З рахунком 66:34 Владімір Путін у неділю програв вибори у Франції. Не допомогли його кандидату Марі Ле Пен ані 9 мільйонів євро, дарованих на вибори, ані підле вкидування у публічний простір особистих листів іншого кандидата Ємануєля Макрона. Це було зроблено в «день тиші» через сумнозвісний WikiLeaks.
Своїм голосуванням французи вибралися із павутиння Путіна і надали перевагу європейським цінностям, спільній господарці та спільному протистоянню проти російського реваншизму.
Владіміра Путіна цілий рік переслідують геополітичні невдачі. Провал проросійських радикальних сил на виборах у Австрії та Нідерландах, процес членства в НАТО та провал путчу у Чорногорії, продовження санкцій ЄС та «безвіз» для України, оприлюднення Пентагоном фактів російської підтримки талібів в Афганістані, хімічна атака Асада у Сирії та інше.
Тому вибори у Франції та згодом і в Німеччині розглядаються командою Путіна своєрідними маркерами на виживання Євросоюзу під тягарем біженців в умовах ідеологічної гібридної війни. Російські інвестиції в агентів та антиєвропейську пропаганду у Франції не виправдалися. Наступний бій цивілізацій за об’єднану Європу відбудеться у Німеччині.
Нарешті США та НАТО «розкусили понти» Путіна і змінили тактику. Трамп не Обама, він великий бізнесмен і психолог, який здатний на тривалу облогу противника та подекуди різкі кроки у відповідь. Новий Президент США вже зустрічався із лідерами Китаю, Німеччини, Великобританії, а зустріч із Путіним чекає на свою довгу чергу.
Після зустрічі в Мар-а-Лаго лідер комуністичного Китаю Сі Цзиньпін підкреслив, що Пекін та Вашингтон «досягнули важливого консенсуса відносно двосторонніх відносин і найбільших глобальних та регіональних проблем нового часу…».
Те, що Дональд Трамп, здатний із Китаєм домовитися стало для Кремля неприємною несподіванкою. Путін до кінця розраховував розігрувати «китайську карту» у відносинах із США і оголошувати міжнародній спільноті про настання «багатополярного світу, в якому Росія – ключовий гравець у відносинах між Заходом (США, НАТО) та Сходом (Китай).
Трамп розглядає Росію та Путіна з огляду на реальний табель про могутність держав за розмірами ВВП, наукового потенціалу, витрат на озброєння тощо. А за цими параметрами Росія у другій десятці країн, і претендувати може, відповідно не більше ніж на участь в G20. Світове лідерство належить США, Китаю та Євросоюзу, саме вони будуть визначати міжнародний правопорядок нашої планети на найближчі п'ятдесять років.
Дональд Трамп поступово звільняється від емоційної прив’язаності та ілюзій щодо особи Путіна. Недавно прес-секретар Президента США остаточно «поставив Росію на її місце», підкресливши, що в зв’язку із підтримкою злочинного режиму Башара Асада Росію слід бачити в одному ряді із Північною Кореєю, Сирією та Іраном.
Власне, Росія своєю агресивною політикою щодо сусідів поставила себе в один ряд із державою-рекетиром Північною Кореєю, яка, шантажуючи Південну Корею та Японію ядерною зброєю, вимагає постійних фінансових дотацій. Але новий Президент США оголосив закінчення «світового терпіння» та «нульову «толерантність» ядерному шантажу КНДР. Американський флот біля берегів Корейського півострова. У повітрі запахло новою короткочасною війною, в якій у «червоних» корейців немає шансів.
Нахабне ж втручання росіян у вибори в Франції, наданий кредит-подарунок радикалам із Народному Фронту, показово демонстративна зустріч у Кремлі із кандидатом у Президенти Марі Ле Пен свідчить, що Путін не змінює своєї стратегії. 9 Гб «хакнутої» росіянами інформації із штабу Макрона було розміщено на файлообміннику Pastebin та Wikileaks. Разом із реальним листуванням у файли були поміщено і фальшиві тексти, які дискредитують майбутнього кандидата, а тепер вже і Президента Франції.
Чого очікувати від Ємануєля Макрона? Ще в ході передвиборної кампанії Макрон вступив із Владіміром Путіним у заочний конфлікт. Партія Макрона звинуватила російський уряд у поширенні через свої ЗМІ брехливої інформації та компромату на свого лідера. Окрім того, Макрон рішуче висловився за збереження санкцій проти Росії, він переконаний противник режиму Асада у Сирії. Тому коли буде отримано докази про російське походження хакерських атак на штаб Макрона російсько-французькі відносини ризикують погіршитись.
Відносно Трампа, то Макрон, захищаючи Євросоюз від критики американського президента, закликав його «бути скромнішим» і не забувати історію. Водночас він побіцяв співпрацювати із США в рамках підсилення НАТО та спільної оборонної політики в світі.
Позиції Макрона і Трампа різняться у питаннях міжнародної торгівлі, фінансування наслідків зміни клімату, міжнародної імміграції, але новому Президенту Франції, вочевидь, прийдеться співпрацювати із США у боротьбі із ісламським тероризмом та російським реваншизмом, та із іншими світовими проблемами, які турбують лідерів розвинутих західних країн.
