31 серпня 2015 року став переломним в сучасній історії України. Відтепер гасла «Україна понад усе» чи «Життя людини – найбільша цінність держави» вже не актуальні. Популізм і політична доцільність якоїсь політичної сили вийшли на перше місце в нашій державі. Відтепер громадяни України позбавлені свого конституційного права брати участь в мирних зібраннях.
Тепер ми побачили, що для того, щоб привернути до себе увагу політичні сили і їхні лідери можуть не лише показово ходити вулицями мирних міст України в камуфляжах, їздити з гаджетами в зону АТО чи навіть стріляти гранатометами по своїх порожніх будинках, тепер вони готові використовувати бойову зброю на мирних зібраннях та вбивати заради своїх електоральних пунктів людей.
Відповідальність за це повинні понести всі! І Президент, і Прем’єр, і всі коаліціонери, і міністр Аваков, і Тягнибок зі своєю «Свободою», і всі, хто публічно виступав за чи проти цих змін до Конституції, маніпулюючи думкою громадян. Тому що жоден закон не може бути вищим за життя людини!
Президент Порошенко, бо вирішив просто через коліно переламати Парламент і проштовхнути зміни до Конституції щодо децентралізації. Зміни до Конституції приймаються без належного громадського обговорення, без належного роз’яснення суспільству, що ж ці зміни передбачають і до чого вони приведуть. Президент не вважав за потрібне чи не знайшов часу, щоб пояснити своїм громадянам, що ці зміни дадуть простому українцю. Проте, коли загинули і були поранені нацгвардійці, які просто виконували свій обов’язок і свою присягу, Президент одразу встиг записати і розіслати всім загальноукраїнським ЗМІ свій виступ, де він засудив події, які відбулись під Верховною Радою. На наступний день він також знайшов час провідати солдатів, які з пораненнями лежать в госпіталях і лікарнях, але зробив він це під прицілом телекамер.
Прем’єр Яценюк, бо разом з Порошенком, вирішив, що вони разом «понад усе». Бо очолив цю систему, проти якої в 2013 році повстав Український народ, і почувається дуже комфортно в цій системі, втративши відчуття реальності. Бо як інакше можна сприймати його палкі промови про те, що він збільшить мінімальну заробітну плату з 1 вересня на 7 доларів, після того, як вона зменшилась зі 150 до 53 доларів? І це напередодні чергового зростання плати за енергоносії!
Коаліція, бо замість того, щоб приймати узгоджені консолідовані рішення конституційною більшість голосів, вони займаються постійним протистоянням і звинуваченнями один одного в узурпації влади. Бо замість того, щоб дотримуватися букви закону, показуючи приклад всім іншим, вони щоденно плюють на закон і ту Конституцію, яку вони так палко 31 серпня «захищали». Бо вони маніпулюють своїми виборцями, шукаючи легкі шляхи для зростання своїх електоральних рейтингів.
Міністр Аваков, бо його безпосереднім обов’язком є забезпечення правопорядку і збереження життя громадянина України, а він з цим не впорався. За його керівництва Міністерством внутрішніх справ, правоохоронні органи перетворились на органи статистики злочинів, а на вулицях України панує хаос.
Особисто Тягнибок і його побратими, тому що це його однопартійці прийшли на мирну акцію протесту озброєні не лише дубинками та агресивним настроєм… І від їхніх рук загинули 3 нацгвардійці!
Цей закон не є панацеєю. З його прийняттям по-великому рахунку нічого не зміниться. Громадянам України легше жити вже завтра не стане. І не тому, що він поганий. По-перше, він набуде чинності лише через 2 роки (у разі його прийняття у другому читанні та в цілому). По-друге, він лише міняє систему управління на місцях. А це у свою чергу, передбачає лише заміну табличок на будинках владних установ. Цей закон так само буде «виконуватись», як і закон про так звану люстрацію. Тому його прийняття не вартує трьох людських життів. Але ж ми знову живемо в часи передвиборчої гарячки. А в цей час мета виправдовує всі засоби, якими вона досягається.
Перед нами знову буде стояти важкий вибір. Але тепер ми будемо обирати між популістами і популістами зі зброєю в руках.
