Кінець 2018 року виявився напрочуд напруженим для багатьох країн світу. Україна, на жаль, доволі традиційно серед них.
А от поява Франції викликає цілу гаму почуттів про можливі наслідки дестабілізації ситуації у одній з провідних країн Європи, яка потребує не лише швидкої, але і асиметричної реакції.
Завершення дружби
Верховна Рада 6 грудня ухвалила рішення про припинення договору про дружбу та співробітництво з Росією. За відповідний закон проголосували 277 парламентаріїв, категорично проти виступила лише фракція «Опозиційний блок». З огляду на риторику багатьох парламентаріїв, це рішення мала підтримати конституційна більшість, проте і зазначений результат є переконливим. Петро Порошенко вже підписав відповідний закон, і з 1 квітня 2019 року дія відповідного документу припиниться. У Києві підкреслюють, що цей крок не вплине на захист інтересів наших громадян за кордон. Нагадаю, що дипломатичні відносини між Росією та Україною залишаються практично замороженими, проте не розірваними.
Підписання цього договору у 1997 році було важливим насамперед для України, адже у Москві визнавали непохитність міждержавних кордонів попри наявні вже тоді заяви зневажливої щодо нашої держави тональності. Відсутність у договорі механізму денонсації, зазвичай притаманного міжнародно-правовим документам – ще одне свідчення прагнення Кремля нав’язувати свою волю Україні. Акт агресії проти українських військових кораблів 25 листопада у нейтральних водах Чорного моря прискорив процес ухвалення рішення про відмову від формату дружби і співробітництва у двосторонніх відносинах.
У Москві прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков вже пролив крокодилячі сльози через рішення української влади, однак це не єдина реакція Кремля. І президент Росії, і представники тамтешнього підконтрольного Кремлю парламенту висловилися за спрощення процедури отримання російського громадянства для бажаючих громадян України. Припускаю, що ця схема стосуватиметься не лише тих з них, хто сьогодні перебуває на території Росії, але всіх бажаючих, хто звернеться до дипломатичних установ РФ після ухвалення відповідного рішення Федеральних Зборів.
Заокеанський фінт
У голосування за припинення договору про дружбу та співробітництво з Росією не брала участь Юлія Тимошенко, яка минулого тижня разом зі своїми соратниками Сергієм Власенком та Григорієм Немирею перебувала за океаном. Троє представників «Батьківщини» запропонували долучити їх голоси до відповідного парламентського рішення, проте цей крок – не правовий, а пропагандистський, адже долучитися до голосування без особистої реєстрації у сесійному залі неможливо. Виникає доречне питання: чи може долучитися до голосування ще одна представниця «сердечної команди», Надія Савченко, яка нині перебуває у слідчому ізоляторі СБУ?
Лідер «Батьківщини» у Вашингтоні проводила зустрічі з представниками аналітичних центрів, зустрілася з низкою сенаторів, проте ці перемовини не можна назвати визначальними для підвищення обороноздатності України. Найвищою офіційною особою, з якою зустрічалася Юлія Тимошенко, став спеціальний представник Державного департаменту США по Україні Курт Волкер.
Під час цієї дискусії обговорення виявилося доволі бурхливим, але головне полягає в іншому. Волкер в інтерв’ю «Голосу Америки» наголосив, що українські моряки продемонстрували витримку і закликав негайно їх звільнити. Американський дипломат впевнений, що Росія намагається втрутитися до перебігу українських виборів та дискредитувати нашу державу в очах Заходу. Попри це Волкер підтримує запровадження воєнного стану в окремих регіонах країни та нагадав, що Захід відмовився від ембарго на постачання летальної зброї Україні. Нагадаю, що Курт Волкер після російської атаки на українські кораблі закликав до посилення санкції проти Росії та аналізу виконання накладених Європейським Союзом санкцій.
Жовті провісники кризи
Тим часом Франція потерпає від виступів «жовтих жилетів». Цей стихійний рух вже протягом кількох вікендів поспіль організовує масові протести у великих містах Франції, які часом супроводжуються акціями вандалізму. Треба розуміти, що традиція різноманітних протестів у одній з найбільших європейських країн має значне історичне підгрунтя, а французька економіка має значні механізми державного впливу. Еммануель Макрон запропонував низку заходів з роздержавлення, проте вони не знайшли підтримки, а ухвалене ще за президентства Франсуа Олланда рішення про збільшення акцизів на пальне викликало акцію протестів «жовтих жилетів».
Буде цілковитим спрощенням та перебільшенням стверджувати, ніби масові акції протесту у Франції інспіровані Кремлем, проте очевидним є інше: і російські, і китайські, і, припускаю, американські спеціальні служби зацікавлені у тому, щоб ловити рибку у каламутній воді протестів. Дестабілізація ситуації у одній з провідних країн Європейського Союзу напередодні Brexit та за кілька місяців до виборів до Європейського Парламенту дорогого коштує. Про це свідчить і перелік з 25 вимог «жовтих жилетів», який виглядає добре продуманим фейком, а не декларацією протестувальників. Президент Еммануель Макрон був змушений запровадити надзвичайне становище у економіці та соціальній сфері і запропонувати низку реверансів перед найменш соціально незахищеними прошарками населення. Проте немає жодних гарантій, що поступки з боку влади вгамують протести, адже відмова від підвищення акцизів на пальне не змінили на краще ситуацію у Парижі.
На жаль, доводиться констатувати, що політичні процеси не лише в Україні стикаються з численними викликами різного ступеня завуальованості. У цій ситуації найкращий вихід – не витрачати час для пошуку конспірологічних підстав для викликів, а зосередитися на внутрішніх позитивних перетвореннях та загальноєвропейських перевагах демократичного устрою. Показово, що це актуально насамперед для України, яка продовжує перебувати на передньому краї гібридного протистояння з Росією. І саме від успіху перетворень у нашій країні стратегічно залежить стабільність не лише Центральної та Східної Європи та континенту в цілому.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
