Вибори стримуватимуть ріст цін на нафтопродукти

 

Роздрібні ціни на нафтопродукти на автозаправних станціях (АЗС) України в період з 17-го по 24 липня 2007 року практично не змінилися. За даними консалтингової компанії Ukrainian Petroleum Consultants (UPECO, Київ), середня по Україні ціна бензину А-95 за цей період збільшилася на 1 коп. на літрі палива -- до 4,56 грн. за літр, ціни на бензин А-92 і дизпаливо не змінилися і становили 4,28 грн. за літр і 3,75 грн. за літр відповідно. Водночас бензин А-76/80 за останні сім днів подешевшав на 1 коп. на літрі -- до 3,82 грн.

Втім, середня по країні ціна бензину А-95 в гуртовому сегменті ринку за останні сім днів зросла на 5,3% -- до 4947 грн. за тонну, дизпаливо – на 2,3%, до 4176 грн. за тонну. Водночас бензини А-92 і А-76/80 подешевшали на 0,4% і 0,7% відповідно -- до 4830 грн. за тонну і 4641 грн. за тонну.

 

 

Наразі говорити про погіршення цінової ситуації на паливо недоречно, проте прогнози на майбутнє, на жаль, досить таки невтішні. Якщо на Лондонській біржі на початку липня ф‘ючерсні контракти на нафту на вересень продавалися ще за ціною 67-69 дол. за барель, то на торгах 19 липня нафта коштувала в середньому вже 77,7 дол. за барель. Більше того, враховуючи прогнози щодо подальшого росту цін на нафту, міжнародні нафтові біржі почали продавати опціони (опціонний контракт дає право купити або продати товар до узгодженої дати за ціною, що фіксується станом на дату укладання контракту) на нафту за ціною 95-100 дол. за барель. Якщо під кінець року нафта і дійсно почне продаватися на біржах за такою ціною, то можна говорити про те, що цінам на паливо загрожуватиме 30% ріст.  

«Якщо говорити про причини раптового підвищення цін на нафту на світових ринках, то треба говорити про погіршення стану економіки США та про нестабільну ситуацію в світі, разом з наразі не визначеною позицією країн-членів ОПЕК щодо питання потреби збільшення обсягів нафтовидобутку, -- говорить експерт з питань ПЕК, черговий редактор енергетичного бюлетеня «Газ та Нафта» Леонід Теплов. -- Економіка США зараз переживає не найкращі часи – обіцяні президентом Бушем реформи не впроваджуються, кампанія в Іраку принесла США радше поразку, а не перемогу, бо в зоні конфлікту постійно гинуть солдати і нищиться техніка, регіон залишається й надалі нестабільним. Ще є очікування щодо того, що США розпочне нову військову кампанію в Ірані. Все це, своєю чергою, позначилося збільшенням дефіциту бюджету та падінням в світі курсу долара. Водночас в Нігерії, яка є серйозним постачальником нафти, й надалі продовжуються страйки».

Крім того, зі слів експерта, нещодавно президенти Венесуели та Нікарагуа оголосили про те, що їхні країни припинять прямі поставки нафти і спільними зусиллями побудують нафтопереробний комплекс, який створюватиме вже готові нафтопродукти, які, відповідно, продаватимуться по більш високій ціні.

Щоправда, не всі ставляться до фактора опціонів трагічно. На думку експерта з питань ПЕК Науково-технічного центру «Психея» Генадія Рябцева, розмови про дорогі опціони наразі є лише песимістичними прогнозами аналітиків. «Так, є прогнози Міжнародної нафтової агенції щодо того, що контракти на період майбутнього добутку за фіксованою ціною невдовзі можуть сягнути 95-100 дол. за барель, але наразі таких опціонів ще немає, і взагалі, на мою думку, це досить суперечливий прогноз. Так, тенденція до підвищення ціни на нафту є, але в цьому році нафта ще не коштуватиме 100 доларів за барель», -- говорить експерт.

