як і раніше, журналісти дуже часто потерпають від насильницьких дій. У провадженні омбудсмена справа про захист честі і гідності, прав на свободу слова і безпеку життя редактора житомирської районної газети «Сільське життя» Валерія Івановського, який отримав ножові поранення. Під час особистої зустрічі з Генеральним прокурором України Віктор Пшонка повідомив, що вже затримані підозрювані у цьому злочині і справа до суду вже направлена і справа направлена вже до суду. Триває впровадження амбуцмана і у справі про зникнення редактора харківської газети «Новий стиль» Василя Клємент’єва. Я цілком поділяю занепокоєння Національної спілки журналістів України щодо пасивного розслідування цієї резонансної справи. Але, захищаючи свободу преси, водночас наголошую на відповідальності самої преси перед суспільством і перед кожним громадянином.
Шановні народні депутати, у захисті прав людини Уповноважений системно співпрацює з народними депутатами, комітетами Верховної Ради, депутатськими групами і фракціями.
Я завершую, буквально пів хвилини. Уповноважений намагається систематично співпрацювати з Президентом України, як з гарантом дотримання конституційних прав людини, тільки в минулому році було внесено 20 подань і 16 звернень Уповноваженого Президенту України з найгостріших проблем захисту прав людини. Хочу повідомити народним депутатам, що сьогодні в другій половині дня має відбутися моя особиста зустріч з Президентом України у відповідності до законодавства України.
Крім того, протягом 2010 року було внесено низку подань Уповноваженого з прав людини і Прем’єр-міністрові України, зокрема…щодо забезпечення захисту прав військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, трудових мігрантів, а також захисту прав жінок на працю в державних органах виконавчої влади та управління.
Шановні народні депутати, я вкотре хочу наголосити, що неупереджене ставлення до кожної людини, яка звертається до Уповноваженого з прав людини, прагнення розв’язати будь-яку проблему, яка лежить в площині моєї компетенції, безперечно у відповідності до норм міжнародного права, Конституції України, чинного законодавства, а також керуючись власною совістю, залишається правилом моєї діяльності на цій посаді. Я вкотре наголошую, що забезпечення невід’ємних прав і свобод кожної людини має стати основою національної ідеї, яка могла би консолідувати наше суспільство і послугувати підґрунтям для подальшого демократичного руху України. Дякую за увагу».
Фото - ТСН
