Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство  |  Надзвичайні події

Смерть в каналізації: на кого покласти надію - на себе, на мера чи на Бога?

Родині дворічного львів’янина Дмитрика, який загинув, провалившись у каналізаційний люк, висловлюю свої співчуття. Біль цих людей від втрати сина і онука є, мабуть, ще більш глибоким від усвідомлення обставин трагедії – чорне провалля смерті чатувало поруч із гамором життя. У велелюдному мікрорайоні, посеред трав'яного газону, поруч із пішохідною доріжкою. Там, де тисячі людей ходять щодня, а десятки дітей насолоджуються своєю безтурботністю.

Проте, вочевидь, резонанс серед мешканців Львова і, не помилюся, всієї України ця трагедія набула не лише через її безжалісну реальність. Адже чи не кожен відчув, що ця ситуація є системною у нашому житті (не буду перераховувати факти падінь і смертей людей у каналізаційних колекторах, які стаються в державі чи не щомісяця), і ми безпорадні перед нею.

Можливо, хтось скаже, що не слід бути байдужим, що потрібно сигналізувати про кожен відкритий каналізаційний колодязь, який потенційно несе каліцтво чи смерть. Не знаю, хай так. Але кому сигналізувати? Чи є відпрацьована схема? Чи мешканцям відомі телефони і адреси, за якими приймуть звернення, і, найголовніше, почують скарги і оперативно відреагують.

Скажіть чесно, чи ви часто бачили каналізаційні отвори (біля яких вже “попрацювали” злодії), які обгороджені стрічками в очікуванні ремонту чи нової кришки? У найкращому разі там запхані гілки або колектор закритий дошками, і стоїть воно так не один день чи навіть тиждень. У гіршому – смерть не один день визирає з-під землі своїм чорним оком. А слова мешканки львівської мікрорайону Левандівки, де сталася трагедія, про те, запевнила, що вона неодноразово зверталася в ЖЕК, аби ті чи інші колектори, де позникали люки, закрили – взагалі шокують. Жеківські працівники просто порадили ... контролювати своїх дітей. Ось справжні схеми і рішення для тих небайдужих за своє життя, за життя своїх ближніх і, головне, для тих, чий найперший обов’язок захистити недосвідчених і безтурботних дітей!

Небайдужість без відповіді породжує байдужість. Але і навіщо ставати такими «ловцями за каналізаційними небезпеками»? Чи не повинні займатися інші люди? Здається, Радянський Союз розвалився два десятиліття тому, і усілякі там комунальні експерименти і добровільні дружини, скажу так, потонули у морі капіталізму. А ще пригадаю: влада тепер – не партійні “небожителі”, а наймані працівники для обслуговування потреб громади. За що, звісно, громада повинна заплатити.

Ось тут постає, на мою думку, цілком логічне запитання. Чи трагедія у Львові стала першою такою у самому місті чи Україні? Чи колектор, де загинув дворічний хлопчик, став першим у місті, де злодії зробили свою чорну справу? Ні, звичайно! Адже навіть Львівська міська рада рапортує – у Львові щороку крадуть до півтисячі люків. Тож чи зробили висновки? Адже кожне таке місце, хай як це жахливо прозвучить, чекає на свого “маленького хлопчика”!

Яка ж тоді схема моніторингу таких небезпек, що призводять до трагедій? Схоже, її просто немає. І це тоді, коли щороку у Львові крадуть сотні люків! При цьому одна справа знайти і жорстоко покарати злочинця (навіть відрубавши йому руки). Інша — зрозуміти, що проблемний колодязь з'являється чи не щодня, а то й по кілька на день. І слід бути готовим вчасно зарадити біді.

За справність колекторів відповідає їх власник. А тепер, увага(!), обхідник водоканалу має перевірити його справність та безпечність, в тому числі інаявність люка ... раз у 3 місяці. Тобто інші 89 дні за безпечність кожного з 20 000 каналізаційних люків Львова можна... тільки молитися? Чи не про це сказано у зверненні мера міста Андрія Садового (http://bit.ly/1bqcdCC )?

Але чи Бог з небес буде карати кожного злодія “громами і блискавками”, і разом з тим, відправляти ангелів, які усе полагодять або стануть на варті, щоб хтось не упав у «каналізаційне пекло». Чи будемо чекати, поки з'явиться небайдужий, який повідомить комунальні служби міста (по-перше, помітить втрату, по-друге, зрозуміє масштаб небезпеки, по-третє, зорієнтується у подальших діях, а, по-четверте, (чи вже не забагато кроків для небайдужого?), можливо, ще й буде змушений перебороти чиюсь “професійну байдужість»). Або через 1 або і усі 89 днів прийде обхідник, і виявитьпровал колектора чи відсутність люка. Чи не за таку безпечність і надмірну надію на вищі сили платять здоров'ям і життямневинні люди і стократ невинні діти?

Вочевидь, у Львові досі не налагоджена система ефективного моніторингу за справністю каналізаційнихколекторів та наявністю люків. Хто б міг його здійснювати? Це завдання, яке має розв’язати влада, і гадаю, воно мало б бути вирішене вже після першого повідомленням про крадіжку першого люка.

Можливо, працівники ЖЕКів (найперше, двірники), прибираючи ділянки, мали б контролювати наявність та безпечність люків. Адже у неформальній розмові в одному із львівських ЖЕКів повідомили, що до 2009 року вони щоп'ятниці надавали інформацію про наявність люків та справність колекторів, але тепер від них такої інформації чомусь вже не вимагають. Ну, нехай, раз на тиждень, але ж було! То чому не включити у посадові обов'язки двірників, можливо, і щоденно, відповідати не за люки, а за інформацію про їх наявність. Чи це зависока ціна для людського життя? Чи Водоканал не має грошей на оплату ось такого “інформаційного” обслуговування? Тоді піднімайте тариф, включіть цю послугу у вартість кубометра води. Це буде для нас, мешканців, оплата за безпеку і… за право бути байдужим.

Смерть дитини стала викликом містові, Україні (і владі, і мешканцям). Тож поки не створені конкретні механізми убезпечення від таких трагедій, поки люди (маю на увазі небайдужих) не певні, що комусь у цьому місті, країні теж не байдужа безпека людей і дітей, попри те, що вони, небайдужі, готові чути і оперативнореагувати, – доти усі слова є лише банальним «відмазуванням» і небажанням брати на себе відповідальність та зобов'язання.

А поки маємо те. що маємо, – не ставайте на люки, вчіть дітей оминати їх, переступати, кажіть, що «нечемні дяді і тьоті» закрили під ними страшне чудовисько, яке хапає діток. А що вдієш?

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