 

 

Щодо країн ОПЕК, то неприємне для них питання підвищення нафтовидобутку розглядатиметься 11 вересня – на цей день заплановане засідання ОПЕК у Швейцарії. Але, як вважає Леонід Теплов, навіть якщо ОПЕК і вирішить збільшити нафтовидобуток, ще не відомо, чи підтримають його країни-експортери нафти, які не входять в організацію, такі як Росія, Норвегія, Мексика. Мовляв, низька ціна на нафту їм не вигідна, бо економіки цих країн базуються на нафтодоларах.

Втім, сподівання на те, що ОПЕК прийме позитивне для країн-імпортерів рішення щодо збільшення нафтовидобутку наразі лишаються тим, у що хочеться вірити. Падіння курсу долара США призвело до того, що реальні доходи провідних нафтовидобувних держав, включаючи країни-члени ОПЕК, впали фактично на 1/3. Тому зрозуміло, що тенденція щодо всебільшого послаблення долара природно не викликає у країн, що входять до нафтового картелю, бажання знижувати ціни та збільшувати видобуток нафти.            В понеділок, 23 липня, долар впав до найнижчої позначки по відношенню до євро -- до 1.3844, та досяг 26-річного мінімуму по відношенню до фунта стерлінга -- 2.06.Відповідно вирахувана ОПЕК з врахуванням курсової динаміки долара середня ціна барелю нафти становить зараз 43,6 доларів порівняно з 44,3 доларами на липень минулого року. У результаті нафтовиробники, які продають свою продукцію за долари США, зазнають відчутних втрат через позицію американської валюти на світових фінансових ринках.

 

 

Як вважає експерт з питань ПЕК Науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, валютні коливання в ситуації з цінами на нафту не відіграють такої ролі, яку їй приписують більшість аналітиків. «Валютні коливання суттєво на ціноутворення в Україні не впливають, ціноутворення на нафту у нас мало залежить від макроекономічної ситуації в світі. Взагалі економіка України інерційна. В той час як зараз на західних ринках відбувається суттєве зростання цін на паливо, то до України ця хвиля докотиться не раніше, ніж через місяць-півтора. Причина – Україна основні обсяги нафти закуповує в Росії, а Росія по-своєму вираховує ціну, щоправда, спираючись багато в чому на загальносвітові тенденції. Якщо говорити про нафтопродукти, що продаються зараз на території України, то їхню дешеву ціну зумовлює те, що це старі запаси. Але після того, як в серпні Росія в черговий раз може переглянути експортне мито на нафту, ціни можуть змінитися».

Як говорять аналітики ринку ПЕК, цілком можливий ріст російського мита на нафту до 220-230 дол. за тонну, але наразі говорити про кінцеву ціну завчасно через те, що факторів, які на неї впливають, таки досить багато. Зокрема і політичні.

 

 

Як говорить Рябцев, зараз стабільність цін на паливо забезпечують домовленості трейдерів з урядовцями. «Якщо розраховувати ціни на високооктановий бензин за формулами Мінпаливенерго, то ціни, за якими його зараз продають на АЗС, є завищеними, але водночас, згідно з цією ж формулою, гранична ціна на дизельне пальне становить 4,27. Бачимо домовленість, яка полягає в наступному – трейдери продають високооктановий бензин дорого, і уряд закриває на це очі. Натомість дизпаливо продають дешево, тим самим забезпечуючи нормальний режим збору вражаю та середньоцінову стабільність», -- говорить Рябцев. Але, як зазначає експерт, враховуючи суто економічні чинники, такі, як ріст попиту тощо, ціна на дизель поступово підійматиметься попри всі досягнуті домовленості, і можливий ціновий пік – 4,27 наступить після виборів. Попри це, говорить експерт, зростання в будь-якому випадку не буде різким – ціна підніматиметься максимум по 5 копійок в тиждень з тим, щоб на жовтень набрати «свої законні 50 копійок на літрі».

