Ірина Фаріон на виборах до Львівської обласної ради встановила мажоритарний рекорд, отримавши 47 876 голосів виборців. З цієї нагоди Гал-інфо поспілкувалось з найяскравішою жінкою-політиком Галичини.
– Ви встановили мажоритарний рекорд. Як Вам це вдалося? Як Ви працювали зі своїм електоратом?
Я б не називала людей електоратом, чи виборцями: ті, хто проголосував за мене, – це однодумці, або, краще, однодухи, яким я дуже вдячна за підтримку. Головна тема нашого спілкування – це зовсім не споживацькі цінності. Лише плекання внутрішньої свободи, людської та національної гідности стає передумовою для отримання соціяльних благ і т. д. «Народ, що немає чести, – не матиме й хліба», – казав видатний економіст Рикардо. Найважливіше з’ясувати, де причина, а де наслідок проблем кожної людини зокрема та нації і держави загалом. З огляду на це, мої однодумці – це люди з чітко сформованою і сформульованою системою цінностей: від ідеального – до матеріяльного, від національного – до універсального, від егоїстичного – до альтруїстичного… Тому мій однодумець – це насамперед високоінтелектуальна, високодуховна, самодостатня і гармонійна особистість. Це однодумець, що не лише одержимий вірою, але скріплений фундаментальною традицією наших дідів та прадідів протистояти будь-яким формам окупації та морального виродження.
Щодо способів роботи, то здебільшого це були живі зустрічі. Як ви бачили, на центральних каналах моя присутність була мінімальна, хоч час до часу і там буваю, коли запрошують. Я віддаю перевагу саме живому спілкуванню, зокрема через мої наукові праці, численні мистецькі проєкти та заходи, суто депутатську роботу – і категорично не спілкуюся в соціяльних мережах. Від 2006 року вся моя діяльність у Львові була на видноті і якщо характер такої роботи людям імпонував, то я вдячна, що вони довірили мені свій голос як свідчення наших спільних цінностей. Тому й вийшов такий спільний непоганий результат. Належу до завжди незадоволених власними здобутками людей, хоча б тому, що не буває доконаної перемоги чи поразки, залежности чи незалежности і навіть любови і ненависти.. Над усім треба щоденно, часом надривно працювати і мудріти, не поступаючись і не маліючи у своїй високій меті. Головне не дати, аби попсова більшість зіштовхнула тебе з твого непопсового шляху. Згадала великого Юрія Іллєнка який казав:»Якщо ти будуєш дім і сказав, що «я його закінчив», – це вже не дім, а домовина».
– Після оголошення результатів виборів у Львівській області, можна було б сподіватися, що «Свобода» мала б бути задоволена діяльністю ТВК, оскільки «Свободі» все ж дозволили перемогти.
– Не погоджуюся з таким твердженням, що «Свободі» дозволили перемогти, просто «Свобода» здобула таку довіру виборців-однодумців, що опустити «Свободу» на Львівщині на друге місце було просто неможливо через разючий відрив з іншими партіями, більшість із яких не є партіями ні за суттю, ні за визначенням.. Попри те, у нас не просто щось забрали – а надзвичайно багато, зокрема, пропоную дані екзит-полу та офіційнині дані ТВК із промовистою фальсифікацією від влади: Львівська обл.: 30.33% (екзит-пол) – 25.98% (ТВК), Івано-Франківська обл.: 24.70% – 16.60%; Тернопіль місто: 33.40 – 26.60%; Київська обл.: 7.60 %– 3.48%; Вінницька обл.: 5.50% – 2.95% тощо
Як працювали ТВК і ДВК – не коментуватиму, бо їх формували на основі закону не про вибори, а про фальсифікацію виборів у Верховній Зраді, але саме «Свобода» через свої активні протести та суди домоглася часткової зміни членів ДВК, і тільки це уможливило зупинити тотальну фальсифікацію щодо нас у Львові. Щодо захисту на інших теренах, то це потужний сигнал для нас, аби на місцях свободівці навчилися відвойовувати кожен довірений голос.
– Ви зачепили тему Верховної Ради, чи будете ви претендувати на місце в прохідній частині списку «Свободи», адже ви друга після Олега Тягнибока, чи переїдете Ви до Києва?
– Життя – це безконечне мушу й треба… Ви згадали, що я друга за списком, а я чомусь перебуваю у неймовірному силовому полі Юрія Іллєнка. Це один із натхненників нашої політичної сили, один із творців Програми захисту українців. Він, власне, був другий завжди на всіх виборах – і тільки тепер, коли його вже нема, ми відчуваємо неймовірну порожнечу, яку неможливо заповнити.
