Ставлення місцевих мешканців Донбасу до української влади та Збройних сил України переважно оцінюють як лояльне чи вороже. Їх намагаються звинуватити у війні на сході України, перекидаючи власну відповідальні за непорозуміння на їх плечі. Про те, ким насправді є мешканці Донбасу, як вони ставляться до української влади та про те, як Україні перемогти у війні за лояльність місцевих мешканців журналісту Гал-Інфо розповів Тарас Гривул, заступник командира мінометної батареї по роботі з особовим складом 24-ї окремої механізованої бригади.
Розкажіть про ставлення місцевих мешканців в зоні АТО до України?
Увесь цей народ дуже цікавий. Вони залежні від сильної влади, котра може покарати, котра накаже, що робити, влади, шо усім забезпечить. Так би мовити, "влада думає про нас – нам не потрібно думати".
Також не слід забувати, що в багатьох є знайомі в ополчені, й вони не можуть різко негативно до них ставитися.
Шкода, однак ці люди будуть завжди нейтральні. В їх голові буде завжди каша.
Чим це можна пояснити?
На Донбасі довший час не було українських каналів. Українська точка зору на події у світі та всередині країни практично відсутня. Добре, хоч зараз Порошенко час від часу виступає та говорить, що може стати позицією України в певних державних питаннях.
Цього недостатньо, і люди на місцях самі собі вигадують, яким є "державний курс України". Слід врахувати, що виходить із суміші радянської ностальгії та розуміння необхідності нових підходів в їх уявлені.
Окрім того, як в усіх радянських людей, котрі опинились в складній ситуації, в них немає усвідомлення причино-наслідкового зв’язку. Те, що війна на сході стала наслідком їх власних дій в минулому, найчастіше їм не зрозуміло. Вони шукають винних в Києві, в Москві, в Америці, десь там. Однак не у собі, не в своїх діях. Це серйозна проблема, котра дуже повільно виправляється.
Як щодо лояльних українській владі місцевих мешканців?
Дуже багато позитивно налаштованих до України людей все одно бояться висловити свою позицію. В них поруч є непокараний сусід-сепаратист чи просто злочинець. Якщо він не відбув покарання, то хто знає, як буде за декілька місяців. Збройні сили відступлять, і він точно вчинить помсту.
Повертаючись до "сильної влади". В їх розумінні – це влада, котра покарає винуватих. Поки цього немає, від них не слід очікувати всебічної підтримки України.
Можливо, покарати не всіх. Достатньо і вибіркового покарання найбільш характерних злочинців. Про них відомо багато. Доказової бази для покарання достатньо.
Лише покарання злочинців буде недостатньо аби схилити мешканців Донбасу на бік України.
На заході ми можемо говорити про високі матерії, а там люди хочуть жити. Вони - матеріалісти, котрі думають "побачимо, хто нас краще забезпечить". Така їх особливість, і в цьому немає нічого поганого.
Відповідно, ми маємо певну модель для поведінки: забезпечити краще життя. В першу чергу впровадити реальні зміни в життя. Навіть реформи МВС, створення поліції, котра, звичайно, буде очорнюватись, є демонстрацією руху. Тобто, в державі під назвою "Україна" щось змінюється, а в державі під назвою "Росія" – усе законсервувалось.
Тобто, в Україні відбуваються зміни – це і є аргументом для Донбасу. Однак, на сприйняття цього аргументу в них піде багато часу.
Значить, повинна проводитись відповідна інформаційна політика. Телебачення має акцентувати увагу на потрібних для України питаннях.
Нажаль, в нас немає незалежного телеканалу, котрий був би неупередженим. В нас також не відчувається діяльності Міністерства інформаційної політики. Немає навіть листівок на кшталт "радянського агітпропу", котрі б пояснювали дії держави. В голови людей потрібно вкладати якусь інформацію. Вона буде повільно засвоюватись, але через пів року чи через рік буде позитивний результат.
Однозначно ми не зможемо швидко реінтегрувати ці землі. Усі роки незалежності Донбас користувався певною бандитською автономією, був відданий на відкуп місцевим елітам. Якщо ми надалі залишимо Донбас на відкуп місцевим олігархам, то з роками прийдемо знову до збройного конфлікту.
Наскільки небезпечно в таких умовах запровадження децентралізації влади?
Децентралізація матиме позитивний вплив, якщо буде посилена потребою лояльності до України. Тобто, вимога проста: ви маєте широкі повноваження самоврядування, однак, ви максимально лояльні Україні. В разі прояву сепаратиських настроїв - кримінальна справа, розстріл, позбавлення громадянства.
Це ж саме вигідне усім регіонам України. Скажімо, культурний розвиток Галичини, однак не в плані сепаратизму, а в напрямку економічно-культурного розвитку. Такі умови сподобаються багатьом людям навіть на окупованій частині Донбасу. Це може бути ефективною політикою, такого собі "батога та пряника".
Коли Донбас повернеться до України, ми повинні звернути увагу на виховання молоді. На заході активно діє Пласт, що займається патріотичним вихованням. Що зараз відбувається на сході?
Однією з важливих акції так званої ДНР було відродження піонерії. Навіть можна побачити відеоролик, як приймали дітей в піонери з відповідною атрибутикою. Мова йде про нові покоління. Пласт для виховання молоді краще, адже він не має ідеологічного забарвлення, окрім вірності богові і Україні.
Особисто в мені Пласт виховав вміння дивитись на світ широко відкритими очима, можливість розуміти інших людей, працювати, співдіяти з ними. Як пластун я дуже багато завдячую цій організації.
Пластові станиці існували в Авдіївці, в Слов'янську, в Краматорську, в інших містах. Щоправда, їм довелось виїхати чи піти у підпілля. Неможливо переконати пенсіонерів, котрі провели молоді роки в радянську добу. Натомість, ми повинні виграти битву за молодь. Неможливо насадити насильно громадянське життя, однак, маємо зобов’язання створити комфортні умови для різноманітних клубів за інтересами.
Навіть якщо будуть створюватись абсолютно незрозумілі об'єднання "любителів стояти на головах" – вони стануть демонстрацією вміння людей об’єднуватись задля спільної мети та не залежати від центральної влади.
Будь-яке громадське життя буде переважувати шальки терезів на сторону України, буде противагою кремлівському курсу на азіатсько-царську модель влади. Перед нами стоїть потреба на найближчі 10-15 років інтенсивно працювати з громадським рухом. Його не потрібно контролювати, натомість лише допомагати. Так ми зможемо побудувати суспільство вільних, відповідальних людей, котрі готові відстоювати свою позицію.
Зараз можна говорити про те, що Донбас, так само як і Крим, можливо повернути в склад України не стільки військовим шляхом, як потужною інформаційною роботою.
Крим завжди був проблемною територією. Доки міжнародна спільнота не визнає Крим російським, ми можемо говорити про свої права та про варіанти повернення півострова. Я не вірю в силу сучасної Росії, однак, бачу впертість її керівництва. Так чи інакше Крим буде українським, однак наша держава повинна змінитись. Тобто, проблема має не стільки військовий вимір, скільки політичний, що передбачає реформи на місцях.
Потрібні зміни до Конституції, котрі б ліквідували загрозу сепаратизму, децентралізація влади, інші реформи, котрі сприяють вирішенню внутрішньодержавних проблем України. Рано чи пізно кримчани зрозуміють, що вони втратили. Саме тоді, користуючись нейтралітетом чи лояльністю населення, слід робити спроби провести чесний референдум про повернення Криму. Півострів повернеться до України достатньо безкровно. Думаю, немає потреби вв'язуватись в війну за Крим найближчих п’ять років. Ми до цього не готові.
Якщо говорити про окупований Донбас – ситуація вирішиться швидше, ніж за п’ять років. Росія мала на меті створити зону конфлікту. Якщо на цьому етапі їх план вдався, то в довгостроковій перспективі ми переламали їхні плани. В нас є можливість виправити ситуацію на свою користь.
Це інтерв’ю є продовженням спілкування Гал-Інфо з Тарасом Гривулом. У першій частині ви можете дізнатись про контрабанду в зоні АТО.
Розмову вів Сергій Бобра
