Округ №124 (Золочівський, Перемишлянський, Миколаївський райони). У 2002 році це був унікальний округ, у якому виграв Петро Писарчук, виграв попри те, що його пов’язали з СДПУ(о). Перемігши члена НРУ, висуванця «Нашої України» Леоніда Мельника – свого майбутнього заступника у штабі Партії регіонів у 2010-му. Перевага сягнула 15 тисяч голосів.
(Продовження. Чит. Бродівський виборчий котел починає нагріватися Ліс і вибори,Вибори 2012: претенденти на округи, Округ№125: Пшевлоцький, Криштопа, Блавацький?Претенденти на папаху: Швець, Гладій, Канівець та інші, Хто стане «своїм» у Городоцько-Самбірському окрузі?).
До фаворитів мажоритарних перегонів в обласну раду тут потрапили Тарас Батенко (7,5 тис), Теодор Кукурудза (2,7 тис.), Богдан Чечотка (3,7 тис.), Роман Дудич (4 тис.), Баран Василь (5,7 тис.), Михайло Сірків (3,3 тис).
Одразу виключимо з числа претендентів Романа Дудича та Барана Василя. Не тому , що не можуть, а тому, що послідовні. Маємо на увазі те, що протягом двох останіх каденцій в облраді вони не давали жодних підстав думати, що у них є амбіції позмагатися за парламентське місце. Жодних політичних активностей вони явно не проявляли та більше зосереджували увагу в іншому напрямку. До прикладу, в інтернеті є лише окремі відголоски їх діяльності, які непрямо підтверджують, що у панів Дудича та Барана є інші пріоритети.
Звичайно, першим претендетом на округ можна було б назвати лідера місцевих регіоналів Петра Писарчука. Проте в одному зі своїх інтервю він несподівано для багатьох заявив: «Хочу заспокоїти Колодія і запевнити його, що балотуватися по Перемишлянському району я не буду». І в це навіть можна повірити. Причин, схоже, є кілька. Скажімо, явне дистанціювання партійної верхівки від лідера львівських регіоналів, що особливо яскраво виражене у цій навіть не тенденції, а вже закономірності не призначати Петра Писарчука губернатором Львівщини. Складна соціально економічна ситуація в країні та відповідне ставленя людей до правлячої партії. Часті та розлогі коментарі у пресі, у яких Петро Писарчук не боїться бути сам собою і висловлювати думки, які не збігаються ні з усталеними стереотипами, що панують в Галичині, ні з канонізованими поглядами в партійному середовищі. Наприклад: «Я не є адвокатом Табачника, але знаю, що для Президента важливими є насамперед його професійні якості. Більше того, наскільки мені відомо, одразу після призначення Табачника між ним і колишнім міністром Вакарчуком був страшний антагонізм. Сьогодні ж, за моєю інформацією, вони знайшли певні точки дотику і співпрацюють у нормальному режимі заради розвитку української освіти». Що тут скажеш, може й так,але шкода, що Табачник підписав максимально короткий термін контракту із Вакарчуком.
Треба зазначити, що такий досвідчений політик, як Петро Писарчук розуміє, що буде складно, бо, розмірковуючи про майбутнє, каже: «Тому нам буде непросто йти до людей і завойовувати їхню довіру. Ми прекрасно це усвідомлюємо. Але сподіваємося, що до виборів ще багато часу, що все-таки вдасться виправити соціально-економічну ситуацію в державі».
Що ж , виглядає на те, що Петро Писарчук не стільки не йде на вибори, скільки вибирає для себе оптимальну стартову позицію. Суть її полягає в тому, що коли і судилось програти, то з гідністю. А спробувати можна «тилько ві Львові».
Тепер повернімося до інших можливих претендентів: Богдана Чечітки («Фронт змін») та Теодора Кукурудзи («Свобода»). Найбільш читані в ітернеті статті про них говорять, що перший бачить себе професійним медиком, а другий – співаком. А найголовніше те, що саме так їх бачать та сприймають прості громадяни, тобто ми з вами , шановні читачі.
Таким чином, залишилося ще два претенденти: Михайло Сірків, який на суто мажоритарних виборах 1998 року як головний редактор газети "За вільну Україну", член Конгресу українських націоналістів програв Олександру Гудимі майже вдвічі, та Тарас Батенко – директор Львівської дирекції«Магістрального нафтопроводу «Дружба» ПАТ «Укртранснафта». Перший зі своїми трьома тисячами голосів у Перемишлянському районі явно не має перспективи порівняно із майже вісьмома тисячами підтримки Батенка у Золочівському. Та й амбіцій таких Сірків не демонструє.
Що ж до Батенка, то це сьогодні вагома та впливово особа як з огляду на посаду, так і на особисті контакти, а також з огляду на те, що багато чого в житті таки здобув. Сьогодні він активо працює в окрузі, на що явно вказують відгуки в пресі. «Попри свою зайнятість і турботи Тарас Іванович знаходить час, душевні сили, фінансові можливості допомогти тим, хто цього потребує. Воістину великої душі людина, людина, яка живе за високоморальними принципами, людина, в якої завжди знайдеться краплина розуміння та милосердя до кожного, хто звертається по допомогу», – відгукується спільнота «Милосердний самарянин». Допоміг Тарас Батенко і в ремонті Музеї-садиби Шашкевича, де було замінено дах, впорядковано територію, відремонтовано криницю, встановлено нову огорожу. До того ж, не одне храмове свято у тамтешніх села стало щедре на подарунки завдяки депутатові Львівської обласної ради Тарасу Батенкові.
Отже, така його активність та ще й молодість та енергія дають Тарасу Батенкові вагомі шанси пройти в парламент у цьому окрузі. Звісно, якщо в нього такий намір є , або з’явиться найближчим часом. Інша річ, що форсмажором у цій ситуації може стати хіба що висунення яскравої особистості від « Батьківщини», або похід по цьому округу Олега Тягнибока. Хоча, беручи до уваги специфіку округу, навіть це не дасть явно однозначної відповіді.
Андрій Возний.
Фото peremushlyanu.at.ua.