Іллєнко недаремно казав, що після смерти розпочне нове життя, що звідти, згори, допоможе нам. Тому чи друга, чи третя… – не в тому суть. Надважливо, щоб ця ідеологія, манера життя, стиль поведінки та цінності були присутні у Верховній Раді і не в мікрофракції, а в потужній всеукраїнській спільноті, що не лише ініціюватиме законопроєкти, але, найголовніше, суттєво впливатиме на зміну суспільної свідомости з постколоніяльної на націоналістичну.
Тому не йдеться про те, що я з того приводу думаю, а йдеться про інше: я це мушу з двох причин. По-перше, те, як думаю і дію, резонує в суспільстві і викликає полярні оцінки – позитивні і негативні. Що більше мене критикують люди з форматом пристосованого розуму і обм’яклої моралі, то активніше я буду робити те, за що мене критикують. Схвальні оцінки лише поглиблюють нашу спільну діяльність – і результат виборів це засвідчив. Батарейка працює, якщо є плюс і мінус. Люди своїми судженнями під’єднали мене до цього джерела – і ось так високовольтно і доведеться працювати, поки даватиме Господь здоров’я. Хоч, звичайно, набагато комфортніше було б писати чергову наукову монографію, що я також мушу зробити…
– Що для «Свободи» є програмою мінімум та програмою максимум, чи «Свобода» перед собою таких завдань не ставить?
– Ми працюємо над поняттям стратегії і тактики нашої діяльности. Якщо програмою мінімум для нас була максимальна перемога в Галичині, на Волині, в Центральній Україні і здобуття голосів на Сході, то ми цю програму виконали. Ми перейшли Збруч, Дніпро і Десну, бо маємо депутатів навіть на Харківщині, у Ніжині та Прилуках – батьківщині засновника українського націоналізму Миколи Міхновського, автора «Самостійної України», яку прадід Олега Тягнибока видав у Львові 1898 року. Що ж до програми максимум – це велика фракція у ВР з метою деколонізації України та повного усунення від влади теперішніх українофобів та комуно-комсомольців в олігархічних шатах..
Сьогодні головне завдання депутатів попередньої каденції передати свій досвід наступникам і залучити їх до активної та наступальної роботи. Наше завдання – йти до виконавчої влади, як ми це вже здійснили в Тернополі, обравши нашого голову міста, як зрештою, і в багатьох містечках, селах та селищах.
– Після перемоги «Свободи» почалися розмови про те, що за «Свободу» не голосують на Сході та Півдні, тому що бояться. Як будете цей страх розвіювати?
- Ці люди, напевне, не християни, адже вони не знають одинадцятої заповіді Божої, яка звучить – «Не бійся!». Або, може, вони політично упереджені? Можливо, вони просто не хочуть української державности чи української незалежности? Щоб перестати боятися, треба нас пізнати. Нехай читають твори Ірини Фаріон, дивляться вистави Богдана Бенюка, приходять на зустрічі Олега Тягнибока, хай приїздять до Львова та знайомляться з нашими депутатами. Я ж нещодавно об’їздила Харківщину, Сумщину, Чернігівщину і натрапила там лише на захоплення і прохання приїздити ще, що я обов’язково зроблю. Отож, розмови про страх щодо нас або примітивна вигадка, або проблема не «Свободи», а внутрішньо поневолених.
– Лідери «Батьківщини» неодноразово заявляли, що «Свобода» перемогла за рахунок того, що «Батьківщину» не допустили до виборчого процесу. Електорат «Батьківщини» - це поміркований електорат, щоб втримати цих поміркованих, які проголосували за «Свободу», ви будете якось відмовлятися від свого радикалізму.
– «Свобода» не може відступити від того, ким вона є. Це так, якби мені хтось сказав, Ірино Фаріон, ви маєте змінитися, бо ми так хочемо. У політиці категорія «хочу» відсутня. Це з іншої сфери. Політик – це не пристосуванець, а носій світоглядових цінностей і реалізатор партійних програмових засад. Саме з пристосуванства народжується політична проституція, що, засіяна Верховною Зрадою з її горедемократією та ліберальними псевдоцінностями, бурхливо процвітає на українських теренах.
Якщо українець хоче мати свою незалежну державу, то нема іншого шляху, як радикалізація, як це свого часу зробили чехи, поляки, латиші, литовці, естонці… Чому «Свобода» здобула такий високий результат на виборах? Бо ми послідовні, віддані і непохитні. Ми не зливаємося з блоками, не розчиняємося у чиїхось технічних проєктах, бо зовсім інші за внутрішньою суттю. Кажучи інакше, не вміщаємося у типовий деформований формат викривлених цінностей.
Що ж до заяв представників «Батьківщини», то вибори «Свободи» по всій Україні, зокрема на Волині, Хмельниччині та Франківщині, спростували закиди цієї політичної сили, чи, радше, бізнес-проєкту, що стрімко власноруч маргіналізується.