   Що ж буде далі, наразі прогнозувати ніхто не береться. «Однозначно, що здешевлення палива годі чекати, -- говорить експерт з економічних програм Центру економічної політики Андрій Кірченко, -- і основна біда не в тому, що дорожчає нафта, а в тому, що в Україні нічого не робиться для того, щоб вирішувати проблему, з одного боку, зниження енергозатратності, з іншого, збільшення видобутку власних ресурсів. Потреба України в нафті та продуктах її переробки у 2005 році становила 18 млн тонн, з яких лише 4,3 млн. тонн забезпечувались нафтогазодобувними підприємствами України, а решта імпортувалась з Росії та Казахстану. За останні 3 роки звучало досить багато заяв про те, що необхідно збільшувати власний нафтовидобуток. Результат – нульовий. Інша річ – сільгоспвиробники, які два рази на рік сезонно забезпечують підвищений попит на дизель. Те саме – вже зажована тема біодизеля й надалі залишається лише балачками, в той час як в інших постсоціалістичних країнах біодизель вже давно реальність. Ще одна річ – як Івченко, так і Бойко піднімали питання створення принаймні місячного запасу пального, який у випадку різкого зростання ціни на нафтопродукти міг би збити ціну на ринку. Наразі ми маємо запас, якого, можливо, вистачить лише на три дні».

Дійсно, про те, що б мав робити уряд, щоб знизити залежність від світових коливань цін на нафту, говорилось і говориться багато. Але, наприклад, видобувники аргументують свою позицію щодо небажання збільшувати обсяги видобутку, ба, навіть їх скорочення, тим, що, з одного боку, більшість українських родовищ є нерентабельними та важкими для розробок, з іншого – тим, що держава замість допомогти, навпаки, збільшує фіскальне навантаження на видобувників. До речі, про важкодоступність говориться і в Енергетичній стратегії України до 2030 року: «Проблеми видобутку нафти в Україні пов’язані з тим, що понад 70% запасів нафти за критеріями рівня виснаження запасів, обводнення продукції, в’язкості, колекторських характеристик порід належать до категорії важковидобувних. Їх віднесено до низькопроникних колекторів, поклади багатопластові, з високою літологічною неоднорідністю як за площею, так і за товщиною продуктивних розрізів. Дві третини таких запасів зосереджено в покладах, що залягають на глибинах понад 2500 м. Практично всі запаси родовищ Прикарпаття важковидобувні. Розроблення важковидобувних запасів нафти потребує застосування специфічних, наукоємних і високовитратних технологій та обладнання».

 

 

Якщо говорити про видобуток, то обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом протягом І півріччя 2007 року зменшились на 31,7 тис. тонн (або на 1,4%) відповідно показника 2006 року та дорівнюють 2 227,6 тис. тонн, у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК “Нафтогаз України” порівняно з показником минулого року зменшились на 28,9 тис. тонн (або на 1,4%) та становлять 2 019,8 тис. тонн.

За даними Мінпаливенерго, за І півріччя поточного року на нафтопереробні заводи (НПЗ) та Шебелинський ГПЗ надійшло 7 281,1 тис. тонн нафти, у тому числі: 1 868,7 тис. тонн – власного видобутку (25,7% від загального обсягу поставки); 5 412,4 тис. тонн – з Російської Федерації (відповідно – 74,3%). У тому числі на нафтопереробні заводи (НПЗ) України поставлено 6 780,8 тис. тонн нафти, зокрема 1 368,4 тис. тонн – нафти власного видобутку (20,2% від загального обсягу поставки), 5 412,4 тис. тонн – нафти з Росії (відповідно – 79,8%). Відповідно до показника 2006 року, обсяг поставки нафти зменшився на 229,3 тис. тонн (на 3,3%).

Обсяги переробки нафти та газового конденсату в Україні протягом І півріччя 2007 року становили 7 306,0 тис. тонн, зменшившись порівняно з аналогічним періодом минулого року на 113,5 тис. тонн, або на 1,5%.

Виробництво бензинів за І півріччя 2007 року збільшилось порівняно із відповідним періодом 2006 року на 164,5 тис. тонн (або на 8,1%); дизельного пального – на 65,6 тис. тонн (або на 3,1%); мазуту -- на 70,8 тис. тонн (або на 3,6%).

