З часу призначення Михайла Цимбалюка керівником Львівщини минуло трохи більше як тиждень. Однак пожвавлення в органах державної влади доволі помітне. Хтось намагається пристосуватися до нового губернатора, інші почали працювати у пришвидшеному темпі, а треті роздумують про нове місце праці.
З Михайлом Цимбалюком ми зустрілися пізно ввечері, після його робочої поїздки до шахтарського Червонограда. Михайло Михайлович поділився своїм баченням майбутнього області, а також розповів про особисті життєві плани.
- Михайле Михайловичу, найперше, вітаю вас із призначенням на Львівщину. Багато політологів кадрове рішення Президента щодо Михайла Цимбалюка пов’язує з намірами Віктора Януковича налагодити контакт із львів’янами. Розкажіть про свою місію, і чи означає ваше нове призначення, що на Тернопільщині ви поставлені завдання виконали?
- Щонайменше хотілося б коментувати політологів. На Тернопільщині я працював за принципом "перший день – як останній, а останній – як перший". Я поспішав, хотів більше встигнути. І я дякую тим людям, які працювали поруч зі мною, практично вдень і вночі. Це була робота на результат. Дещо вдалося, хоча, звичайно, для тих змін, які ми запланували, півроку замало. Але, на моє переконання, нам вдалося багато чого зробити. Однак, хай про це судять люди.
На Львівщині однозначно працюватиму також і вдень, і в ночі. Цей край вартий кращого, і люди тут повинні жити краще. Сьогодні регіон одержав унікальний шанс, адже центральна влада справді повернулась обличчям до його потреб. Тому треба максимально залучити фінансовий ресурс, щоб запрацювала спортивна інфраструктура, а навколо неї і вся інша, а саме культурна і промислова.
Власне, підготовка до зимової Олімпіади 2015 року, - це і є той другий шанс. Ми повинні подати заявку, але перед цим маємо збудувати належну інфраструктуру. Це Льодовий палац та інші споруди – за кошти центрального бюджету. Вважаю, що нині настав той момент, коли Господь Бог допоміг залучити ті гроші, які давно вже потребував наш край.
Паралельно ж потрібно проводити конче назрілі реформи. Скажімо, я був в Червонограді, опускався в шахту, яка працює стабільно і системно. Проте на іншій шахті, які ви знаєте, нині, на жаль, не вдається погасити пожежу. І я неприємно був вражений організацією роботи на аварійній шахті... Ми будемо робити серйозні висновки з цієї пожежі.
Водночас на Львівщині є багато підприємств, як-от, Нафтопереробний завод, Дрогобицький долотний завод, Автокрановий завод, Жидачівський целюлозний комбінат, ТЕЦ, заводи Львова, і потрібно докласти чимало зусиль для відновлення їх повноцінної роботи. Переймаюсь долею нашого Автобусного зводу, який не працює на 100% щодо виконання програми виробництва автобусів до Євро-2012.
Також будівництво доріг, пропускних пунктів. Одним із пріоритетів є відтворення нашої інфраструктури в гірській місцевості.
Інша проблема - підняття якості агропромислового комплексу, відродження м'ясо-молочного тваринництва. Слід відновити на Львівщині глибоку переробку сільськогосподарської продукції. На жаль, ми втратили потужні переробні підприємства. Сьогодні вони або стоять, або працюють частково. Тобто, є багато над чим працювати.
- Розкажіть, як ви дізналися про призначення на посаду голови Львівської ОДА: чутки про ваше повернення ширилися місяців зо два?
- Хочу сказати, мені приємно, що Президент запропонував мені таку ділянку роботи. Пропозицію очолити Львівську обласну держадміністрацію я отримав особисто від Віктора Федоровича. Усвідомлюю, наскільки це відповідально і водночас почесно. Львівщина – дуже потужний регіон. Хочу сказати, що ця область ніколи для мене не була чужою, завжди з гордістю сюди приїжджав і тішився, що в Україні є таке місто, як Львів. Народившись на Івано-Франківщині, приїжджав сюди як учень. Коли працював на Тернопільщині чи в Києві, часто бував тут у відрядженні. Отож, для мене Львівщина ніколи не була байдужою територією чи просто територією. Я вважав за честь працювати тут у 2007 та 2010 роках.
І, звичайно, тепер повернення в новій іпостасі, в новій якості…Я обов’язково весь свій досвід, який напрацював на різних напрямах роботи – і народного господарства, і правоохоронної системи - залишу тут. Львівщина, справді варта кращого. Я вже запросив всіх охочих до спільної роботи, всіх не байдужих, мусимо зробити цей край і людей заможнішими.
- Пропозиція очолити Львівську область була для вас несподіванкою?
