Президент Віктор Ющенко вирішив повернути із забуття парламентську фракцію НУНСу. Чи не тому він зібрався змінити її керівництво. Навіщо? Кандидатові у президенти, самовисуванцю Ющенкові під час виборчої кампанії однаково будуть потрібні політична база і народні спікери. Якщо ж при цьому вдасться відставити Тимошенко, то з’явиться право, яке можна конвертувати у політичне майбутнє.
Згадав Віктор Ющенко про колись свою фракцію лише напередодні президентських виборів. Якби їх не було, то чинний Президент, ймовірно, і надалі залишав би без уваги внутрішньофракційні процеси, що, власне, призвело до обрання головою фракції протимошенківського Миколи Мартиненка, де-факто розколу фракції на пробютівську та пропрезидентську частину, створення депутатської групи «За Україну», самоволки уенпівців. Відсутність батьківської опіки з боку Президента, а подекуди волюнтаризм колишнього голови його секретаріату Віктора Балоги щодо політичної лінії фракції призвели до того, що навіть найбільш віддані «нашоукраїнці» перестали сприймати Віктора Ющенка як авторитета для фракції. НУНС в парламенті перестав жити як самостійна повноцінна парламентська одиниця. На засідання фракції збирались максимум до 20 чоловік, отже кворуму не було і жодного легітимного рішення «нашоукраїнці» ухвалити не могли. Фракція втратила чітку єдину офіційну позицію з багатьох політичних і не тільки питань. Фактично, «Наша Україна» як бренд завдяки ЗМІ почав асоціюватися лише з частиною фракції – депутатською групою «За Україну» і її лідером В’ячеславом Кириленком. Фракція НУНСу перетворилася на політичного трупа.
Проте така ситуація згідно із політологічним заповітом могла тривати лише до другого пришестя – другого походу Віктора Ющенка на президентські вибори. Адже очевидним виглядало те, що чинний глава держави заради спроби поборотися за другий термін, яким би він примарним не виглядав, змушений буде збирати залишки своє старої команди, воскресити фракцію НУНС. Без адекватної підтримки в парламенті конкретною політичною силою шанси Віктора Ющенка на друге президентство виглядали б надто вже фантастичними на фоні невисокого, від 3% до 7%, рейтингу. Крім того, Президенту потрібні спікери, які б його піарили не тільки від імені «диванних» громадських організацій, але й від імені великої парламентської фракції. Зрештою, згадуючи, що парламентська фракція, це певний концентрований вираз політичної партії або блоку, то очевидно, голові партії «Наша Україна» потрібно узгодити позицію фракції із позицією партії. Водночас в аспекті узгодження позицій виглядає непослідовною поведінка Ющенка. Останній з почесного став де-юре повноцінним головою партії, хоча всі розуміють, що де-факто керує голова ради партії Віра Ульянченко, але на вибори піде самовисуванцем. Навіщо тоді главі держави було ставати більш партійним, щоб відмовлятися від прив’язки до партії на президентських виборах?!
Бажання Віктора Ющенка повернути контроль над фракцією не може бути реалізоване без зміни її теперішнього керівника Миколи Мартиненка. Попри те, що в опозиції до Ющенка знаходиться не один Мартиненко, а ще кілька десятків депутатів, підписи за відставку теперішнього чільника фракції, за словами багатьох нардепів, є. За те, щоб змінити Мартиненка на Кириленка, якому пророкують повернення на стару посаду, потрібно 37 голосів «нашоукраїнців» із 72. З огляду на те, що, за словами Мартиненка, агітував «нашоукраїнців» за його повалення у телефонному режимі сам Віктор Ющенко, Президент серйозно націлений змінити голову фракції.
Не можна відкидати варіанта згідно з яким, Президенту потрібна зміна керівництва НУНСу лише заради того, щоб фракція прийняла рішення про вихід з коаліції, що неминуче тягне за собою відставку уряду. Парламент в той же час залишиться правочинним навіть, якщо протягом місяця не буде створено коаліції, оскільки Президент не може розпустити Верховну Раду за півроку до виборів. Зрештою, такий варіант виглядає логічним, якщо врахувати, що Ющенко однаково не зможе отримати контроль над всіма 72 депутатами НУНСу. А рішення УНП про висунення Юрія Костенка на президентські вибори, НРУ та «Народної Самооборони» – про підтримку Тимошенко фактично виштовхне з фракційного життя третину фракції. Але тут виникає інше питання – навіщо Ющенку відставка Тимошенко, адже навіть діти в Україні знають, що в опозиції в Юлії Володимирівни значно кращі шанси виграти президентські вибори. Єдиним поясненням може бути бажання відібрати в Юлії Тимошенко адміністративний та бюджетний ресурс, який все ще залишається досить вагомим чинником успіху того чи іншого кандидата. Тому якщо все-таки Віктор Ющенко не відступить від свого наміру змінити керівництво фракції НУНСу, а потім ініціювати відставку уряду, залишиться єдина інтрига – кому на відкуп буде відданий урядовий ресурс? Кандидату Януковичу, чи кандидату Ющенку?
Ющенко через відставку Тимошенко зробить останню відчайдушну спробу підняти свій рейтинг, зробивши ставку на розчарованих у Прем’єр-міністрі? Чи все-таки ми маємо справу із фактичною підтримкою Президентом кандидата Віктора Януковича, який пообіцяв Віктору Ющенку політичні дивіденди на майбутнє?
Власне, відповідь на ці питання отримаємо вже незабаром, адже, як повідомив Голова ВРУ Володимир Литвин, проти Мартиненка вже є 38 підписів. Однак поява цих підписів одразу спровокувало контргру. “Вранці я прочитав документ. Там дійсно є 38 підписів, але мене здивувало, що там написано лише, що фракція незадоволена Мартиненком і більше нічого. Я написав резолюцію до цього документу, щоб інші лідери фракцій ознайомились з ним”, – заявив Литвин у коментарі Gazeta.ua.
Петро Марич, Інформаційна агенція «Гал-інфо».