– В якій комісії Львівської обласної ради Ви будете працювати?
У комісії з питань освіти та науки, роль якої у теперішніх умовах «табачного диму» виняткова.
– Які труднощі сьогодні виникають під час переговорного процесу у Львівській обласній раді. З якими фракціями «Свобода» веде переговори?
– Сорок один депутат – це, на жаль, не більшість. Ми категорично не співпрацюватимемо з Партією регіонів та з усілякими сегментами чинної горе-влади, насилу заведеними у раду. Щодо інших, то можливе лише ситуативне голосування. Висуватимемо свого представника на голову обласної ради. Переговори тривають.
– Чи продумала «Свобода» важелі впливу на своїх депутатів, щоб убезпечити себе від перебігання представників «Свободи» до інших політичних сил?
– Кожен депутат власноруч уже написав заяву про складання з себе депутатських повноважень. Є з цього приводу рішення політради про відповідальність керівників місцевих організацій за неадекватні кандидатури. Розуміємо, що більше набирає прихильників «Свобода», то більше внутрішніх загроз вона отримує. Для попередження цього існує Служба безпеки.
– «Свобода» є найбільшою фракцією у Львівській облраді. Як плануєте співпрацювати з центральною владою та Партією регіонів, як налагоджуватимете контакти з Києвом?
– Чи можна налагоджувати контакти з тими, хто брутально руйнує основи української державности у всіх царинах, починаючи від гуманітарної катастрофи на чолі з Табачником і закінчуючи економічною деградацією від Азарова-Тігіпка та абсолютним лакейством Януковича у зовнішній політиці… Наше завдання – зміна цієї влади, а не співпраця з нею. Уже Ющенко із ними наспівпрацювався, а Тимошенко у 2009 року активно творила ПИРиБЮТ… Двоє – аутсайдери.
– Багато критики лунає стосовно молодих свободівців, які стали депутатами рад різних рівнів?
– На основі чого ця критика? Ці люди ще не встигли зробити жодної помилки. Я не коментую упередженого ставлення та ірраціональної злости примітивних заздрісників і недалеких людей, що просто очманіли від нашої перемоги. Людина вчиться усе життя, а молода – найінтенсивніше. Отож, саме молоді люди і здійснять найінтенсивніші зміни. І навіть більше. Саме ми кардинально оновили місцеву політичну еліту. На комсомольцях і комуністах, що поставали бізнесюками і банкірами ми поставили хрест – більшість не за ними. Мо’ через це так скаженіють???
– Якою є позиція ВО «Свободи» щодо прийняття Податкового кодексу, адже на Майдані, де в понеділок збиралися акції протесту, встигли побувати Тимошенко та Луценко? Що Ви думаєте з цього приводу?
– «Свобода» сповна підтримує протести підприємців і завжди впродовж тривалого часу, а не тільки тепер брала найактивнішу участь в акціях протесту проти Податкового кодексу, що є могильником не лише підприємців, а середнього класу в Україні.. Олег Тягнибок був на Майдані в Києві і не тільки виступав зі сцени, а тривалий час спілкувався з протестувальниками. А те, що центральні ЗМІ показали лише названих Вами персонажів, свідчить про політику замовчування цих ЗМІ «Свободи», а також викривленого трактування нашої діяльності. Не випадково сказано, що Бог творить, а Сатана показує: навмисне висмикується такий кадр, який вигідний тим, у чиїх руках ЗМІ, а інших начебто немає. Так створюється викривлена політична реальність.
Насправді ж в акціях протесту, які відбуваються у Хмельницькому, найактивнішу участь бере «Свобода». І ці троє заарештованих в Хмельницьку – це свободівці. Те ж саме і по цілій Україні. Якщо підприємці сказали, що без політичних прапорів, нехай, добре, без прапорів. Але концепційно ми цього не сприймаємо, бо якщо люди виходять на майдани тільки з соціяльними гаслами, вони ніколи не будуть мати держави, а хіба годівничку. А держава – це передусім ідея, і якщо до тих вимог не будуть долучені вимоги свободи слова, своєї мови, культури, історії, то на рівні соціяльного бунту це все і згасне. Власне, для того Олег і був там, що пояснювати людям, що ми не маємо сепаруватися. Підприємці повинні визначитися, з яким політиком вони хочуть бути. Неможливо сепаруватися від політики, коли політики голосують за Податковий кодекс у Верховній Раді? Це скидається на чиюсь гру, коли спочатку без прапорів, а потім ви нас по телевізору побачите, і все стане зрозуміло, хто стоїть за неполітичною акцією страйку підприємців. Я не думаю, що наше суспільство настільки примітивне, щоб не зрозуміти цього.
– Кого б ви назвали найбільшим популістом в українській політиці?
– Януковича. Можливо, він навіть і не популіст, а дитя свого регіону, жертва свого часу. Йому можна висловити тільки співчуття – він в’язень у всіх сенсах цього слова…
– Личаківська районна прокуратура нещодавно знову проводила збір свідчень тих, хто був з Вами у садочку з метою порушити проти вас кримінальну справу. Що вам про це відомо і для чого все це роблять, адже минув вже майже рік?
– Справді, кримінальну справу намагаються порушити вже втретє. Перший раз одразу після тієї зустрічі в дитячому садочку, але після розслідування, якщо це так можна назвати, саме на Великдень, я отримала офіційні папери з Личаківської прокуратури, що відмовлено регіоналові Колесніченкові в його проханні відкрити проти мене кримінальну справу. І ще один дуже закликав відкрити проти мене кримінальну справу – це Степан Хмара, представник УНП. З великої хмари малий дощ… Але влітку Колесніченко знову приїхав до Львова і вимагав порушити кримінальну справу, хоча йому говорили, що нема жодних фактів, нема заяв батьків, адже це був урок культури мовлення з антропонімійної лексики. Бо якщо ти кажеш «тіпа», «карочє», «вабще» - це суржик, то «Пєтя», «Стьопа», «Ваня» - це також суржик, тільки в антропонімійній лексиці, а не в апелятивній. Він вимагав тоді провести експертизу цього відео із садочка, яке було розміщене в інтернеті. Це відео було на експертизі в Харківському інституті судових експертиз, і інститут дав висновок про відсутність складу злочину…
Відтак депутат від Б”ЮТ, очільник якогось із комітетів у Верховної Ради на прізвище Швець, звернувся до управління боротьби з організованою злочинністю (ОБОЗ), щоб ті притягнули мене до відповідальности. Я давала свідчення і самовіддано розповідала, що Стьопа – це Степанко, а Пєтя – це не Педро і не П”єр, і не Пітер, а Петрик. Більше мене туди не викликали. Це означало, що у вересні на цьому питанні було поставлено крапку, але щойно розпочалася виборча кампанія – і всім було зрозуміло, що на мажоритарному окрузі Фаріон матиме найбільший результат, і вони, очевидно, вирішили таким способом мене психологічно розхитувати. Бо коли я проводжу зустрічі з людьми, а до мене телефонують з прокуратури, то це мене щонайменше має дратувати… Не дочекаються, ні Колесніченкі, ні галицькі хруні… Мене поставили перед фактом, що справді ще раз намагаються поновити слідство і все пускають на ті самі кола… які були журналісти… і так далі. Тому й викликали журналістів і мені дуже прикро, що люди мали віддати свій час, кудись їхати і щось пояснювати. Поки що я не отримала остаточної відповіді, чи за третім разом їм вдалося відкрити кримінальну справу проти мене чи не вдалося. Але мене нині обходить інше. Те, що львівська преса, зокрема, «Високий замок» та «Львівська газета» написали дуже брудні статті проти мене, і поки що ми подали до суду на одну газету – «Високий замок». Наступного четверга буде чергове судове засідання з приводу тупого наклепницького матеріялу.
– Ви політик, викладач і мати, як Вам вдається це все в собі поєднати?
– На те нема ради. Не буду ремствувати. Треба навчитися організовувати свій час, опановувати свій внутрішній стан і вміти часом абсолютно відсторонитися від зовнішнього світу. Все, що тобі потрібно, ти насправді маєш у собі. Треба лише зуміти цим розпорядитися. Отже, найвища наука – це пізнання себе і своїх можливостей. Мене наснажує середовище «Свободи» не менше, ніж моя наукова лектура і неповторні студенти. А ще – мої найрідніші як основний стимул витримки всіх навантажень. За Д. Донцовим, щастя – це бути сильним. А часом і дуже ніжним. Виходить переможна суміш. Хто як не ми будуватимемо український дім у всьому й одночасно???
– У Вас, напевно, дуже мало вільного часу, коли він з’являється, як Ви його проводите, можливо, читаєте якусь книжку, подорожуєте чи готуєте щось смачне? Взагалі любите куховарити?
– Людині може не вистачати грошей, освіти, виховання, кохання тощо. Натомість час подарований кожному за Божим велінням. Нема проблем часу – є проблеми пріоритетів. Однак, коли я виламуюся з публічного життя, то відразу хапаюся за книжку: зрідка художню, в основному наукову чи духовну. Люблю винятково замкнений відпочинок удвох – і далеко або з родиною у своєї неповторної МАМИ. Не куховарю.
– Дякуємо Вам за інтерв'ю!
– Дякую і Вам!
Розмову вела Анна Новик.
Фото rusich1.ru.
