Олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби та народний депутат Жан Беленюк поділився враженнями від виступу на чемпіонаті Європи, де він став бронзовим призером.
Також в ексклюзивній розмові з журналістом Гал-інфо Жан Беленюк розповів про підготовку до Олімпійських ігор в Парижі та можливу відмову росії брати участь в них.
Жане, з якими емоціями Ви повернулись з румунського Бухаресту, де відбувся чемпіонат Європи? Після розмови з Вашим тренером Володимиром Шацьких можна зрозуміти, що конкретно під Євро Ви не готувались… (Жан став бронзовим призером чемпіонату Європи – авт.)
По суті, можна погодитись із моїм тренером. Ми мали на меті десь виступити, адже перерва між чемпіонатом світу та Олімпіадою складає майже одинадцять місяців. Між такими відповідальними стартами не має бути такої величезної перерви. Це небезпечно, тому потрібно періодично перевіряти свою форму. Головна моя мета на цьогорічному Євро – перевірити себе та подивитись на потенційних конкурентів на Олімпіаді. Конкуренція на чемпіонаті Європи можна вважати рівноцінною чемпіонату світу. Якщо проаналізувати п’єдестали, то в моїй категорії на чемпіонаті світу він був європейським.
Склад учасників був справді сильним за рівнем. Чи налаштовувались суперники на сутички зі мною по-особливому? Мабуть, хтось мав особливе налаштування, проте з мого боку точно не було недооцінки суперників. Здебільшого всі знають мої слабкі сторони, намагаються використати свої можливості. Якщо говорити про моє налаштування, то мені вже 33 роки і це достатньо солідний вік для боротьби та для моєї вікової категорії. Тож я розумію, що Олімпійські ігри в Парижі будуть останніми в моїй кар’єрі. Звичайно, молоде покоління підростає, проводиться ротація серед людей, які підкорюють п’єдестал. Відповідно на нових сильних суперників я налаштовуюсь серйозно.
Загалом я задоволений виступом на чемпіонаті Європи. Насамперед через те, що мені вдалося виявити свої слабкі та сильні сторони, протестувати сильних суперників і зрозуміти, які прийоми залишились у моєму арсеналі. Я гадаю, що все гаразд і впевнено продовжую готуватися до Олімпіади.
Володимир Шацьких також згадував, що коли Ви знаходите якусь власну помилку в боротьбі, то потім довго над нею працюєте. Розкажіть, як це відбувається?
Дивлячись, яка це помилка. Перед цим потрібно її змоделювати. Тобто якщо я пропустив якийсь прийом, то спершу змодельовую ситуацію та постійно працювати під конкретного суперника над захистом цього прийому. Це довгий процес, який триває поки цей опонент не покине твою вагову категорію або не завершить кар’єру. Коли перестанете зустрічатись на килимі, то можна вже не так зосереджувати увагу на захисті саме від цього прийому, оскільки загроза минула. Наприклад, на Олімпійських іграх буде представлено 16 борців і кожного треба буде знати, аналізувати й розуміти, на що він здатний.
Якщо говорити про вагову категорію 87 кг, де представлені топові спортсмени, серед яких і Ви, чи здатні борці чимось здивувати один одного? Чи все-таки інформації про кожного дуже багато і все вирішують якісь найменші деталі та дрібниці?
Загалом це можливо. Все залежить від форми спортсмена та його підготовки. Під конкретні змагання він може напрацьовувати інші прийоми і це може стати несподіванкою для когось. Це справді залежить від готовності до такої роботи в несподіваному форматі, чи в нього є дух авантюриста (сміється). Є спортсмени, які постійно дивують – зазвичай вони боряться до останньої секунди і встигають вигадати різні способи, щоб вирвати перемогу навіть в патовій ситуації. Є ті, хто менш здатний на це, але все одно час від часу може підготувати певну несподіванку.
Також наставник збірної і Ваш особистий тренер Володимир Шацьких натякав, що росіяни мають певний вплив на арбітрів і це негативно відображається на виступах наших спортсменів. Як Ви можете це прокоментувати? Чи відчуваєте на собі особливу увагу з боку суддів?
Час від часу таке відбувається. Все залежить від сутички: тобто хто з ким бореться. Є ще більш впливові країни, яким трохи можуть допомагати. Зауважу одразу, що нам ніхто не допомагає. Ми завжди маємо розраховувати тільки на свої сили. Якщо це досвідчений спортсмен, то він розуміє налаштування судді. Коли відчуваєш, що арбітр налаштований проти тебе, то ти не маєш дати абсолютно жодних причин йому покарати тебе за будь-які дії, що можуть трактуватися, як порушення правил. Так, часто після сутичок спалахують дискусії, що борця десь засудили. Але все-таки час минає і залишається лише результат, а про такі моменти всі забувають.
А як, на Вашу думку, можна боротись із цим російським впливом на суддівство? Чи може покращитись ситуація до Олімпійських ігор в Парижі?
Про перспективи росіян в Парижі поки що взагалі невідомі. Особливо, якщо зважати на ситуацію з відхиленою апеляцією росії в спортивному арбітражному суді. Я чув, що все може дійти до того, що їхнім спортсменам заборонять брати участь в змаганнях. Щодо російського впливу, то з цим дуже складно боротись, оскільки може бути зацікавленість конкретних людей. Є також вплив у федерації, який відповідно ретранслюється на суддів. З нашого боку треба підсилювати позиції всередині федерації. Я думаю, що в майбутньому українським борцям буде краще.
Прокоментуйте відхилення CAS апеляції росії на рішення МОК про зупинку членства. На Вашу думку, наскільки це хороша для нас новина і що потенційно вона може означати в майбутньому?
Все-таки переломним моментом стало включення до ОКР суб’єктів окупованих регіонів України. МОК адекватно на це відреагував – рішення було цілком логічним. Але, на мою думку, реагувати потрібно було ще до подібних ухвалень від російського комітету. росія взагалі заслуговує остаточно бути забаненою, тому що вона порушує всі фундаментальні принципи, які прописані в олімпійській хартії.
Програш апеляції – дуже добра новина для нас. Те відлуння від них, як вони сприймають цей програш, є позитивним для України. Це може бути приводом до бойкоту Олімпіади росією.
Ви в це вірите?
Це цілком може трапитись. Їхнє потенційне представництво на Олімпійських іграх буде мінімальним, тому їм, по суті, немає чим ризикувати. Тим більше, в них є досвід створення альтернативних змагань в Радянському Союзі й росіяни можуть це повторити знову. Зазвичай, ОКР мав одне з найбільших представництв на Олімпіаді – близько 350 спортсменів. Зараз їх може бути 50. Мала кількість атлетів, без символіки, без гімну виглядатиме для них ганебно, якщо дивитись на це з точки зору російської пропаганди.
Згадуючи знову ж таки чемпіонат Європи з боротьби, як можете оцінити виступ збірної України?
Якщо говорити про збірну з вільної боротьби, то результат можна назвати не зовсім вдалим. Але все-таки зараз для них Євро був таким собі проміжним етапом в підготовці до ліцензійних турнірів. Жіноча збірна, як правило, постійно перемагає в командному заліку. Дівчата тримають високий рівень і з ними конкурувати дуже складно. Тому вони – молодці й хочу їх привітати з першим місцем.
Збірна з греко-римської боротьби здобула чотири медалі – майже 50-відсотковий показник. Дехто з хлопців не в повній мірі розкрив власний потенціал. Гадаю, це питання певного досвіду та переналаштування своєї боротьби під реалії дорослого рівня. Наприклад, Михайло Вишневецький – талановитий спортсмен, який неодноразово доводив це, виграючи різноманітні змагання юніорського рівня та рівня U-23. Але з власного досвіду скажу, що доросла чоловіча боротьба – це зовсім інша історія. У Михайла є великий потенціал, але потрібно робити правильні висновки, не здаватись і трохи змінити підхід до самої боротьби.
Олександр Грушин дуже добре себе проявив, переміг у півфіналі потужного болгарського суперника Едмонда Назаряна, який, мабуть, був навіть сильнішим за фіналіста Мурада Маммадова. Але Олександр віддав всі емоції у півфіналі й було складно готуватись до фінальної сутички. Мабуть, він змінюватиме вагову категорію, щоб відібратись на Олімпіаду. Це буде складний шлях і можу лише побажати Сашку успіхів та реалізувати себе. Класно також боровся Парвіз Насібов – він постійно росте як борець. Найбільше мені подобається, що він в будь-якій сутичці бореться до кінця. Ярослав Фільчаков стабільно стає призером різних турнірів. Минулого разу він взагалі мав вигравати чемпіонат Європи, але сталося не так. Цьогоріч він також пройшов багато сильних суперників.
Говорячи про Ярослава Фільчакова, Ви сказали, що Олімпійські ігри в Парижі будуть останніми у Вашій кар’єрі. Чи бачите Ярослава на наступній Олімпіаді у Вашій категорії 87 кг?
А чому б ні? Все можливо, головне зберігати його стабільність і до того ж розвиватись. В перспективі чотирьох років важко про щось говорити. До того ж на наступній Олімпіаді йому буде стільки ж років, скільки мені зараз. Якщо він зможе зберегти свою форму та свої позиції та довести, що він є першим номером України, то чого б цьому не статись? Я бачу, що Ярослав має бажання виступити на Олімпійських іграх.
Розкажіть про Ваші спортивні плани. Як проходитиме подальший етап підготовки до Олімпіади в Парижі?
Щодо турнірів, то не думаю, що будуть ще якісь перед Олімпіадою. Звичайно, проходитиме до цього часу багато змагань, але без мене, оскільки я вже відібрався на ігри. За мою підготовку відповідає Володимир Шацьких. Я ж виконуватиму все, що він мені скаже. Ми маємо багато поглядів на те, як проводитимемо підготовку. Зараз ще не дійшло до повного розуміння, але ще є час на те, щоб детально сформувати всі етапи тренувань. Попереду буде багато роботи.
Наостанок хочеться поговорити з Вами про організацію турнірів в Україні. Минулоріч відбулися змагання з боротьби у Львові, де Ви перемогли. Також був топовий турнір в Білій Церкві. Ви відвідуєте багато спортивних заходів, тож можете сказати, на який рівень вийшла організація турнірів з боротьби в Україні?
На жаль, не був на Кубку України з боротьби в Білій Церкві, тому лише можу коментувати зі слів людей, які говорили, що це справді був топовий рівень. Зараз керівництво Асоціації спортивної боротьби України робить все, щоб популяризувати наш вид спорту та організовувати вражаючі івенти, які привертають увагу дітей та й усіх українців. Це дає нам віру та бачення того, що боротьба дуже розвивається.
Я пам’ятаю часи, коли чемпіонати України проводили в холодних залах без ремонту, де важко було бодай розігрітись. Після такого в багатьох батьків відпадало бажання приводити свою дитину на подібний вид спорту.
Порівнюючи з іншими видами спорту, то це все залежить від керівництва та його волі впроваджувати нові віяння та новий рівень організації змагань. Якщо це є, то результат одразу стає помітним. Наша ж асоціація може приємно похизуватися своїми івентами. Я сам боровся на Кубку України у Львові та був вражений рівнем. У Білій Церкві всі були також приємно здивовані організацією та спеціальним Кубком, який щорічно буде переходити в руки командам-переможцям.
Олег Нападій
