Слухай онлайн
Культура  |  Історія

120 років тому народився художник-"бойчукіст" Микола Рокицький

19 квітня 1901 року, 120 років тому у селі Заріччя Володимир-Волинського району народився Микола Рокицький, художник-монументаліст, учень Михайла Бойчука, професор Академії мистецтв.

Народився в сім’ї робітника-мельника. Початкову освіту здобув у Володимир-Волинській гімназії, далі навчався в Українській державній академії мистецтв у Михайла Бойчука. Був членом Асоціації революційного мистецтва України, згодом – об’єднання «Жовтень», брав участь у республіканських та міжнародних виставках.

Працював разом зі студентами майстерні Бойчука над розписами Київського кооперативного інституту. У 1927-1928 роках  брав участь в усіх колективних роботах, які робили бойчукісти, зокрема, в розписі Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (фрески «Санаторій», «Відпочинок», «Наука», «Свято врожаю», «Бібліотека»).

Був майстром монументального і станкового малярства. Виконував настінні розписи, писав живописні твори на теми праці, війни, працював у жанрі індустріального пейзажу, книжкової графіки, доклав зусилля до розвитку українського декоративного килима. Зробив значний внесок у розвиток портретної фрески: «Зміна», цикл «Доменники», «Ковалі», «Жіночий портрет», «Ливарний цех», «Шахтарі» та ін. 

Ще під час навчання в Академії Микола Рокицький почав працювати вчителем малювання у Київській трудовій експериментальній школі №61 ім. Івана Франка, де викладав до 1940 року. Його колегами були письменник Степан Васильченко, поетеса Олена Журлива, які викладали українську мову та літературу, а музиці дітей навчав майбутній хормейстер Київської опери Микола Тараканов. Саме в її стінах у 1928 році Рокицький створив свою найкращу станкову роботу «Біля яблуні», яка нині зберігається у Львівському національному музеї імені Андрія Шептицького.

Микола Рокицький. «Біля яблуні». Фото: volart.com.ua/art/roc/

У серпні 1937 року Михайла Бойчука з його учнями звинуватили в «українському буржуазному націоналізмі» та належності до «контрреволюційної націонал-фашистської організації» і розстріляли, поховавши в Биківнянському лісі під Києвом. Миколі Рокицькому вдалося уникнути смерті, однак весь час він жив під постійним страхом репресій, в обмеженні творчої свободи.

З початком Другої світової війни, художник пішов добровольцем на фронт. Пережив муки полону і жахи концентраційного табору. Йому пощастило втекти із табору, повернутися до Києва, але здоров’я було підірване. 11 лютого 1944 року, у віці 43 років, він помер. Похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві.

На фасаді Володимир-Волинської гімназії на вулиці Драгоманова, де свого часу навчався Микола Рокицький, встановлена меморіальна табличка з барельєфом художника. У рідному селі Заріччя є вулиця Миколи Рокицького.

УІНП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