Альона – українська школярка, яка до повномасштабного вторгнення мешкала з сім'єю в Києві. Коли ж почала війна, дівчинка з мамою опинилась в Естонії.
Як 6-класниця вчиться в балтійській країні та чим її освіта там відрізняється від українського досвіду, дівчинка розповіла для Гал-інфо.
Естонська & українська школа: якою є атмосфера навчання
Зараз Альона навчається у шостому класі звичайної естонської школи. У її класі є ще 30 дітей, однак з України дівчинка одна. Загалом же у цій школі навчається близько 50 українських дітей, найбільше – у молодших класах.
Дівчинка зізнається, що атмосфера навчання сильно відрізняється від тієї, яка у неї була в київській школі. Особливу різницю вона відчуває у ставленні вчителів.
“Можна підходити й спокійно питати вчителів про все, у нас є також кілька психологів, які працюють у різних напрямках. Мені подобається, як вчителі спілкуються з дітьми, те, що вони влаштовують ігри, вікторини. Вони добре пояснюють матеріал і стараються додатково роз'яснювати його, якщо виникають труднощі через мову”, – розповідає Альона.
Школярка додає, що також, на відміну від її київської школи, якщо тут на уроках хтось з учнів погано поводиться, з ним буде спілкуватися класний керівник або його відправлять до психолога.
“У Києві деякі діти в нашому класі зривали уроки, а з цим нічого не робили, через що було складно вчитися. Нас також сварили за те, що ми могли чогось не знати. На контрольній не можна було приходити й щось питати у вчителя. Тут інакше – я можу спитати, якщо чогось не розумію, але звичайно, відповідь правильну мені не скажуть все одно”, – зауважує дівчинка.
Як влаштована система навчання за кордоном у порівнянні з українською
За словами дівчинки, сам процес навчання має подібні риси з українським, хоча, звичайно, є і свої особливості.
Так, навчальний рік в Естонії розпочинається, так само як в Україні, 1 вересня. Натомість закінчується він у середині червня, хоча влітку діти вже менше вчаться, а більше відвідують екскурсії та подорожують. Зокрема, клас Альони за минулий рік встиг сходити в похід у ліс, влаштовувати там пікнік, а також відвідати одноденну екскурсію у Фінляндії, де діти побували на фабриці цукерок, були у науково-розважальному центрі та гуляли Гельсінкі. Крім того, освітній процес поділений на триместри, а не семестри.
Що ж до предметів, то основне наповнення навчальної програми дуже подібне на українське з відмінністю у кілька дисциплін. До прикладу, в Естонії діти вивчають ще й такі предмети як суспільствознавство та щось на кшталт людиноведення.
“На суспільствознавстві ми вивчаємо права людини, як працюють такі міжнародні установи як ООН, а от на предметі, який можна перекласти як людиноведення, вчимо емоції та почуття людей, їхній розвиток, будову тіла. Також з того, що відрізняється, – це те, що трудове навчання та фізкультура у нас окремо від хлопців. На трудовому, ми до речі, вчимось корисного – готувати, шити, в'язати”, – ділиться Альона.
Дівчинка додає, що у четвертому класі, в який вона потрапила вже під кінець навчального року, у них були заняття в басейні. Завдяки цьому лише за кілька місяців вона змогла навчитися не боятися води та плавати.
Загалом же у їхній школі періодично влаштовують спортивні дні, коли немає уроків, а відбуваються змагання. Також в Таллінні раз на рік роблять благодійний забіг серед школярів, у якому бере участь і їхня школа, для того, щоб зібрати кошти для дітей, що хворіють на рак.
Якщо ж говорити про контроль знань та оцінювання, естонські школи мають п'ятибальну систему оцінювання і кілька незвичних для України балів – за старанність та поведінку.
“Бали за старанність та поведінку виставляють не цифрами, як всі інші, а літерами. A .... E” – зауважує школярка.
Водночас в естонській школі теж обов'язково треба повідомляти про причину відсутності дитини на заняттях. Однак тут є кілька варіантів та відміток цієї причини – є пропуски з неповажних причин, пропуски через хворобу або пропуски з інших, не пов'язаних зі здоров'ям, але поважних причин.
Альона додає, що так само як вдома, вона має тут контрольні та домашні завдання. Відмінність тільки в тому, що контрольні можна перескладати, а домашні не є настільки обов'язковими.
“В українській школі у нас завжди були обов'язкові домашні завдання, тут ми маємо завдання на урок, які лише закінчуємо вдома, якщо не встигаємо. Те, що виконуємо вдома, перевіряємо завжди разом з класом. До дошки також можуть викликати того, хто не розуміє, щоб він краще розібрався. Тут ми здаємо зошити з деяких предметів орієнтовно раз на триместр, а не кожного тижня, щоб вчителі подивились, як ми працювали цей час. Є також робочі зошити, в яких вже є завдання, які просто треба виконувати”, – каже Альона.
Дівчинка зауважує, що за невиконання домашнього завдання учнів не сварять. Якщо те, що мало бути виконане вдома, не зроблено, вчитель може залишити зауваження в журналі або зробити примітку, яка повпливає вкінці триместру на оцінку за старанність.
До речі, журнал в естонських школах є електронним. До нього мають свій доступ вчителі, учні та батька. Для дітей він виконує своєрідну роль щоденника – там можна побачити свій розклад, оцінки, завдання та зауваження або похвалу, знайти оголошення від вчителів, написати викладачам, щоб поставити питання. Однак разом з тим, учні мають і паперові щоденники. Там вони переважно записують плани на триместр, дані про поїздки або інші оголошення.
Аспектами ж, які більш сильно різняться від шкіл в Україні, є те, як організовано харчування учнів та робота класного керівника з родиною.
“Годують нас безплатно. І тут я можу приходити харчуватися у будь-який час, а не тільки на обідній перерві. У нас є шведський стіл. Кожного дня є фрукти, кілька видів страв – супи, каші, риба чи м'ясо, є насіння та спеції, які можна додавати самостійно. Також є завжди молоко, вода, кефір, можуть готувати морс, кілька разів на тиждень є корисні десерти – молочне желе або пудинги. На свята ж готують тематичні та національні страви. Вдома натомість у нас було організоване харчування, коли ми приходили й вже стояли насипані порції. А тут я можу взяти добавку, обрати, що я хочу”, – розповідає дівчинка.
Альона додає, що навесні директор їхньої школи обов'язково також приносить у кожен клас тарілки з овочами й фруктами, щоб діти могли частуватися.
Що ж до роботи класного керівника, то тут він проводить звичні для української освіти батьківські збори, але також на канікулах окремо індивідуально спілкується з батьками та дітьми.
“У нас є бесіди з класним керівником, які проходять на канікулах. У п'ятому класі на розмову ми ходили з мамою, а цього року я вже йтиму сама, мамі доведеться лише підписати необхідний дозвіл. На цих бесідах ми говоримо про те, чи є якісь проблеми у школі, заповнюємо опитування, спілкуємось про ситуацію вдома, а адаптацію”, – ділиться Альона.
Щодо останнього дівчинка додає, що їй було доволі легко адаптуватись і зараз повертатися до української школи вона не має бажання.
“Тут все простіше і легше вирішувати, якщо виникають якісь конфлікти чи непорозуміння”, – пояснює вона.
Як українські діти вчать естонську
Для дітей, які приїхали до Естонії з України або інших країн і не знають мови, обов'язковим є її вивчення. Альона каже, що це не легкий процес, але в школі роблять все необхідне, щоб полегшити адаптацію і допомогти дітям вільно спілкуватися.
Так, для дітей є окремі уроки естонської. Загалом вони мають близько 5 занять з мови на тиждень. Уроки проходять тоді, коли місцеві учні мають свою естонську або коли для них проводять уроки фінської.
Через доволі велику кількість годин, яка витрачається, на вивчення естонської, українська школярка вже доволі впевнено може читати та писати цією мовою, а також може спілкуватися на базові щоденні теми.
Водночас вона не кидає і вивчення української, адже дівчинка продовжує своє навчання в київській школі онлайн. Альона зізнається, що поєднувати два навчання буває складно, і що хоч попри те, що про повернення до рідної школи вона не мріє, вона все ж старається не забувати та вивчати й українську мову та історію.
Підготувала Олеся Філоненко
