Події восьмирічної давнини кожен згадує по-своєму – хтось з гіркотою, хтось з розчаруванням. А я згадую з душевним тремтінням, яке викликає і радість, і сум. Події 22 листопада 2004 року - це як іспит: знаєш, що заслуговуєш на «добре», а хочеться відмінно, а тут життя тобі ставить «незадовільно».
Більше того, в мене враження, що оце випробування Свободою - це як іспит, який ми постійно складаємо знову. Погано одне, ми ніяк не зрозуміємо, коли настане та пора, шоб його врешті скласти.
Партії нас переконують, що це під час виборів. Насправді, Свобода потребує нас щодня. Ще О’Доннел сказав, що суспільства, які не хочуть брати відповідальність на себе, обмежуються делегативною демократією, яка передбачає лише участь у виборах.
Справжня демократія – це постійна жива публічна сфера, в якій беруть участь широке коло осіб, визначають свої вимоги до політичної системи, інструменти для їх реалізації, і навіть самі беруться за їх реалізацію.
Свобода – це відповідальність. Бути вільним, але не бути відповідальним неможливо. Не можна перекладати всю відповідальність – то на владу, то на партію, то на чиновників.Тут важливо не розслаблятися, постійно тримати з нашими депутатами та органами влади зв'язок, вимагати від них звіту. Будемо відповідальними - будемо вільними!
З нагоди дати, хочу згадати студентів прикладної математики, з якими разом пережили Помаранчеву Революцію. Переконана, що з такими людьми – ми приречені мати успішну державу!
