Люстрація – це слово, яке чи не найчастіше вживали після повалення режиму Януковича. Її усі хотіли і бажали. Нею всіх «годували» напередодні президентських і парламентських виборів. Нею лякали всіх чинних і майбутніх державних службовців. Ми пережили кілька хвиль і різновидів люстрації, найпопулярнішими і найрезонанснішими з яких були громадська і смітникова. А справжньої, тобто такої, яка передбачена чинним законодавством, ми, схоже, не дочекаємось.
Закон «Про очищення влади» набув чинності ще у вересні торік, але саме очищення так і не розпочалося. Наша влада мала очиститись від посадовців, які себе скомпрометували виконуючи функції, які їм делегували громадяни. Скомпрометували себе не лише тим, що вони працювали за часів Януковича, а й тим, що жили за рахунок брудних грошей. Але якось у нас з цим не складається. Ті, що жирували, ті й жирують далі. Правоохоронна система, як була недолугою і наскрізь корумпованою, так і залишилась. Судова гілка влади у нашій державі взагалі відсутня. Каста суддів була, є і скоріш за все буде недоторканною. Наглядові функції і надалі виконують лише журналісти-ентузіасти. Чомусь тільки вони можуть побачити невідповідність життя високопосадовців їхніми доходами. Чомусь лише їм постійно вдається накопувати компромат на посадовців. І це з відкритих джерел і соціальних мереж. Постає лише одне питання: чим займаються ті, в чиї посадові обов’язки входить боротьба з корумпованими і скомпрометованими посадовцями? У них же є значно більші ресурси, аніж мають Гугл, Фейсбук і Вконтакте.
Відповідь на це питання, звичайно, дуже проста. Нікому не вигідно ламати систему, де категорично відсутнє поняття відповідальності. Будь-якої відповідальності. Найвища міра покарання у цій системі – це звільнення із займаної посади. І це все!!! Звільнився, отримав усі передбачені законодавством компенсації, зареєструвався на «біржі», відсидівся там півроку, поки все не затихло і знову тихенько повернувся на «злачну», але менш публічну посаду. Жодних кримінальних справ, заборон обіймати будь-які посади чи якоїсь іншої відповідальності. Я вже промовчу про відповідальність тих осіб, які призначали цих скомпрометованих чиновників. У них теж мала б бути хоч якась відповідальність за їхні дії.
Те саме відбувається із новими посадовцями. Згідно із люстраційним законом, очищення мали б проходити не лише ті, хто вже працює чи працював в органах влади, а й ті, які претендують на зайняття посад в органах влади. Таке очищення мало б відбуватися під час проходження претендентами на роботу в органах влади спеціальної перевірки, а результати очищення мали б оприлюднюватися на офіційних веб-сайтах відповідних органів влади. Але і тут у нас все дуже втаємничено. Варто лише глянути на офіційний веб-сайт Львівської облдержадміністрації в розділ «Очищення влади». У ньому є інформація про всіх претендентів на роботу у цьому органі влади. Навіть є інформація про дату початку процесу очищення цих претендентів. А от інформація про результати такого очищення чомусь відсутня, а претенденти вже давно і не претенденти. Вони вже давно працюють у владі, підписують рішення на мільйони гривень, підписують різні важливі документи та вершать долі усіх мешканців Львівщини.
Можна констатувати лише одне: Революція Гідності в державі відбулася, а влада, як була негідною свого народу, так і залишилась…
