Липневий саміт НАТО-2016, що тривав 8-9 липня, відбувся на території національного стадіону Польщі у центрі Варшави. До 28 липня цим спортивним об'єктом буде розпоряджатися відомство оборони Польщі.
Богдан Сьцібут, генеральний директор міністерства нціональної оборони Польщі, повідомив, що Варшавський саміт НАТО-2016 – це наймасштабніший захід в історії Європейського Союзу за числом учасників, делегацій та залучених коштів. Аби уявити розмах цієї події, потрібно поглянути хоча б на часткову інформацію в цифрах.
Отже, на саміт прибули 2107 делегатів із 52 країн світу, а із 28 країн-учасниць Альянсу зокрема. У заході взяли участь 18 президентів, 21 прем’єр-міністр, 41 міністр закордонних справ і 39 міністрів оборони, а за пленарними засіданнями спостерігали 11 міжурядових та міжнародних організацій. На час проведення саміту для делегатів, спостерігачів і преси забронювали майже 7 тисяч готельних номерів.
Події та головні засідання саміту, під головуванням Генерального секретаря НАТО, висвітлювали понад дві тисячі журналістів, а найголовнішими темами були:
▪ посилення заходів безпеки на східному фланзі Альянсу;
▪ вивчення можливих загроз із територій Північного Сходу;
▪ подальше розширення НАТО.
У рамках саміту президент Петро Порошенко представив «Стратегічний оборонний бюлетень України», який 20 травня прийняли під час засідання РНБО. У період напрацювання документу консультації надавали міжнародні організації, а безпосередню участь брали радники НАТО, зокрема аналітики Альянсу в Брюсселі, які разом із українською групою працювали майже півроку. На початку роботи над документом «Стратегічний оборонний бюлетень України» президент Порошенко повідомив, що Україна починає реформу Збройних сил України за європейськими стандартами з метою долучитися у подальшому до оборонних структур НАТО.
А ще за день до Варшавського саміту Україна встигла законодавчо врегулювати діяльність Сил спеціальних операцій (ССО). Цей документ має надзвичайну важливість для новоствореного елітарного виду Збройних сил України, оскільки визначає правовий статус і порядок застосування СОО самостійно або у взаємодії з іншими видами Збройних сил України з метою відстоювання інтересів національної безпеки у сфері оборони держави.
Brexit напередодні Варшавського саміту НАТО
Хоча у деяких країнах зловтішно потирали руки, проте ймовірний вихід (це ще не факт) зі складу Євросоюзу Великобританії, яка фінансово покриває майже чверть витрат на оборону європейських держав, учасників Альянсу, не позначиться негативно на її подальшій ролі в НАТО.
Навпаки, політичні експерти прогнозують, що Brexit змінить відносини між Великобританією і ЄС, однак не змінить позицію Великобританії всередині НАТО. Роль Великобританії була і надалі залишиться послідовно прогнозованою – це сильний союзник НАТО. Водночас в Альянсі вважають, що Brexit тільки посилить співпрацю між ЄС і НАТО. Така впевненість походить зі ситуації виникнення нових загроз міжнародній безпеці, для нейтралізації якої ні Євросоюз, ні Північноатлантичний Альянс не мають повного арсеналу засобів у протидії поодинці гібридним ескалаціям конфлікту.
Із метою надати вище сказаному інституційного базису, Єнс Столтенберг – генеральний секретар Альянсу, Жан-Клод Юнкер – голова Єврокомісії та Дональд Туск – голова Європейської ради, підписали спільну «Декларацію про поглиблення партнерства» між Північноатлантичним Альянсом та Європейським Союзом. Декларація передбачає спільну глобальну стратегію оборони і безпеки, для реалізації якої буде скеровано майже два мільярди євро у наступні чотири роки. Водночас заплановано до 2020 року додатково скерувати ще мільярд євро для посилення системи оборони.
Переформатування політики на Євразійському континенті
У травні 2016 року, під час Талліннської міжнародній конференції з питань безпеки імені екс-президента Естонії Леннарта Мері, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що НАТО не має ні морального, ні юридичного зобов'язання дотримуватися «Основоположного акту НАТО-Росія», який у 1997 року сторони підписали в Парижі.
Вітольд Ващиковський наголосив, що відтоді, відколи уклали зазначений договір, міжнародні обставини кардинально змінилася. Документ підписала НАТО того часу, а не Альянс у його нинішній конфігурації після територіального розширення. Окрім того, в 1997 році була інша ситуація та іншою сторона-партнер – країна Бориса Єльцина, яка тоді не була такою агресивною, як сьогодні. Від того часу Путін ініціював кілька локальних воєнних конфліктів, а в сфері зовнішньополітичних договорів Росія порушила все, що тільки могла, зокрема і наріжні принципи «Основоположного акту Росія-НАТО».
Якщо вище зазначеним Актом і так нехтували, якщо його дотримувались лише частково, якщо він юридично не зобов'язуючий для виконання, то навіщо хочуть його позбутися?
