Вийшла друком п’ята моя книга про діяльність ОУН та УПА – «Станиця ОУН села Великий Полюхів» (Львів, видавництво «Растр-7», 72 стор., іл.). У ній на підставі архівних документів (досліджених у Державному архіві Львівської області, Архівах УСБУ та ГУНП у Львівській області), зібраних розповідей колишніх учасників національно-визвольної боротьби та очевидців, а також відкритих джерел, висвітлюється діяльність Збройного Підпілля ОУН у селі Великий Полюхів Золочівського району Львівської області.
Великий Полюхів насправді невелике село у Золочівському районі Львівської області, котре раніш входило до колишнього Глинянського району тієї ж області. Тягнеться воно, що називається, довгим шнурочком із заходу на схід (чи сходу на захід) з кількома відгалуженнями на північ. На противагу Великому існує й Малий Полюхів, котрий знаходиться у Перемишлянському районі Львівщини.
Станиця ОУН виникла тут, імовірно, ще в період польської, або ж першої радянської окупації. У порядковій нумерації носила № 1 й, очевидно, таким чином, розпочинала загальну нумерацію щонайменше колишнього Глинянського району Львівської області. Сам район поділявся на три підрайони, потім кущі, проводам котрих, у свою чергу, підпорядковувалось по декілька станиць на чолі із станичними провідниками. Станиця ОУН села Великий Полюхів структурно входила до першого (Задвір’янського) підрайону/куща. Загалом підрайон (згодом кущ) обіймав територію із восьми довколишніх сіл.
Більшість інформації, використаної у книзі, становлять дані з архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму.
Однак ще задовго до відкриття цих спецфондів (насправді аж після Революції Гідності із прийняттям окремого закону), після проголошення незалежності живі свідки та учасники збройної боротьби, тим котрим пощастило до цього дня дожити, мали можливість заговорити – відтворити у пам’яті роки повстанської молодості. А історикам та дослідникам записати із їх уст живу історію. Ще раніше це, як і великий почин «Літопису УПА», було зроблено на еміграції!
Так заговорили останній командир УПА генерал Василь Кук, командир Воєнної округи «Буг» полковник Василь Левкович, курінний Володимир Чав’як, сотенний Мирослав Симчич та багато інших чільних і рядових учасників цієї великої визвольної війни українського народу у середині XX століття.
Працюючи уже двадцять років над дослідженням збройної діяльності ОУН та УПА на терені й вісім в архівах, у т.ч. після останньої революції і в архівах репресивних органів, до мене заговорили не лише сухі документальні дані, а й живі свідки, котрих пощастило застати ще живими та при добрій пам’яті.
Що стосується села Великий Полюхів то тут мені поталанило зустрітись із колишнім станичним провідником ОУН, політв’язнем Володимиром Крохмальним, учасником оунівського підпілля у Львові, уродженцем Полюхова, політв’язнеям Іваном Бураком, зв’язковою Ольгою Данильчак, дочкою ще одного станичного С. Пастернака та кущового господарчого, теж з Полюхова, політв’язня Михайла Гладиша, мати епістолярний зв'язок із повітовою провідницею жіночої сітки, родом із цього ж села, Марією Нич, сином підрайонного есбіста, знову ж таки родом звідси, політв’язня Івана Пастернака, сліди котрого пощастило віднайти аж в Харкові.
Усе це, дослідження «в полі» та архівних установах, має своє закономірне й логічне унаочнення у моїх статтях та книгах.
Цього разу – Станиця ОУН села Великий Полюхів. Що вона собою становила Хто були її очільники та учасники. Яка їх доля. Про все це ідеться у даній книзі.
Діяльність конкретної станиці, звичайно, слід сприймати у загальному контексті збройної боротьби ОУН та УПА. Була вона наче маленька цятка на мапі Воюючої України. А проте налаштувавши лупу на цю конкретну місцевість можна бодай частково зрозуміти алгоритм дій на найнижчих щаблях Збройного Підпілля.
