16 травня 1895 року у селі Куцівка на Черкащині в селянській родині народився Тодось (Феодосій) Осьмачка, поет, прозаїк, педагог, громадський і політичний діяч.
Його університетами стала церковно-парафіяльна та 2-класна земська школа. Він поєднував роботу чорноробочого із самоосвітою і 1915-го склав іспит на земського вчителя.
1916-го Тодося Осьмачку мобілізували до царської армії, а протягом 1917-1919 років він воював в частинах ʺчорних запорожцівʺ армії УНР.
Пізніше навчався в київському інституті народної освіти, вчителював у Києві та провінції. Рано почав писати, перша збірка поезій ʺКручаʺ вийшла 1922-го. Далі були збірки ʺСкитські вогніʺ, ʺКлекітʺ, ʺРотонда душогубцівʺ (1956).
ʺЩось велике, необоре, мов сторуке наше горе,
прошуміло по Вкраїнї
не незримій колісниці.
Села небо засмалили пожарами
і розхристались риданням.
Як на дощ ворони крячуть, за Батиєм хижо плачуть,
у долинах клюють очі, мертві очі парубочі…
люди тіннями блукають, над руїнами ридають,
їм лисиці та собаки із ярів відповідаютьʺ, – писав Тодось Осьмачка у вірші ʺКолісницяʺ (1929), передбачаючи гірку долю українського селянства.
Від 1930-го, коли в Україні розпочалися гоніння на інтелігенцію, зазнавав постійних переслідувань і терору з боку критиків та влади.
Його двічі заарештовували НКВДисти, пройшов через психіатричні лікарні. До кінця життя страждав від манії переслідування. Мав надію отримати Нобелівську премію, однак постійне нервове напруження далося взнаки і 1961-го у Мюнхені, під час подорожі Європою, його паралізувало. Помер Тодось Осьмачка 7 вересня 1962-го у клініці для душевнохворих під Нью-Йорком, куди його доправили на лікування друзі. Похований на православному кладовищі святого Андрія Саут-Баунд – Брук, що у Нью- Джерсі.
