Усіх Андріїв вітаю з тезоіменитством! Маєте хоч у чомусь бути подібними до свого небесного патрона! А тепер про те, що нас пов‘язує з апостолом Андрієм Первозванним?
1. Всі пам‘ятають і знають літописну розповідь про те, що Апостол Андрій Первозванний проповідував християнство серед наших далеких предків і прийшов на Київські гори, благословив їх та поставив тут хреста. Бо випав йому жереб проповідувати серед скіфів, так називали усі племена - кочові і автохтонні, які населяли терени нашої сучасної держави в середині I cт. після Різдва Христового. Літописна традиція Київської Руси-України свято зберігала цей переказ і донесла його аж до козацьких часів. У монастирських літописах, наприклад таких, як Густинський літопис початку XVII ст., вперше подається такий собі історіографічний нарис про п‘ять хрещень народу руського, першим серед яких було андрієве апостольське хрещення.
2. Перекази про цю подію світло зберігалися в пам‘яті народній, особливо серед князівської знаті другої половини ХІ ст. Найбільш улюблений син кн. Ярослава Мудрого, третій з черги триумвірату ярославичів Всеволод Ярославич (1030-1093), у святому хрещенні Андрій, з‘єднавши династичні стосунки з візантійським імператорським двором, зокрема з донькою імператора Костянтина ІХ Мономаха (1000-1055) - Анною-Марією, нібито отримав листа від правителя Візантії Олексія І Комнина (1048-1118). У цьому листі стверджувалось, що Церква Константинопольська і Церква Київська є апостольськими, бо засновані Андрієм Первозванним. Крім цього великий князь на тому місці, де стояв андріїв хрест засновує 1086 року для своєї доньки Янки (Ганни) (1046-1110) жіночий монастир на честь Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста, в якому існувала жіноча школа і різні ткацькі промисли. Відомо, що і сама перша настоятелька цього монастиря Янка брала активну участь у церковному житті Києва і Руси, їздила до Царгороду і навіть звідти привезла на Русь митрополита Іоана ІІ. Янчин жіночий монастир існував до монгольського погрому і на цьому місці було збудовано один за одним за період до початку XVII ст. кілька дерев‘яних хрестовоздвиженських храмів.
3. Пам‘ять про те, що основополжником Української Церкви є апостол Андрій Первозванний ще раз проявилась у 1621 р., коли гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним та Єрусалимським Патріархом Феофаном було відновлено православну єрархію і на митрополита Київського було висвячено Іова Борецького. Скликаний у Києві Собор «Совітування про благочестя» 1621 р. у своїх рішеннях проголошував Київську Церкву апостольською, тобто такою, що її заснував апостол Андрій Первозванний.
4. Відтак знайдена місцина і встановлена локалізація Янчиного Хрестовоздвиженського монастиря, дала можливість у 1747-1767 рр. збудувати існуючу дотепер Андріївську церкву за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі в пам'ять відвідин Києва російською імператрицею Єлизаветою Петрівною. Урочисто закладав храм блаженний Рафаїл Заборовський (1676-1747) митрополит Київський, якому було повернуто імператрицею носіння білого митрополичого клобука.
5. У 1942 р. в Андріївській церкві було звершено хіротонії єпископів УАПЦ формації часів Другої Світової війни. Серед цих хіротоній знаковими були єпископські свячення Мстислава Скрипника, майбутнього Патріарха Київського і всієї Руси-України. Це сталося 14 травня 1942 р. у день пам‘яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського (+1497). В роки відродження Української Церкви її найбільш відома постать митрополит Іларіон Огієнко видає у Холмі 1942 року книжечку під назвою «Ідеологія Української Церкви», в якій стверджує, що Українська Церква апостольська, і що її основоположником є апостол Андрій Перврзванний. З того часу у відпустах по церквах на завершення богослужінь поминається апостол Андрій Первозванний такою фразою: «Святого апостола Андрія Первозванного - основоположника Української Церкви...».
6. 18 жовтня 2018 р. Андріївська церква разом з стелобатом передана Вселенській Патріархії для створення Ставропігії. Сьогодні, 13 грудня 2018 р., у відреставрованій церкві має відбутися перша Божественна Літургія, яку звершать екзархи Вселенської Патріархії.
7. Отже відчуваємо у цій останній події духовний зв‘язок крізь століття між Константинополем і Києвом, між Візантією і Руссю, між Церквою Українською і Церквою Вселенською, між святим апостолом Андрієм і нами! І те, що сьогодні відбувається, а саме визнання автокефалії Української Церкви - це є свідчення цього двохтисячолітнього зв‘язку між Хрестом Андрія на Київських горах і Томосом від Константинопольського Апостольського престолу, який був заснований Первозванним апостолом.