- Чесно кажучи, так. Не даремно кажуть: людина планує, а Бог керує. Власне, планував попрацювати ще на Тернопільщині, бо мав дуже багато планів. Але як людина державницька, я готовий в будь-яку хвилину виконати доручення Президента. Я усвідомлюю, що Львівщина - це дуже відповідальна територія. Я мав відчуття, що повернуся до Львова і буду тут працювати, однак ніколи не думав, що це відбудеться так скоро.
- Як родина сприйняла ваш черговий переїзд?
- Сприйняли по-різному. Син – самостійний, дорослий, на своїх хлібах, а дружина вже звикла до моїх переїздів. Цих півроку я пожив вдома, на Тернопільщині, поруч із нею. Вона ніколи не хотіла переїжджати за мною із міста в місто, але цього разу заявила, що вже обов’язково поїде за мною. Дружина кожного вечора телефонує, цікавиться, чи я знайшов житло і саме в центральній частині міста, щоб мені можна було ходити пішки на роботу.
Мені, звичайно, хочеться створити умови для того, щоб дружина була зі мною, тут, у Львові, бо, як писала Ліна Костенко: «Не час минає, а минаємо ми». Звісно, хочеться, щоб, приходячи додому, я знав, що хтось мене чекає. Хотілось б разом з нею брати участь в суспільно-політичному житті. Я людина надзвичайно сімейна і для мене присутність родини на будь-яких заходах надзвичайно велика цінність, і я цим дорожу. Хочу, щоб дружина переїхала якнайшвидше, але вона вчитель і мусить завершити навчальний рік. А це станеться не раніше як влітку. Переїзди для дружини – це вперше, вона. як я вже казав, ще жодного разу не змінювала місце проживання, на відміну від мене.
Син також з певною пересторогою поставився до моєї нової посади, але загалом спокійніше. Можливо тому, що він сам пробував працювати в Києві, а тепер знову в Тернополі. Отож, теперішній мій переїзд він сприйняв по-дорослому, хоча моя сім’я справді за мене дуже щиро переживає. І я за них також.
- Свого часу двічі будучи керівником обласної міліції, ви вперто відмовлялися від службового помешкання. Чи не передумаєте тепер? Може, це доля пов’язує вас зі Львовом?
- Хотілось би звичайно, щоб на цей раз моя праця, моє служіння цій землі було значно довше ніж у попередні рази. Звісно, хочеться вже мати свій куточок. Але однозначно, це не будівництво приватного будинку, хотілося б мати невеличку квартиру десь тут у Львові. Будемо думати з дружиною, яким чином це зробити. При цьому не хочеться продавати той будинок, який в нас є під Тернополем, і звичайно, не хотілося б продавати той будинок, який є в нас в Підволочицькому районі, в якому народилась дружина, в якій жили її батьки. Там вкладена душа мого покійного тестя, і, зрештою, частинка моєї душі також там є. На перших порах хочу винайняти квартиру, щоб не в готелі, де я мешкаю тепер.
- З вашим приходом відчувається різке пожвавлення в чиновницькому апараті. Кажуть, Цимбалюк – міліціонер, генерал, і тому буде наводити лад. За часів попередніх губернаторів, особливо за Василя Горбаля, люди у владі, чесно кажучи, трохи розслабилися? З чого будете починати?
- Для мене в першу чергу важливі такі речі як порядність, на першому місці, і це не обов’язково має бути людина в погонах. Я знаю, що людина має бути професійною і патріотом. Патріотом своєї роботи, свого управління, свого району, своєї області і держави в цілому. Де б я не працював, ці речі спрацьовували найбільше. І тепер будемо вчитися цього разом з моїми підлеглими. Це запорука успіху: ніколи не можна спинятись на досягнутому.
Я знаю всіх без винятку голів районних держадміністрацій, тому що чи не всі вони призначались, коли я працював керівником міліції області. Ми спілкувались, але тоді була інша ситуація. Тепер же хотів би сказати, що тверда половина керівників районів - це люди, які достойні такої посади. Але, на жаль, є й такі, які, можливо, не витримають ритму, не відповідатимуть тим вимогам, які не я, а Президент ставить перед нами і які, зрештою, випливають із нашого складного сьогодення.
Отож, якщо так станеться, що комусь доведеться покинути посаду, я обов’язково запропоную іншу, із меншим обсягом роботи, але дам шанс проявити себе. Поки що я не казав, що всі повинні звільнятись чи хтось повинен звільнитись. Хочу, щоб було так: якщо людина не може, то має насамперед усвідомити це сама. Якщо будть якісь питання, то намагатимусь допомогти. Я жорсткий, але максимально справедливий. Підлеглі мають розуміти, що у системі державного управління працювати набагато легше, коли є дисципліна, ніж безлад.
- Чи правда, що у вашій новій команді буде багато працівників міліції, адже багатьох ви знаєте добре? І чи не думаєте привезти зі собою команду із інших регіонів, як це зробив ваш попередник?
- По-перше, ще навіть на думці не маю, хто б з міліції міг перейти в органи державної влади. Тут не легше, це однозначно. Я хотів би, щоб в органах державної влади працювали справжні фахівці, а не тільки правники. Це перше. Друге, я не планую приводити із собою команди, для мене слово «команда» має дещо інше значення. Завжди, куди б я не приходив, я намагався формувати команду саме з місцевих людей. Тобто з тих, які мають житло, знають територію, людей, а люди натомість знають їх.
Скажімо, на рівні першої ланки виконавчої влади – районні адміністрації, то тут буду максимально вимагати, щоб керівник був з цього ж району, щоб він мешкав на його території, щоб завжди був з людьми. А в суботу, щоб був на весіллі і вислуховував все, що говорять про владу, про мене і про вище керівництво держави… А в неділю, щоб був з людьми в церкві, щоб діти ходили в школу на його території, щоб дружина працювала, це дуже важливо.
Інша проблема, яку я відчув одразу – брак якісних кадрів на рівні заступників голови облдержадміністрації, на рівні начальників обласних управлінь.
Я не кажу, що не буду запрошувати когось із зовні. Власне, працюючи на посаді голови адміністрації в Тернополі – перший і другий прихід – один чи два рази був в самому приміщенні міліції. І вже точно я не брав на роботу в державну владу тих людей, які в міліції набули негативу, або є вузько лише міліціонерами. Хоча і в тій структурі працює чимало людей, які інтелектом можуть відстояти інтереси держави, які мають досвід не тільки суто правничої роботи, а й господарської.
Знову ж таки, повернення старої гвардії, тобто тих, які перебували на посадах і були звільнені, не буде, але я не виключаю, що, можливо, з’являться в команді ті, які раніше були на інших посадах, які мають досвід.
Ще раз наголошу, масової навали заїжджих людей не буде.
- Очевидною помилкою вашого попередника Василя Горбаля був дефіцит контактів з місцевою елітою та постійні конфлікти з обласною радою? Що робитимете, щоб ліквідувати цю прогалину?
- Хочу сказати, що для мене це надзвичайно важливо, тому що депутатів обрало населення, виборці і однозначно потрібно із цим рахуватись. Тут буде тісна співпраця, і я вже роблю кроки назустріч. Перше, місцева еліта – це всі мені знайомі люди, це унікальні люди. Це когорта тих людей, які є обличчям не лише краю, а й держави. Буду просити їх про підтримку, тому що мені це не байдуже. Хочу створити Раду старійшин, в яку буду запрошувати і попередніх керівників області, і творчих людей, які живуть на території краю. Вони всі різні, але я хотів би, щоб ми хоча б раз в два-три місяці зустрічались, хочу вислухати їх, знати що робиться в області, щоб вони вказали, де є помилки і як їх усунути, і які пріоритети ми будемо визначати собі на майбутнє. Тобто, в цьому плані я розраховую на їхню підтримку. Мені це близьке, рідне, я з багатьма з них спілкуюсь, з деким ще просто не зустрівся через брак часу, але обов’язково я буду їх запрошувати. Це будуть представники духовенства, наукової еліти, інтелігенції.
- Які у вас стосунки із головою обласної ради Олегом Панькевичем, який, до речі, не був на Вашому представленні. Чи знайшли ви порозуміння?
- Ми з ним зустрічалися вже кілька разів, стосунки в нас робочі. Перше враження складається, що людина виважена, людина, яка має свою точку зору і вміє її відстоювати, а все інше проявиться в подальшій роботі.
- Свого часу, коли ви були керівником УМВСУ у Львівській області, міліція порушувала кримінальні справи проти деяких очільників Львова. Ваше ставлення до міського голови Львова Андрія Садового?
- Я хочу сказати, що в мене завжди з міським головою були нормальні людські стосунки. Там, де це стосувалося роботи, я завжди займав принципову позицію і ніколи її не змінював. Це передовсім стосується концептуальних речей. А все інше, там де є можливість дискусії, потрібно дискутувати. Це однозначно. Нині ж ми повинні працювати на результат, на те, щоб жителі обласного центру відчували роботу влади. Тут ми об`єднаємось навколо тих проблем, які існують у місті.
- З ініціативи Президента Януковича, проходить скорочення центрального апарату влади. Що буде з владою місцевою? Чи буде багато кадрових ротацій?
- Скорочення відбудеться одразу після Нового року, тому що буде скорочено фінансування – приблизно на 25-30%. Будуть скорочення в обласній та районних держадміністраціях. Завдання поставлене таким чином, щоб у владі залишилися фахівці, щоб не було розмите професійне ядро. Відповідно, буде більше навантаження на тих, хто залишиться. Але це повинно бути ефективно, і ті люди, які будуть продовжувати працювати повинні мати достойну зарплату, бо та, яка є тепер, замала для людини, яка представляє владу. Через це, все робитиму для того, щоб звільнених з посад людей влаштувати в інші сфери народного господарства, щоб все-таки люди мали роботу, адже це дуже важливо. Ми повинні пройти цей непопулярний крок заради майбутнього і вже в 2012 році відчуємо реальний ефект.
Громада трохи зневірилася, тому що кожне скорочення до цього часу приводило до ситуації, коли не вистачало місця в приміщеннях державної влади, тобто, мінялись назви, проводились реорганізації. Нині ми маємо більше як 60 контрольнгих органів на рівні області. Це жахлива річ, коли всі ідуть перевіряти саме того, хто працює. Справді, кожен має свої функції. Але їх потрібно об`єднувати і зменшувати, а працівників переводити в реальні сектори державного управління.
- Пане губернаторе, ви є галичанином і прекрасно розумієте, які цінності притаманні цьому краю. У нас шанують Степана Бандеру, УПА, вшановують жертв Голодомору, святкують День Героїв. У такі свята ви будете поруч з львів’янами?
- Я хочу сказати, що все, що не заборонено законом, все що є притаманне цій території, я однозначно буду це вітати. Не можна відкидати тих речей, які історією. Я завжди з пошаною відношусь до місцевих традицій і зрештою, я ніколи не забуваю, що я їм хліб тієї землі, на якій він вирощений, і на якій я працюю. Через це, однозначно, це підтримуватиму. Хоча в деяких питаннях, в мене є своя точка зору і я буду її відстоювати. І звичайно, ніколи не забуваю, що я людина призначена на цю посаду Президентом. Але завжди буду з людьми, там де вони, там повинна бути влада. Ми найняті на службу народові.
- У своїй інавгураційні промові на посаді керівника Львівської ОДА, Ви сказали, цитую дослівно: «Я розумію, що після призначення буде звільнення, але дуже хочеться цей час відтягнути надовше». Скажіть, що плануєте зробити на Львівщині такого, щоб залишити про себе добрий спогад у мешканців Львова та області?
- Я хотів би, звичайно, щоб ми достойно провели Євро-2012, щоб прийняли рекордну кількість туристів, щоб збудували об'їздну дорогу навколо Трускавця, щоб вирішили питання водопостачання Дрогобича, Трускавця, Стебника та інших міст і районів області. Хочу, щоб при мені було відтворено чи збудовано інфраструктуру в Сколе, тобто йдеться про Славський гірсько-лижний курорт. Хотів би, щоб на Львівщині все ж таки вдалось добудувати дороги до межі нашої держави і щоб всі пам`ятали, що це все було зроблено при керівництві Михайла Цимбалюка. Ми однозначно збудуємо цю інфраструктуру, адже це сучасні спортивні арени і об`єкти, це робота нашим людям, які будуть ці заклади обслуговувати. Це імідж на міжнародному рівні. Хотів би, щоб Трускавець став Меккою туристично-лікувальною, щоб ті ідеї, які запроваждує лікар зі світовим ім’ям Казявкін, втілились в життя, щоб ми не лише там оздоровлювались за допомогою прекрасної води, але й могли проводити реабілітацію людей, які перенесли тяжкі операції. Хотілося б, щоб реабілітаційний центр в Трускавці став кращим ніж Карлові Вари, щоб наш Трускавець був кращий за німецький відомий курорт Баден-Баден. Повірте, роботи багато, але головне, справді, – це залишити після себе добрий слід.
- Михайле Михайловичу, наостанок, щоб хотіли побажати у передень Нового року та напередодні Різдва?
- Я хотів би побажати, в першу чергу, щоб усі були здорові, щоб завжди ми берегли родину, берегли один одного і поспішали робити добро. Нехай Новий рік буде кращий за той, що минає. Нехай в Новому році збуваються мрії. Хай родини наші тільки збільшуються, щоб народжувались діти, щоб ми зрозуміли унікальність нашого краю. Хай Різдвяна зірка принесе благословення в дім, в кожу хату, а в наші серця любов, любов до Господа Бога, до ближнього, до самого себе, надію, що ми будемо жити краще, і віру в Бога, віру в себе, і віру в Україну.
- Щиро дякую.
- Дякую й вам! Веселих свят вам і всьому колективу «Гал-інфо»!
Розмову вів Іван ХАС.
