На відміну від бідного європейця, кожен бідний українець має телевізор і телефон останнього покоління. А ще плачемося…
Євростат визначив, що чверть населення Євросоюзу обмежена в матеріальних ресурсах. Іншими словами, зубожіє. Євробідність – це, в першу чергу, неможливість своєчасно сплачувати орендну плату за житло (чи іпотеку) та комунальні послуги, поїхати раз на рік кудись далеко від дому у тижневу відпустку, їсти м’ясо чи рибу через день. А ще неможливість протягом кількох років дозволити собі простеньке авто, кольоровий телевізор, пральну машину та телефон. Українці такої бідності не зрозуміють – цінності інші.
Не дурні, але теж бідні
В ЄС бідними вважаються люди, дохід яких становить менше 60% середнього показника в країні, при цьому враховуються також усі соціальні виплати. За даними Європейського фонду поліпшення умов життя і праці (European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions), рівень мінімальної заробітної плати варіюється між країнами ЄС. Найнижча мінімальна заробітна плата на 2016 рік (менш 500 євро на місяць) була у громадян нових держав – членів ЄС. Це Болгарія (близько 214 євро) і Румунія (276 євро). Мальта і Словенія разом з Португалією, Грецією та Іспанією, становлять середню групу країн з мінімальною заробітною платою від 500 до 1000 євро на місяць. Інші країни Західної Європи мають показники мінімальної заробітної плати, що перевищують 1000 євро на місяць.
У 2016 році 23,4% жителів країн Євросоюзу, 117,5 млн. осіб, перебували в зоні ризику бідності або ризику соціального неблагополуччя, як це називають в Європі. Тобто, за оцінками економістів, люди знаходяться не ЗА межею, а лише НА межі бідності. Ось-ось і її перетнуть. Лідером за кількістю таких людей є Болгарія із показником 40,4%, далі йдуть Румунія з 38,8% і Греція з 35,6% жителів. У пострадянській Балтії: у Литві на межі бідності живуть 30,1% мешканців, у Латвії 28,5%, в Естонії - 24,4%.
Найнижчий відсоток бідних людей показали Чехія (13,3%), Фінляндія (16,6%), Данія (16,7%) і Нідерланди (16,8%). В середньому по ЄС цей показник з 2008 до 2016 року збільшився на 1,8 п.п. Тенденція пояснюється, перш за все, впливом світової економічної кризи.
5,05 доларів на добу – бідніше нікуди!
Сукупний річний дохід (включно з усіма соціальними виплатами, субсидіями, пільгами), який ставить на межу бідності в Європі, прийнято розраховувати на сім'ю з двох дорослих і двох дітей менше 14 років. Наприклад, у Естонії ця сума становила 10 892 євро в рік, в Латвії – 8 019, в Литві – 7 113. На грецьку сім'ю припадає 9 450 євро, на румунську - 13 714 євро, на болгарську – близько 4000 євро.
Це десь близько 280 євро щомісячного доходу на кожного члена румунської сім’ї (майже 10 євро на добу) та 83 євро (на добу трохи менше 3 євро) – болгарської.
…В Україні в 2016 році цей показник становив 63 євро (2000 українських гривень), або 2 євро на добу. І це при тому, що за оцінками ООН вважається, що абсолютна бідність наступає, коли добові витрати людини становлять менше 5,05 доларів США.
Нижче цього рівня доходу наступає так зване соціальне відчуження. Це означає, що індивід не має достатньо коштів, щоб вести прийнятний для даного суспільства стиль життя.
В Європі такими вважаються люди, що не можуть дозволити собі 9 таких речей:
1) своєчасно сплачувати орендну плату / іпотеку або комунальні послуги;
2) адекватно обслуговувати житло (тепло та інше);
3) зіткнутися з непередбаченими витратами;
4) їсти м'ясо, рибу або протеїновий еквівалент кожен другий день;
5) поїхати на тиждень у відпустку чи на свята далеко від дому,
6) купити автомобіль;
7) купити пральну машину;
8) купити кольоровий телевізор;
9) купити телефон (у тому числі мобільний телефон).
Чесно кажучи, навіть в умовах абсолютної бідності, українці, здається, все ж трішечки «багатші» за бідних європейців. Як мінімум сякий-такий телефон і телевізор є практично у кожного. І якщо шукати коріння бідності не в природі людини, а в характері суспільних відносин, то ця відмінність досить просто пояснюється типовим для українського соціуму стилем життя - коли соціальні і фізіологічні потреби дещо змінюють пріоритети. За відсутності ресурсів українець швидше відмовиться від їжі та відпочинку, ніж від купівлі нових мештів чи нового телефону.
