Після нічних подій – застосування сили щодо мирних мітингувальників породжує два типи настроїв: не було чого там стояти, всі знали з ким мають справу або ж – тепер треба йти далі, збирати мирні акції, формувати мережі, шукати регіональних координаторів. Ми не знаємо, як будуть розвиватися події далі, бо насправді це залежить не стільки від політиків, на їхні заклики не так багато людей відгукується, все залежить від того як почуватимуть саме громадяни і нас чекає швидше за все спонтанний розвиток подій.
І все ж ця ілюстрація демонструє, як ставляться до народу наші політики і чому не так охоче їх приймали на євромайданах. Ніхто не зміг передбачити такий варіант і захистити людей, які залишились щиро стояти за свою мрію. І відповідно, далі жодного плану не має.
Політичні партії лише зараз почали задумуватись про те, що потрібно думати про регіони. Хоча ще декілька днів тому ці люди були кинуті напризволяще. Так, євромайдани та мітинги в підтримку підписання Асоціації відбувалися не лише у Києві, а й у інших обласних та районних центрах, навіть по селах. Місцева влада (сільські міські голови, адміністрації) до них ставилася досить обережно: самі не йшли, але й не забороняли. Зокрема на Львівщині такі мітинги були переважно 2-годинними акціями, на які виходили прості люди, які не боялися відверто говорити про своє незадоволення. Політичні партії у свої більшості не знали, що з тим робити і місцеві партійні активісти часто залишалися спостерігачами. Лише дві політичні сили проявляли активність в містечках області: у рідному окрузі І. Сех: мітинги відбувалися за організаційної підтримки «Свободи», Перемишляни, Жовква - мітинги відбулися за участі «Удару». Зовсім не проявила себе «Батьківщина», - можливо тому, що всі в Києві, а може тому що поки з екс –фронтовиками так і не поділили що кому. В Дрогобичі мітинг відбувалася силами громадських активістів, хоча багато хто розраховував на участь Р.Ілика та «Батьківщини», навіть через медіа розшукували його.
І все ж склалося стійке враження, що такі мітинги та позиція простих громадян (до речі, далеко не студентів) нікому з bigbosses потрібна не була. Вже тоді ніхто ні не підтримував громадян морально, виглядало, що їм найкраще розійтися.
І от – застосовану силу – і звучить заклик: « давайте шукати людей в регіонах». Чому мережу не було створено до того? Чому не було запропоновано чіткої програми дій за участі цих людей? Невже тільки тому, що потрібно аби ці громадяни виступали або електоральної маси або гарматного м’яса?
Незалежно від того, як будуть розвиватися події, цим громадянам та студентам не слід зупинятися. Нині ми повинні чітко зрозуміти: діючі політичні партії суттєво втратили в якості як представницькі інститути. Тому або хай змінюються або їм потрібно творити альтернативу – самоорганізовуватись, благо самі громадяни можуть творити ефективні мережі. Слід ефективно формулювати порядок денний для нашої країни: ставити вимоги і контролювати їх виконання. Нав’язувати свою думку, і не боятися збиратись ще. Принцип участі – найважливіший принцип демократії.
