Пригожин помітив відсутність широкої військової підтримки дій Вагнера і змінив думку щодо своїх перспектив
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) проаналізували невдалий похід «вагнерівців» на Москву та подальшу долю їхнього ватажка Євгенія Пригожина.
Про це йдеться у звіті ISW за підсумками неділі, 25 червня, передає Кореспондент.
У звіті наводиться інформація російського опозиційного видання Meduza, яке з посиланням на неназвані джерела в Кремлі повідомило, що спочатку Пригожин намагався зв’язатися з адміністрацією президента Росії, коли бойовики Вагнера рухалися на північ від Ростова-на-Дону в напрямку Москви. Проте Путін відмовився говорити з Пригожиним.
Meduza зазначає, що після того, як Пригожин помітив відсутність широкої військової підтримки дій Вагнера і змінив думку щодо своїх перспектив, Кремль перейшов до переговорів за участю Лукашенка, глави Офісу президента РФ Антона Вайно та посла Росії в Білорусі Бориса Гризлова.
Аналітики стверджують: наслідки збройного повстання Вагнера до кінця невідомі, як і те, чи буде реалізована угода, чи всі залучені сторони повністю її виконають, що Кремль і Міністерство оборони Росії мають намір робити з особовим складом Вагнера, і чи підуть бойовики Вагнера на співпрацю, незважаючи на бажання Пригожина.
Наслідки угоди Лукашенка і Пригожина для керівництва російського МО також залишаються неоднозначними. Деякі російські джерела, включно з внутрішніми джерелами в Кремлі, на які посилається Meduza, припустили, що Кремль, можливо, розглядає зміни в керівництві Міноборони як частину угоди.
Міністра оборони Росії Сергія Шойгу та начальника Генштабу генерала армії Валерія Герасимова ніхто не бачив і не чув з того часу, як Пригожин оголосив про початок збройного повстання 23 червня. Деякі російські джерела припустили, що Олексій Дюмін, нинішній губернатор Тульської області, колишній офіцер служби безпеки Путіна та колишній керівник Сил спеціальних операцій Росії, може замінити Шойгу на посаді міністра оборони, хоча ISW не може підтвердити ці припущення.
«Будь-які зміни в керівництві Міноборони стали б значною перемогою Пригожина, який пояснював свій збройний заколот прямими звинуваченнями Шойгу і Герасимова у загибелі десятків тисяч російських солдатів в Україні», – йдеться в огляді.
Також експерти вказують на те, що нові подробиці про склад підрозділів Вагнера, які наближалися до Москви 24 червня, свідчать про те, що Пригожин, швидше за все, не зміг би вести активні бойові дії в Москві без додаткової підтримки. Ймовірно, саме тому Пригожин став більш схильним до угоди з Лукашенком.
Крім того, у звіті зазначають, що здатність російських військ проводити наступальні та оборонні операції в Україні, схоже, не зазнала суттєвого впливу збройного заколоту Вагнера.
Проте деякі російські джерела використовували збройний заколот, як спосіб для виправдання невдач росіян на тлі успіху Сил оборони, досягнутих 24 і 25 червня.