Якщо говорити про суму грошей, яка пішла на фінансування розвитку галузі ПЕК, то протягом січня – червня 2007 року галузевими підприємствами, що належать до сфери управління Мінпаливенерго, за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 2 402,1 млн. грн. капітальних вкладень, що на 5,7% більше аналогічного періоду 2006 року. Це разом на всю галузь ПЕК, а не лише на нафтовидобуток.

Відповідно до Енергетичної стратегії до 2030 року, до 2010 р. в галузі нафто-газового видобутку планується збільшити обсяги пошуково-розвідувального буріння до 185 тис. м на рік, що майже у 6 разів перевищує фактичний обсяг пошуково-розвідувального буріння на нафту у 2005 р. Розрахунки Мінпаливенерго показують, що за таких умов, протягом прогнозного періоду (2006 – 2030 рр.) можливо приростити розвідані запаси за базовим сценарієм в обсязі 63 млн т нафти з газовим конденсатом, за амбітним сценарієм – 150 млн. т нафти з газовим конденсатом.

Протягом усієї перспективи, що розглядається фахівцями міністерства, актуальним вважається завдання щодо підвищення коефіцієнта вилучення нафти та інтенсифікації видобутку вуглеводневої сировини. За рахунок підвищення нафтовіддачі та інтенсифікації видобутку буде забезпечено до 7% сумарного обсягу видобутку нафти.

Видобуток нафти з газоконденсатом на території України за оптимістичним сценарієм становитиме у 2010 р. 5,2 млн. т, 2015 – 5,5 млн. т, 2020 – 5,5 млн. т та в 2030 р. – 5,8 млн. т, а за песимістичним – у 2010 р. – 4,6 млн. т, 2015 р. – 4,7 млн. т, 2020 р. – 4,6 млн. т та в 2030 р. – 4,5 млн. т, за базовим – у 2010 р. – 5,1 млн. т, 2015 р. – 5,3 млн. т, 2020 р. – 5,3 млн. т та в 2030 р. – 5,4 млн. т. Стратегією передбачається, що видобуток нафти і газу на прогнозний період здійснюватимуть переважно вітчизняні компанії. До робіт з геологорозвідки та видобутку природного газу і нафти в глибоководній частині шельфу Чорного моря залучатимуться іноземні інвестиції та сучасні технології міжнародних нафтогазових компаній.

Ще в стратегії передбачається видобуток нафти за межами України. Так, на підставі підписаних контрактів (а також таких, що знаходяться на різних стадіях підготовки), базуючись на оцінках ресурсних можливостей країн, з якими НАК „Нафтогаз України” має наміри співпрацювати, проведено розрахунки прогнозних обсягів видобутку нафти. За цими розрахунками, з 2010 року існує можливість забезпечити видобуток нафти за межами України на рівні 3,6 млн тонн з подальшим нарощуванням до 9,2 млн. тонн. А це суттєво перевищує обсяги нафтовидобутку (з газовим конденсатом), які плануються до освоєння власних запасів на той же період часу. Видобуток нафти з газоконденсатом за межами України прогнозується за оптимістичним сценарієм у 2010 р. 3,7 млн. т, 2015 – 4,2 млн. т, 2020 – 5,8 млн. т та в 2030 р. – 9,9 млн. т, за песимістичним – зросте з 3,3 млн. т у 2010 р. до 7,7 млн. т у 2030 році, а за базовим сценарієм -- у 2010 р. 3,6 млн. т, у 2015 – 4,0 млн. т, у 2020 – 5,6 млн. т та у 2030 р. – 9,2 млн. т.

Наразі говорити про те, що хтось впроваджує цю стратегію, так, як і попередні, не випадає. Урядовці, які власне цим і мали би займатися, займаються виборами, і, як показує досвід, і після виборів руки у нового уряду до впровадження всіляких стратегій дійдуть не скоро. Втім, стратегія краще, аніж нічого.