По-перше, незважаючи на декларативність багатьох фраз, цей документ є підставою для співробітництва між Москвою і Альянсом. Саме завдяки йому створили Раду Росія-НАТО, яка стала майданчиком діалогу між двома сторонами. Проте США, Польща і країни Балтії лобіюють ідею згорнути будь-яку взаємодію між Росією і НАТО, оскільки Кремль використовує цей міжнародний майданчик для політичних маніпуляцій та нав'язування своїх закамуфльованих претензій щодо відновлення колишнього геополітичного статусу СРСР.
По-друге, серед частини політично млявих європейських лідерів «Акт Росія-НАТО» служить перепоною для посилення обороноздатності. У 1999 році НАТО зобов'язався «у нинішній і доступній для огляду перспективі безпеки не здійснювати додаткового розміщення суттєвих бойових сил, зокрема і в Східній Європі». Кремль, застосовуючи популізм, домагається від НАТО послідовного виконання цього пункту в той час, коли сам нарощує власну мілітарну потужність.
Оборонне посилення Альянсу
У підсумковій заяві саміту НАТО глави держав Альянсу згадали про продовження процесу наймасштабнішого посилення своєї оборони із часів «Холодної війни». Єнс Столтенберг не раз наголошував, що саміт у Варшаві відбудеться у час, який є визначальним для європейської безпеки; відбудеться в умовах загроз і викликів із різних сторін. У Варшаві організатори саміту констатували, що НАТО виконала обіцяне: Північноатлантичний Альянс став швидшим і сильнішим.
Генеральний секретар Столтенберг зробив перелік головних напрямів посилення обороноздатності Альянсу:
▪ розміщення у країнах Балтії та Польщі чотирьох багатонаціональних батальйонів чисельністю до 1000 осіб кожен;
▪ початок створення багатонаціональної бригади в Румунії;
▪ оголошення про виведення системи протиракетної оборони НАТО на базовий рівень боєготовності;
▪ прийняття плану збільшення присутності НАТО в Середземномор'ї;
▪ посилення співпраці Альянсу із державами Перської затоки;
▪ продовження не бойової операції в Афганістані.
Крім того, лідери країн НАТО і спеціально запрошені у Варшаву керівники інститутів ЄС обговорили принципи «Декларації про співпрацю» цих організацій.
Стратегічний план нейтралізації агресивного мілітаризму Росії
Під час саміту було наголошено, що Альянс змушений перейти до тенденції довгострокового стратегічного протистояння з Росією, оскільки європейське бачення розвитку міжнародних відносин не є тотожним, а навіть принципово різним із баченням РФ. Кремль хоче нав'язати Європі оновлену модель Ялтинських угод, що означає дискримінацію з боку потужніших країн менш розвинених через економічний визиск і політичний клевретизм. А країни ЄС наполягають на утвердженні моделі Гельсінських угод, підписаних у 1975 році, які пропагують повагу до суверенітету країн та міжнародних кордонів.
Отже, в силу зазначених обставин, Альянс змушений почати новий процес оптимізації міжнародної безпеки, протилежний тому, який організація проводила після періоду «Холодної війни»: НАТО повертається до власних основотворчих витоків – до зміцнення своїх кордонів на східному напрямку.
За іронією долі, тему відносин із РФ обговорили під час робочої вечері глав держав і урядів Альянсу, в Президентському палаці. У тому самому, де в 1955 році був підписаний Варшавський договір, який до 1991 року об'єднував країни соціалістичного блоку, які під керівництвом Кремля протистояли НАТО.
Відтепер і в подальшій історичній перспективі відносини з агресивною Росією стануть наріжною програмою в НАТО; темою, до якої у тій чи іншій мірі мають відношення більшість рішень: від розгортання у країнах Балтії та Польщі багатонаціональних батальйонів, обговорення співпраці з Євросоюзом у сфері боротьби із гібридними загрозами та до подальшого розширення Альянсу.
Жорстка заява президента США
Наприкінці завершення Варшавського саміту НАТО-2016 президент США повідомив під час прес-конференції, що Альянс і Росія не зможуть повернутися до тих відносин, які були раніше, і ця думка не зміниться. Барак Обама зазначив: «Навіть попри те, що ми вирішили провести наступного тижня Раду НАТО-Росія, ми всі, 28 країн Альянсу, сьогодні єдині у рішенні, що ми вже не можемо повернутись до попередніх звичних відносин із Росією (Business as usual)». Іншими словами: Росія назавжди втратила довіру в міжнародної спільноти як договороздатний партнер.
Водночас президент Обама наголосив, що Варшавський саміт НАТО-2016 був важливим заходом для утвердження гарантій захисту країн-учасниць на сході Альянсу, а також підтвердив зацікавленість США у допомозі реформування Збройних сил України та встановлення в її східній частині сектору безпеки.
Комюніке Варшавського саміту
У підсумковому документі саміту НАТО-2016, який складено зі 139 пунктів, сказано, що глави держав та урядів країн-учасниць Північноатлантичного Альянсу зібралися у Варшаві у вирішальний момент задля посилення безпеки народів Європи. Учасники зустрічі висловили задоволення, що до них приєдналася і Чорногорія, яку запросили стати 29 учасницею оборонного Альянсу.
Основна місія НАТО залишається незмінною: Альянс залишається єдиною спільнотою свободи, безпеки і загальних цінностей, зокрема й свободи особистості, прав людини, демократії та верховенства права. Учасники Альянсу єдині у прихильності тезам Вашингтонському договору, меті та принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй. Захищаючи і відстоюючи безпеку та спільні цінності, Альянс буде й надалі виконувати три головні завдання, викладені в стратегічній концепції:
▪ зміцнювати колективну оборону;
▪ оптимізувати управління під час кризових обставин;
▪ посилювати безпеку на основі співробітництва.
Ці завдання цілком зберігають свою актуальність, є взаємодоповнюючими, сприяють захистові свободи всіх союзників.
Однак є дуга небезпеки стабільності уздовж периферії НАТО і за його межами. Альянс зіштовхується з цілою низкою викликів та загроз, що походять як зі Сходу, так і з Півдня; від державних і недержавних суб'єктів; від неофіційних збройних сил терористів або від гібридних експансій.
Агресивні дії Росії, зокрема і шляхом провокативних військових дій, продемонстрували її готовність досягнення політичної мети шляхом погроз і застосування сили, стали джерелом регіональної нестабільності, перешкоді Євроатлантичної безпеки, що загрожує концепції Європи як цілісного, вільного і мирного континенту.
На занепокоєння Альянсу також впливає ситуація з безпекою на Близькому Сході та у Північній Африці, яка значно погіршилась в усьому регіоні. Тероризм, зокрема, ініційований так званою «Ісламською державою Іраку і Леванту», зріс до безпрецедентного рівня інтенсивності. Він досягає всі союзні території, являє собою безпосередню і пряму загрозу країнам Альянсу та всьому міжнародному співтовариству. Нестабільність на Близькому Сході та в Північній Африці зумовлює і міграційну кризу.
У документі також зазначено, що:
▪ незалежна, суверенна і стабільна Україна, послідовно прихильна демократії та верховенству права, є ключем до Євроатлантичної безпеки;
▪ НАТО засуджує Росію за тривале та широкомасштабне нарощування військової присутності в анексованому Криму;
▪ Росія, як сторона, що підписала Мінські угоди, несе ключову відповідальність за їхнє повне виконання.
Комюніке комісії «Україна-НАТО»
Документ складено із 13 пунктів, в яких вказано на користь зустрічі у Варшаві задля підбиття підсумків та подальшого зміцнення співпраці Україна-НАТО у рамках «Хартії про особливе партнерство». Учасники зустрічі обговорили плани реформування України і прогрес в їх реалізації, схвалили «Комплексний пакет допомоги» для України та обмінялися думками про внутрішню ситуацію в країні. Союзники Альянсу високо оцінили зусилля президента Петра Порошенка у питаннях мирного врегулювання конфлікту.
Учасники Варшавського саміту висловили незворотну підтримку суверенітету України, її територіальної цілісності у рамках міжнародно визнаних кордонів та її невід'ємного права вільно, без зовнішнього втручання, визначати своє майбутнє і напрям зовнішньої політики.
Альянс закликав Росію припинити політичну, військову та фінансову підтримку бойовиків і виконати свої зобов'язання у рамках Мінського пакету заходів, включаючи виведення російських військ і військової техніки із території України, а також не перешкоджати Україні у відновлені повного контролю над її державним кордоном.
НАТО буде продовжувати брати участь у політичному діалозі у рамках комісії «Україна-НАТО» і підтримувати Україну в здійсненні її програми реформ, зокрема й через ефективне виконання «Щорічної національної програми», через процес планування та перегляду програми, а також зі залученням «Комплексного пакету допомоги» (КПД).
Мета КПД – зібрати та розширити допомогу Альянсу для України, щоби держава посилила свою здатність протидіяти агресії, гарантувати недоторканість своєї території та проводити необхідні реформи, зокрема у сфері безпеки і оборони. КПД містить понад 40 напрямків, у яких НАТО буде фінансово підтримувати проведення реформ.
Альянс вітає прийняття в Україні «Стратегічного оборонного бюлетеня», який стане дорожньою картою оборонної реформи України. Фактично відбулась домовленість, завдяки якій Україна отримала можливість стати особливим партнером НАТО.
На підставі рішень, прийнятих в Уельсі в 2014 році, Альянс розгляне етапи, необхідні для реалізації зацікавленості України у «Програмі розширення можливостей» у рамках пропозиції «Partnership Interoperability Initiative». Альянс ще раз підтвердив тверду прихильність подальшому розвитку особливого партнерства між Україною і НАТО, яке буде сприяти створенню стабільної, мирної та неподільної Європи.
Ярослав Левків
