100 днів президентства Порошенка. Всі підбивають якісь підсумки, виводять цифри, співають хвалебні оди. Я вирішив скачати з сайту ЦВК передвиборну програму кандидата на пост Президента України Петра Порошенка і переписати її з урахуванням 100-денного досвіду. Отже, що застаріло, те подаю викресленим, а додане-очевидне – підкресленим.
Жити по-новому! Та ну нафіг! Можна і по-старому
Євромайдан повстав, коли тодішня влада в останній момент відмовилася підписати угоду з ЄС, але то був лише привід. Причина ж у тому, що в народу урвався терпець. На площі й вулиці вийшли люди, які не хочуть далі так жити, як жили досі. «Так жити не можна!», – сказали вони. А виявилось, що можна. Ба більше, не тільки можна, а й навіть приємно! Докорінних змін потребують як країна в цілому, так і кожний громадянин окремо. Але ми не зможемо змінити Україну, якщо не змінимося самі, не поміняємо свого ставлення до власного життя і до життя цілої держави. У тому, що країна в такій кризі – є частка відповідальності кожного. Особисто я змінився. Змінилося моє життя. Тепер я маю номери телефонів Обами, Путіна, Меркель. А у вас, громадяни України, щось змінилося? Ні? Тоді настав час дати чітку відповідь, що значить для нас «жити по-новому»?
Жити вільно! Але окремо
Ми, українці, хочемо бути вільними. Але найбільше цього хотіли лугандонці. Я спробував їм в цьому перешкодити. Поговорив зі своїм другом Путіним і зрозумів, що я був не правий. Тому вирішив легалізувати Лугандонію. І в цьому мені допомогли колишні поплічники Януковича і комуністи. Добре, що я маю таких друзів. Тому, будь-які спроби поневолення, зовнішнього чи внутрішнього, отримують від нас гідну відсіч, що доведено Майданом та боротьбою проти російської агресії.
Свобода народу залежить від способу, у який він взаємодіє із владою. Я влада. Я хочу жити по-новому. Я хочу мати кишенькову Верховну Раду. Я хочу тримати Уряд на короткому повідку. А народ треба заспокоїти після Революції Гідності і антитерористичної операції на Донбасі. Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади. Елементом такого контролю є можливість для громадян отримати вичерпну інформацію про рішення державних органів та органів місцевого самоврядування. Такими ж відкритими мають бути кадрова політика і діяльність кожного чиновника і високопосадовця, його статки й доходи, витрати держслужбовців та їхніх сімей.
Для того, щоб все це забезпечити, потрібна низка змін у політичній системі. Мій план дій у цій сфері був наступний.
Планував стати гарантом збереження щойно відновленої парламентсько-президентської форми правління, за якої Уряд формується коаліцією фракцій та депутатів. Тепер розумію, що спочатку треба отримати в парламенті свою фракцію і підконтрольних депутатів, а вже тоді виступатиму гарантом їх всіх. Не претендуватиму на повноваження більші, ніж ті, на які ви мене оберете. Але, якщо такі повноваження мені подарує законодавчий орган, то, звичайно, не відмовлюся від них.
Забезпечу повне перезавантаження влади. Влада не може належати нікому іншому, крім мене. Тільки я вирішуватиму кого перезавантажувати, а хто і так лояльний до мене. Планував, що до кінця 2014 року відбудуться дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками. Ну, планував. Ну і що з того? Вибори відбуваються. А на якій основі вже немає значення. Це ж не моя компетенція. Завжди можна все спихнути на народних депутатів. Це ж вони не проголосували зміни до виборчого законодавства.
Має відбутися децентралізація влади. Тут я звичайно на передовій. Є чим похвалитись перед електоратом. Крим ще до мого правління децентралізувався. Наступним став Донбас. Його громади на місцях отримають більше прав і грошей на реалізацію повноважень. Виконавча влада в областях належатиме не призначеним згори «губернаторам», а виконкомам, сформованих облрадами, обраними людьми. людям, на яких я тимчасово буду покладати виконання обов’язків «губернатора». При необов’язковому збереженні та зміцненні єдиного гуманітарного українського простору в мовно-культурній сфері, в освіті, в політиці історичної пам’яті обов’язково враховуватиметься специфіка кожного регіону. Але Україна залишиться при цьому унітарною, соборною державою, хоча і в значно менших розмірах.
Міських голів пропонуватиму обирати в два тури, щоб на ці посади потрапляли не випадкові люди, а ті, які матимуть гроші на купівлю підтримки більшості громади.
У якості першочергового внесу до Верховної Ради закон про парламентську опозицію. Обов’язково зроблю це тоді, коли там з’явиться опозиція.
Структура власності ЗМІ стане прозорою, а конкурентне середовище в цій сфері – посилене. Я ж не можу бути особливим зі своїм П’ятим каналом. Створення суспільного телебачення є на порядку денному як невідкладне питання (воно там просто є!).
Окремо наголошую на неухильному дотриманні прав всіх національних сексуальних меншин. ЛГБТ мають бути поруч зі мною при владі. Це по-європейськи. По-новому. Особливу увагу Російській Федерації слід надавати захисту українців Криму та кримських татар як корінного народу Криму (приєднали собі цей Крим, тепер нехай і захищають права всіх, хто там живе).
Жити вільно – значить і вільно користуватися рідною мовою. Керуватимуся статтею 10 Конституції, яка визначає українську мову як державну, але особливо наголошує на правах російської мови та гарантує вільний розвиток усіх мов. Вважаю за доцільне з метою забезпечення єдності української політичної нації зберегти існуючий статус-кво в мовному питанні, головне, щоб не активізувалися і не взяли в руки зброю українські румуни, угорці, поляки, євреї, гагаузи, як це зробили російськомовні українці.
Можливість вільно подорожувати до Європи дасть якнайшвидше запровадження безвізового режиму з ЄС протягом уже першого року мого президентства. Я вільно подорожую до Європи. Моя дружина теж. Старший син – стане народним депутатом і теж зможе це робити. Молодші діти ще маленькі, щоб подорожувати. Куми і найближчі родичі – всі у Верховній Раді, значить теж спокійно їздять в Європу. Обіцяв? Виконав! До кінця ж терміну моїх повноважень розраховую добитися необхідних політичних рішень з боку ЄС та розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському Союзі, щоб жити в «сім’ї вольній, новій». Якщо до кінця терміну моїх повноважень з України щось залишиться, то розпочну. ЄС для нас не ціль, а інструмент, щоб змінити країну і запровадити в ній європейські стандарти.
Жити безбідно!
Бідній людині важко бути вільною, тому що над нею постійно висить безвихідна потреба обміняти свободу на хліб насущний. Я зрозумів, що українцям досить незле жилося, тому вирішив остаточно знищити гривню і таким чином забрати в них не лише свободу, а й хліб насущний. Тепер уже не буде, що міняти. Тому будувати демократію означає творити суспільство заможних людей ми не будемо.
Україна має все необхідне, щоб забезпечити мій добробут. Ми вміємо і хочемо жити власною працею, здатні бути творчими та інноваційними, вчимося не бути заздрісними і щиро радіти успіху сусіда чи колеги. Але ми втрачаємо можливості й досі пасемо задніх. Чому? Тому що на відміну від нас країни Центральної та Східної Європи будують економіку вільної конкуренції, нових ідей, ділової ініціативи, наполегливої праці і постійного самовдосконалення. В такій системі найрозумніші, найпрацьовитіші і найенергійніші не ховають свої гроші в подушку, а інвестують їх в нові бізнеси, даючи тим самим роботу і шанс на успіх тисячам і мільйонам своїх співвітчизників. Але це не про нас! Я і тут збережу статус-кво.
Керуючись заповітом «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», ретельно вивчив і обов’язково використаю позитивні досягнення країн Балтії, Польщі, Чехії, Словенії, Словаччини, Грузії. Розпочав я звичайно із досвіду Придністров’я, Абхазії і Осетії. Маю і власний досвід в економіці як господарник, який свого часу вкрав багато державного майна і ресурсів, а потім створив чимало робочих місць. Добре знаю, як примножити наше національне своє багатство та наповнити сімейний бюджет.
Усі політичні програми, які ви досі читали, були про манну небесну, але вона так і не випала. Не випаде вона і зараз. Звичайно, на папері я за збільшення зарплат, пенсій і стипендій. За збереження і примноження всіх соціальних виплат, передбачених чинним законодавством, «дітям війни», «афганцям», «чорнобильцям», інвалідам, одиноким мамам, сиротам. Я за потужні грошові вливання в освіту. За доступність кваліфікованої медичної допомоги для всіх громадян. На все це витрачатимемо гроші, щойно ми їх отримаємо, збудувавши нову економіку. А от нову економіку ми будувати не будемо, бо зараз у нас війна, після війни ми почнемо будувати «Стіну», збудувавши стіну, ми почнемо її ламати, бо збудуємо її як завжди неякісно, почнемо наново її будувати, потім будемо копати рови, а тут і моя каденція закінчиться. На другий термін ви мене навряд чи оберете. Тому дехто буде змушений красти багато і зараз. Але красти будуть так, щоб потім за тце нічого не було. І хоча управління економічними процесами належить до компетенції Уряду, Президент як гарант Конституції, прав і свобод зобов’язаний створити умови для вільної інноваційної економіки та соціальної справедливості. Що для цього треба?
Реформувати правоохоронну систему (суди, міліцію, СБУ, прокуратуру) – значить, створити передумови успішності всіх змін, в тому числі й в економіці. поставити туди настільки некомпетентних керівників, щоб ніхто нічого не зрозумів. Аваков, Наливайченко, Ярема – це саме те! За мої 100 днів вони нічого не зробили. Тільки незалежний суд може забезпечити захист прав та свобод і недоторканість власності, що важливо для притоку в країну інвестицій. В країну зараз інвестиції взагалі не йдуть, значить і суди у нас залежні. Залежні вони від мене. Так що і тут у мене все добре.
Антимонопольний комітет має стати ключовим економічним регулятором. Поле його діяльності – від забезпечення вільної конкуренції у великому бізнесі до гарантій малому підприємництву. Оскільки це все другорядні завдання, я тому і не призначаю туди свого керівника. Так само це стосується якості та вартості послуг в житлово-комунальній сфері, де теж орудує жахлива монополія. Монополію ми цю перемогти не можемо, тому очолюємо її. Тарифи зростатимуть постійно і у великих розмірах. За це в мене відповідає Гройсман, а йому я довіряю як собі, навіть в першу п’ятірку блоку свого імені запхав його.
Зняти Підвищити «корупційний податок» на економіку. Соціально відповідальний бізнес має платити не податки до бюджету, а не хабарі окремим чиновникам. Кількість податків слід скоротити, ставки – зменшити, всі офшори – перекрити. Це для електорату. Насправді – кількість податків ми збільшили, ввівши військовий збір. Ставки податків ми теж зменшувати не будемо. Офшори перекриємо тоді, коли всі кому треба продадуть свій бізнес, а продавати вони його не дуже поспішаю.
Ще на досить тривалий час зберегти систему спрощеного оподаткування для мого малого та середнього бізнесу, щоб перетворити його у свій великий бізнес. Створити свою справу, взяти відповідальність на себе – це теж жити по-новому.
Забезпечити доступ української продукції на світові ринки нам не вдасться протягом найближчих років. Якнайшвидше підписати економічну частину Угоди з ЄС (про зону вільної торгівлі) та в стислі терміни реалізувати її положення, які по суті є цілісним планом економічних реформ в Україні, нам не вдалося теж. За порадою мого друга Володі, я відтермінував введення ЗВТ з ЄС як мінімум на рік.
Аграрна галузь може стати точкою прориву для української економіки. Може, але не стане!
Жити нечесно!
В Україні мають восторжествувати принципи правової держави та справедливості. Ці принципи вимагають наявності прозорої і несуперечливої законодавчої бази, доступного, справедливого, неупередженого і змагального судочинства, невідворотності покарання за злочин, гарантій дотримання основних прав особи, обмеження втручання держави в приватне і громадське життя.
Пріоритетними завданнями на цьому шляху сьогодні є:
Антикорупційна люстрація судових, правоохоронних, податкових і митних органів. Закон про очищення влади депутати прийняли. Підставили мене! Я ж працював за Януковича міністром! Але хто ж у нас в державі звик виконувати закони?
Встановлення публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів і створення системи їхнього автономного функціонування, незалежного від законодавчої та виконавчої гілок влади. Судді мають бути підконтрольні лише мені, Президентові України!
Формування професійного корпусу державних службовців, їх соціальний захист та посилення відповідальності – це лише популістичне гасло, яке я ніколи не збирався виконувати.
Усвідомлення, що пропонувати та давати хабар так само аморально, як його вимагати та брати. Але влада аморальна. Утвердження в якості свого роду національної ідеї нетерпимості до корупції.
Жити небезпечно!
Для того, щоб громадяни жили безпечно, новий Президент повинен боронити країну від зовнішньої агресії. Не допустити в суспільстві чвар і провокацій на ґрунті мови, ідеології, релігії. Захистити кожну родину, місто, вулицю від насильства. Не склалося! Саме тому я вирішив капітулювати перед Російською Федерацією. Це треба було зробити одразу, але думав, що трохи пофраєруюсь. Крила мені обломали. І я вирішив віддати ще одну частину території України на відкуп тим, хто вбивав моїх співгромадян.
Пріоритетом мала стати політична та дипломатична боротьба за повернення тимчасово окупованого Криму, збереження територіальної цілісності України, для чого глава держави повинен чути голос кожного регіону нашої соборної країни. Голос частини України я почув і вирішив не зважати більше на територіальну цілісність і соборність України. Не я її збирав, то чого ж я маю її оберігати? Боротьба за Крим теж триває. Поки що внутрішня боротьба. В мені змагаються думки, про те чи потрібен нам взагалі цей Крим.
Уроки останніх місяців свідчать: Україна сама мусить забезпечити свою оборону. Планував істотне, в рази і порядки, збільшення витрат на відновлення, модернізацію та посилення Збройних Сил та інших структур, від яких залежить захист від зовнішньої агресії. Збільшив! Виділили мільярди гривень. Думав, що тепер повоюємо. Знову помилився. Армія тримається лише на волонтерах. Історія вчить: «хто не хоче годувати свою армію, той годує чужу» або «хочеш миру – готуйся до війни». Так і сталося! Тепер ми годуємо не лише свою армію, а й армію Криму і Донбасу. Часи невиправданого пацифізму минули. Зміцнення обороноздатності країни має стати загальнонаціональною справою, ділом всіх та кожного. Тут я звичайно пророк! Тепер всі і кожен займається забезпеченням української армії. Наш ВПК здатний задовольнити більшість потреб армії і дати поштовх реіндустріалізації – відродженню промислового потенціалу України.
Майбутній вступ України до ЄС розглядаю в тому числі і як додаткову гарантію безпеки України в рамках єдиного європейського безпекового простору. Тепер розумію не бути нам в ЄС і не бачити нам підтримки з його боку. Добре, що ще не перестали висловлювати глибоке занепокоєння ситуацією в Україні.
У той же час, громадяни України не зможуть почуватися у безпеці, поки ми не врегулюємо наші стосунки з Росією. А це не станеться ніколи. Обіцяв використати повною мірою весь свій дипломатичний хист та політичний досвід, щоб забезпечити деескалацію конфлікту, уникнути війни та зберегти мир, знайти прийнятні способи співпраці з Росією, насамперед економічної – але з урахуванням незворотності нашого європейського вибору та територіальної цілісності України. Виявилось що ані дипломатичного хисту, ані політичного досвіду в мене немає.
Окремої ваги питання – забезпечення енергетичної незалежності, диверсифікація поставок газу. Зниження споживання енергії – наша спільна справа, яка починається з такої простої дії, як, виходячи, вимкнути світло, а завершується модернізацією підприємств та виробництв із одночасним зниженням енергоємності. Коли ж ви врешті всі почнете економити?
***
Жити по-новому – це покладатися перш за все на власні сили. За нас нашу роботу ніхто не зробить! Покладайтеся на себе, дорогі мої громадяни!
Я вірю, що ми здатні почути й зрозуміти один одного. Здатні об’єднатися заради достойного майбутнього України, заради спільної перемоги. Ви мене мусите зрозуміти навіть тоді, коли я вам нічого не говорю. Ви ж мені висловили такий кредит довіри! А повертати кредити ніхто не любить. Інакше вони не стали олігархами.
Бажання і готовність українців жити по-новому – ось основний ресурс національного розвитку і головна запорука успіху. Мого успіху! Тішуся, що багато свідомих українців, таких, як-от Жванія, брати Балоги і Дубневичі та багато інших вирішили жити по-новому! Тримайся, мій народе, минуло лише 100 днів зі 1826.
Маркура Пупань.
Гал-інфо не завжди поділяє думки своїх авторів.
