«..Новий світовий порядок буде будуватися проти Росії, на руїнах Росії, і за рахунок Росії». Збігнєв Бжезінський.
Ситуація навколо Сирії, агресія в Україні та ескалація у всіх напрямках інформаційної війни Росії проти США та ЄС змушують світове співтовариство знову повертатися до теми посилення санкцій проти Путіні, його оточення та правлячого режиму у сусідній нам державі. Наразі питання введення додаткових санкцій заблоковано «дружнім» урядом Італії на чолі із Маттео Ренці. Я вірю в оцінку експертів популярного видання Нью-Йорк Таймс (www.nytimes.com), згідно з якою шанси Хілларі Клінтон перемогти президентських виборах в США 88% із 100%, тому до цього питання повернуться одразу після 8 листопада цього року.
Велика ймовірність того, що безглузда підтримка Росією злочинного уряду Башара Асада на фоні бомбардування Алеппо далі буде супроводжуватися масовими жертвами, що Росія надалі скрито буде підтримувати бойовиків із Ісламської Держави та відкрито терористичні організації із ДНР-ЛНР на Сході України, кардинально змінить вектор руху Молдови в бік інтеграції у СНД, блокуватиме всі дипломатичні зусилля Заходу на зупинення кровопролиття. У нової адміністрації США та, власне, у Хілларі Клінтон, яка перебуває в особистому конфлікті із Путіним, не залишиться вибору, відбуватиметься поступове посилення санкцій щодо Росії, яке знайде свою підтримку урядів країн НАТО, та урядів дружніх позаблокових країн.
Які додаткові можливості є в цивілізованого світу в таких випадках? Згадаймо останні приклади «виховної» міжнародної політики Заходу проти агресивних та диктаторських режимів.
САНКЦІЇ ПРОТИ САДДДАМА ХУСЕЙНА ТА ІРАКУ
Саддам Хусейн виріс без батька у бідній сім'ї, в дитинстві зазнав насильства та поневірянь, юність провів у жорстокому та напівкримінальному світі. У молодості брав участь у революційно-терористичних акціях «прорадянської» партії БААС, яка в результаті військового перевороту прийшла до влади в Іраку. Усунувши конкурентів, Саддам став лідером і партії і держави.
Так життя підготовило на світ диктатора та вбивцю «світового масштабу», який увійшов в історію в один ряд на рівні із Чингісханом, Гітлером, Сталіним та нинішнім найвпливовішим світовим політиком - вождем «руського міра» Владіміром Путіним.
Саддам Хусейн на чолі Іраку, маючи мільярдні надходження від продажу нафти проводить реформи в країні, будує сильні державні інститути оборони, освіти та охорони здоров’я. Держава «встає із колін і набирає сили». Водночас його непомірні амбіції регіонального лідерства приводять його до фінансування радикальних мусульманських організацій Палестини та Лівану у їхній війні проти США та Ізраїлю. Саддам фінансує всі антиамериканські партії у світі (в тому числі Комуністичну та Соціалістичну Партії України), таємно розробляє хімічну та ядерну зброю масового знищення, ідеологічно протиставляє себе західній цивілізації як єдиний лідер мусульманського світу.
Причиною восьмирічної війни із Іраном (1980-1988), стала підтримка іранцями шиїтської опозиції, яку диктатор почав фізично знищувати. У цій війні Ірак зазнав поразки, втративши сотні тисяч військових, хоча своєму народу все було представлено як перемога. Водночас під час війни ізраїльська авіація знищила ядерний реактор, який Саддам Хусейн напівтаємно купив у Франції з метою отримати доступ до ядерної зброї.
Під час війни відбувається курдське повстання проти диктатури, проти якого багдадський диктатор масово застосовує хімічну зброюповстанців (операція «Анфаль»).
Після вторгнення іракських військ у 1990 році в Кувейт розпочалися санкції Ради Безпеки ООН проти Іраку, резолюція №661. Санкції забороняли будь-які форми торгово-економічних відносин із Іраком, за виключенням гуманітарних поставок. Забезпечення виконання санкцій гарантувалося фактором загрози застосування військової сили резолюцією 665 Радбезу ООН. Після прийняття резолюції США та союзники із НАТО розробили «систему міжнародного перехвату», завданням якої було виявлення та затримання підсанкційних товарів на шляху із Іраку та в Ірак, причому передбачався огляд та затримання всіх транспортних засобів (суден, літаків, автомобілів). Разом із західним світом таку політику підтримувала і «єльцинська» Росія. Враховуючи те, що нафтодобувна галузь приносила 60% ВВП, заборона на продаж нафти зруйнувала всю іракську економіку.
Сам же Саддам Хуссейн був захоплений американськими військовими, пробув у в’язниці три роки та був розстріляний за вироком суду 30 грудня 2006 року. І не допомогли йому 40 мільярдів доларів, вкрадені ним і його сім’єю у народу Іраку. Їх досі розшукують спецслужби світу на закодованих рахунках в офшорах та швейцарських банках, а держава Ірак і по сьогодні сплачує Кувейту фінансові сепарації за свою військову авантюру.
САНКЦІЇ ПРОТИ ЮГОСЛАВІЇ ТА СЛОБОДАНА МІЛОШЕВИЧА
Слободан Мілошевич став Президентом Сербії в час розпаду Югославії на частини. Талановитий юрист виріс у сім`ї православного священика у Чорногорії. Коли Слободан мав 27 років, його батько покінчив життя самогубством. Слободан зробив стрімку партійну кар’єру у Союзі комуністів Югославії, наприкінці 1991 року був обраний Президентом Сербії , а згодом став Президентом міні-Югославії (Сербії та Чорногорії). Він не став «сербським Горбачовим» та не зумів знайти компроміс між зростаючим сербським націоналізмом (ідея Великої Сербії ) та вимогами Заходу щодо захисту мирного населення у військових конфліктах.
Розпад Югославії на відміну від розпаду Радянського Союзу став кровопролитним. У 1991 році після виходу Хорватії із складу Югославії Мілошевич відправив туди частини Югославської народної армії і окупував частину хорватської території, яку Хорватія вернула вже аж через чотири роки. Під час сербо-хорватської війни загинули тисячі людей, проводилися етнічні чистки. Вибухає міжетнічна війна у Боснії, в якій Мілошевич підтримував сербські сепаратистські анклави, які воювали із мусульманськими та хорватськими загонами самооборони.
1995 року Слободан Мілошевич підписує Дейтонські Угоди у США, які ставлять кінець у кровопролитній війні в Боснії (1992-1995). У 1996 році у Косово загорілася партизанська війна косоварів-албанців проти сербів, які були там у меншості. Про Косово - це окрема історія, в якій «подвійні стандарти» продемонстрували вже західні країни, вирішивши дошкулити і Сербії і союзній до неї Росії. Нагадаю, що Україна серед багатьох країн, які не визнають законність від’єднання Косова від Сербії, та, власне, і саму державу Косово.
Під час конфлікту у Косові обидві сторони вчиняли військові злочини, як виявилося згодом. Косоварські партизани навіть торгували людськими органами та наркотиками Але основну вину поклали на Сербію та її лідерів, Мілошевич у травні 1999 року був звинувачений ООН та НАТО у військових злочинах та геноциді, Югославія була розбомблена авіацією НАТО, сильно був зруйнований Белград. Серби визнали поразку і вийшли із Косова. Взамін ЄС пообіцяв сприяння у євроінтеграції Сербії та скасувати візовий режим.
Мілошевич втрачає владу і вже новий сербський президент Сербії Воїслав Коштуніца передає Слободана Мілошевіча Міжнародному трибуналу із воєнних злочинів у колишній Югославії в Гаазі. Слободан Мілошевич помер, не дочекавшись кінця судового розгляду – від інфаркту міокарда, у тюрмі в Гаазі 11 березня 2006 року, так і не визнавши своєї вини.
Санкції проти Югославії, а потім Сербії були введені ООН за невиконання резолюції №752 (зупинення конфлікту у Боснії) у 1991 році і скасовані у 2001 році. ООН вимагала від сербів зупинити втручання у справи Боснії, розпустити «зелених чоловічків» на території Боснії та Хорватії, зупинити етнічні чистки, сприяти гуманітарній допомозі.
Резолюція Ради Безпеки ООН №757 забороняла усякі торгові операції із Югославією, використання югославських кораблів, літаків, ділові контакти, фінансові операції між фізичними особами. Заморожувалися всі валютні фонди та вклади Югославії за кордоном, заборонялося представництво югославів у культурних та спортивних заходах, зупинялося наукова та освітня співпраця. ФІФА та УЕФА заборонили югославським збірним із футболу брати участь у міжнародних змаганнях. США розірвали повітряне сполучення із Югославією, зморозили всі валютні вклади не тільки держави Югославія, але і її громадян, ЄС заявило про повну підтримку торгового ембарго, була закрита югославсько-румунський кордон для перевезення товарів. Наступна резолюція 787 була ще більш жорсткою, вона забороняла транзит нафти та нафтопродуктів, вугілля, обладнання, сталі, транспортних засобів, руд і т.п. Були посилені міри контролю та покарання за порушення режиму ембарго.
Санкції викликали глибоку кризу в економіці Югославії та, зокрема, в Сербії. За перші три роки втрати сягнули до 45 млрд. доларів, багата і процвітаюча країна Югославія скотилася до рівня слаборозвинутих країн Африки. У 1992 році темпи гіперінфляції становили 19 810, 2%, наприкінці 1993 року інфляція за рік становила 1 млн відсотків. Уряд був вимушений ввести карткову систему розподілу продуктів. Наприкінці 2000 року Мілошевич на фоні гучних протестів втрачає владу, новий Президент Сербії Воїслав Коштуніца змінює внутрішню та зовнішню політику, санкції скасовують, Сербія стає на шлях євроінтеграції, ситуація в економіці покращується.
САНКЦІЇ ПРОТИ ІСЛАМСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ІРАН
У січні 1979 року в Ірані відбулася шиїтська ісламська революція, яка скинула з трону шаха і проголосила створення в країні теократичної мусульманської держави та відразу оголосила США і Ізраїль та Радянський Союз своїми ідейними ворогами. Аятолла Хомейні, лідер та творець ідеї «нести знамена ісламської революції у країни сунітського ісламу», привів країну до 10-літньої війни із сусіднім Іраком. Його наступник аятолла Хаменеї продовжив антизахідну міжнародну політику та внутрішні репресії проти опозиції, сприяв організації ядерних досліджень в Ірані, що викликало природнє занепокоєння в Ізраїлю та США. В ті ж часи був створений Корпус Стражів Ісламської Революції (КСІР), який став елітною гвардією Ірану, його частини воюють сьогодні у Сирії на боці Башара Асада проти опозиції, яку підтримує Захід.
Іран перебував у режимі обмежених санкцій з боку США та Великобританії із 1950 року, після того, як уряд Ірану націоналізував «Англо-іранську нафтову компанію».
Відразу після ісламської революції 1979 року радикально настроєні студенти захопили американське посольство в Тегерані, щоб запобігти переховуванню скинутого шаха Рези Пехлеві та щоб не дозволити йому отримати політичний притулок в США. У відповідь США миттєво заморозили всі валютні та золоті запаси Ірану на десятки мільярдів доларів. США та Великобританія ввели свої санкції проти Ірану, які стосувалися в основному нафтогазової галузі.
Після початку іраксько-іранської війни та особливо після виявлення інформації, що Іран працює над ядерною зброєю Радою Безпеки ООН були введені міжнародні санкції проти Ірану, резолюції: 1737 (2006 р.), 1747 (2007р.), 1803 (2008р.). Санкції проти Ірану забороняли експорт атомної, ракетної, іншої військової продукції, прямі інвестиції у іранську економіку, міжбанківську співпрацю і т.п.
Іран у відповідь ввів свої санкції на поставки газу та нафтопродуктів до Євросоюзу. Санкційна війна, яка приносила мільярдні збитки Ірану, продовжувалася аж до 2016 року. Після того, як Іран пішов на поступки по ядерній програмі і звернув її військову складову, США та союзники оголосили режим «м’яких санкцій», дозволивши Ірану продавати нафту та газ. Цей період характерний тим, що вийшовши знову на світові ринки із своєю продукцією Іран посприяв падінню цін на енергоресурси, що боляче вдарило по Росії.
САНКЦІЇ ДЛЯ РОСІЇ ТА ПУТІНА
Аналізуючи всю практику міжнародних санкцій проти країн-паріїв світового співтовариства, типу Північної Кореї та Ірану, які агресивно налаштовані проти сусідів, хочуть силою комусь накинути свою ідеологію чи забрати території, починаєш розуміти, що діючі санкції проти Росії - це не санкції взагалі.
Звичайно, роль і значення Росії як держави у світі особливе з огляду на володіння застарілою ядерною зброєю та наявність незаселених гігантських територій. На Захід магічним чином діють «понти» непередбачуваного Володіміра Путіна, який грає роль то «відмороженого ідіота», то здатного на компроміси міжнародного лідера. Але крок за кроком Захід починає розуміти, що великий конфлікт неминучий, Путін не спиниться на Україні. Йому ще мало буде і Молдови, і Прибалтики, чи навіть частини Польщі.
Низького зросту, змолоду не симпатичний він теж виріс без батька і провів юність у напівкримінальному середовищі міської бідноти. Кагебістські методики у поєднанні із кримінальним менталітетом, віртуозна здатність до шантажу та маніпуляцій – усе це породило особу із зламаною психікою та комплексами неповноцінності, у якої появилися можливості «крутити цілим світом». Кремлівський «наполеон» хоче використати свій шанс на «історичне безсмертя» повністю, і не важливо якою ціною. Він не відчуває звичайних людських емоцій, не відчуває щастя від життя. І знає, який буде кінець. Як особа фізична, він вже себе давно «похоронив», він живе в іншому світі, тому нема страху, лише одне безмірне бажання добитися свого.
Росія з бюджетом, співмірним з бюджетом штату Каліфорнія, Росія, яка виробляє лише 2% світового ВВП, загрожує ядерною зброєю, шантажує сусідів, веде інформаційну війну проти всієї західної цивілізації, тримає у постійній бойовій готовності світових гігантів, зокрема, США та союзників. Звичайно, що це все довго тривати не може.
Введення ембарго на продаж нафтопродуктів та газу із Росії, повна заборона товарообороту із Росією, спортивного та культурного обміну, обмеження кількості дипломатичних представництв, відключення від міжнародної банківської системи SWIFT, жорсткий контроль за виконанням таких санкцій навіть без резолюції Радбезу ООН можливе і доступне для втілення.
Поступово, у Росії вплив «холодильника» переможе вплив «телевізора», і російський народ поміняє еліту держави, яка веде їх у «дрімуче минуле» імперій та військових конфліктів.
Російська Федерація буде розриватися кусками, а Чечня Кадирова першою оголосить незалежність від Росії. Світовий капітал буде ділити між собою російські території та російські ресурси. Ім’я Путіна буде проклятим тим поколінням, яке отримає жахливий спадок після повалення путінського режиму. А він закінчить як і всі диктатори, що були до нього. А нам, треба набратися терпіння та трішки зачекати.
