Сьогодні (7 квітня) вночі Військово-Морські Сили США завдала ракетний удар по військовому летовищі Шайрат сирійських урядових військ, що біля міста Хомс. ВМС США в складі двох есмінців випустили 59 крилатих ракет "Томагавк" по літаках та військовій інфраструктурі.
Це була відповідь Трампа на недавню хімічну атаку сирійської та російської авіації на мирне населення містечка Хан Шейхуна в провінції Ітліб. Чи буде наступним кроком розгромлення російської авіабази в Хмейнім? Тут все залежить від поведінки Владіміра Путіна, для якого сьогоднішній крок Трампа буде «холодним душем» на фоні очікуванні «великої міжнародної змови США та Росії», на яку так розраховували російські еліти.
Одним махом Трамп повернув США статус та гідність великої держави, покращив стартову позицію Заходу у переговорах з регулювання в Сирії і почав виправляти наслідки політики Барака Обами. Адже саме Обама погодився у 2013 році на «помилування» сирійського диктатора Башара Асада (і це після хімічного геноциду свого народу) під російські гарантії повного знищення хімічної зброї. Тепер всі у світі вчергове побачили, чого вартують російські гарантії у міжнародних відносинах.
Трамп показав, як він готується до переговорів із Путіним. Мовляв, він також вміє підвищувати ставки і готовий до різких рухів. Він не Обама, він жорсткий та сильний. Він буде говорити із Росією із позиції переваги США у ВВП та, відповідно, військового бюджету та науково-промислового розвитку. І як тут не згадати про розхвалені російські системи ПРО С-400, які мали би «закрити небо Сирії», вони нічого не вдіяли проти американських ракет, хоча мали би їх збивати просто у небі.
Трамп «обнулив» всі російські політичні бонуси у Сирії і показав НАТО та партнерам, як треба діяти в кризових ситуаціях. Росія врешті не змогла гарантувати ні знищення хімічної зброї в Сирії, ні безпеки своєму сателіту Асаду. Росія говорить, але не виконує.
Натомість Трамп обіцяє і виконує обіцяне. Якщо він буде послідовним, то вплив російського «неоколоніалізму» у світі почне спадати, і Росія почне втрачати союзників та сателітів. Власне, Трамп недавно сказав, що Росія повинна віддати Крим Україні. І я починаю Трампу вірити.
Завдяки цій непересічній міжнародній події ми можемо проаналізувати, як формується міжнародний порядок дій у США та Росії, і чим суттєво цей процес відрізняється.
У США – вільна преса та ЗМІ, безліч незалежних громадських і приватних інститутів та центрів, що вивчають світові проблеми. І коли міжнародна значна подія (криза, війна, геноцид ) в якійсь державі світу звертає на себе увагу експертів, громадян, журналістів країни – це змушує реагувати Держдеп США та навіть Президента.
До того часу, поки суспільство не буде в більшості переконане, що США слід реагувати - Президент США не буде застосовувати військові ресурси для розв’язання конфлікту. Адже це значні кошти із бюджету, небезпека людських втрат та інші ризики. Тому у США визначальними є настрої суспільства, національні інтереси і система гуманістичних цінностей. Саме це захищає світ від російської чи іншої іноземної агресії.
Російська міжнародна політика формується суто групою осіб, що є навколо Путіна, із числа високопосадовців із спецслужб, під впливом їхнього «кагебешного виховання», відповідно до світогляду з гіперболізованими мріями про Велику Росію, які вони хочуть реалізувати за рахунок сусідів.
Через контрольовані ЗМІ Кремль формує суспільний запит на міжнародний порядок дня Росії. Створюючи образи ворогів та друзів, вміло фальсифікуючи факти, російський режим методами соціальної інженерії «підганяє» суспільну думку власного народу до потрібної оцінки, наперед виправдовуючи свою агресію та геноцид у Чечні, Грузії, Придністров’ї, Україні.
Понад те, зрозумівши ефективність інформаційного супроводу агресивних дій, вони застосували цю методику формування суспільної думки в Україні, в Європі, в ООН та навіть у США, щоб там впливати на вибори, на експертів, на формування міжнародної політики .
А тепер висновок. Ефективне громадянське суспільство, незалежні ЗМІ, реально вільні демократичні інститути у кранах світового лідерства та, власне, в Україні – це і є запорука міжнародної безпеки, сильної держави, правильного державного устрою. Все це здатне впливати навіть на нібито «проросійського» Трампа чи стримувати російську агресію у світі.
Тому у весь час дивуюся, чому наша влада у запалі руйнування старих злочинних схем та при створенні нових для свого ж самозахисту не підтримує громадський сектор України, а пробує його зруйнувати.
Я про останні новели щодо декларування доходів громадськими організаціями, що борються із корупцією. Знову не туди йдемо, друзі, знову не туди…
