21 квітня святкуємо День святого Руфа, святого "гадюшника".
За народним віруванням, цього дня не можна ходити в ліс, бо там "повзають гадюки, і вони дуже кусливі в цей день, бо це, бач, їхній день".
Якщо гадюка все ж вкусила, людина має бігти одразу до води. Якщо добіжить швидше за гадюку - має шанс жити, вимочуючи рану у воді та промовляючи народні заклинання, якщо ж гадюка добулася першою - нема рятунку людині, мусить померти.
Народна відраза до цих тварин збереглася у таких прислів'ях: "Не грій гадину в пазусі, бо вкусить", "Гадюка хоч не вкусить, та засичить", "Гадина в його словах дихає!", "Гадину за пазухою має!", "Чужими руками добре гада ловити".
На Херсонщині вірять, що в цей день вилітає з вирію зозуля - "ключниця того раю, де живуть взимку змії і птиці".
Цього дня все в природі починає інтенсивно рости, а птахи прилітати з вирію.
«На Руфа все з землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно і посаджено в цей день, піде рости вгору. І всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить із вирію». Так говорять про день святого Руфа на Слобожанщині.
Але головною прикметою цього дня, за народнім віруванням, є те, що на Руфа не можна ходити в ліс, бо там «повзають гадюки, і вони дуже кусливі в цей день, бо це, бач, їхній день».
Якщо вже так трапилося, що гадюка вкусила, вона відразу біжить до води. Як добіжить вона швидше від того, кого вкусила, і шубовсне у воду, то вже немає рятунку чоловікові — мусить умерти. «Отож, як укусила тебе гадюка, то все кидай і біжи до води — річки, чи криниці; а прибігши, мочи те місце, де гадюка вкусила і промовляй: На єнісейській горі совиняче гніздо, а в тім гнізді цариця-совиця; виймай свої слуги, виймай свої зуби, і сірі і білі, смугасті, полосасті, хатні, загатні, лугові, лісові, земляні і водяні та жовті жовтениці. Так примовляти дев’ять разів уряд».
«А як укусить гадюка худобину яку, то теж треба мочити вкушене місце водою і примовляти: «Розлилося синє море. На сьомому морі стоїть дуб: під тим дубом лежить змія неусипущая. Загадай ти своїм панам, десятникам і звели всім своїм нищим, нехай прийдуть, возьмуть зуби і степовим, і луговим, і куцим, і самим злючим. Нехай прийдуть, возьмуть зуби од шерсти корови рябої.»5
Гадюка — це «бісове створіння», а тому все, що найгірше, є гадюче. «Гадюче, а бісове — те саме!» — каже народне прислів’я. Глибока відраза до цього створіння яскраво виступає в народніх приповідках, як ось: «Не грій гадину в пазусі, бо вкусить», «Гадюка хоч не вкусить, то засичить», «Гадина в його словах дихає!», «Гадину за пазухою має!», «Чужими руками добре гада ловити».
На Лубенщині Руф іменується святим гадюшником: «На святого гадюшника в ліс не можна ходити».
Отже, як бачимо, день святого Руфа присвячений змії. Чи є подібні дні в інших європейських народів? Відповісти на це тяжко, бо докладних відомостей про це ми в етнографічній літературі не маємо. Знаємо лише, що в північній Індії є такі дні, коли забороняється орати землю. Одним з таких днів є Наагпанчан або свято змії. Перевертати землю в ці дні — це значить турбувати Сешанаагу, велику світову змію.
Народні прикмети:
- Добра погода - буде погоже літо, а якщо негода - холодне і дощове.
- Якщо наступного дня погода не встановиться, то рік буде сухий.
Джерело: Українські традиції,
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
