20 січня 1865 року в селі Солонім на Харківщині народився князь Михайло Туган-Барановський, економіст світового рівня, автор першого підручника з політекономії, генеральний секретар фінансів Центральної Ради, один із фундаторів Української Академії наук.
Батько Михайла Туган-Барановського був мурзою, із нащадків Чингізхана: у 1410 р. Туган-бек, командувач татарської кінноти, закохався й одружився з князівною Розалією Барановською, після чого рід отримав подвійне прізвище. Мати Михайла – Ганна Монтвід – була українкою, із старовинного князівського роду, чиї корені сягають роду князя Гедиміна. Відчувати себе українцем Михайлові допомагала і тітка Олександра Монтвід, яка мала літературний салон, друкувала власні твори. Пізніше Туган-Барановський писав: «Народився я в Харківській губернії… за походженням наполовину українець… у ранній юності і на університетській лаві почував себе українським патріотом».
Навчання Михайло розпочав у Московській гімназії, продовжив у Київській і завершив у Харківській гімназії, 1884-го поступив на фізико-математичний факультет Харківського університету, але був звільнений за політичну неблагонадійність, тож вищу освіту отримав екстерном, закінчивши один за одним два факультети: фізико-математичний та юридично-економічний. В Англії він вивчає фабричне законодавство та матеріали парламентських комісій, захистивши в Московському університеті магістерську дисертацію з історії економічних криз у Англії, а пізніше докторську - «Російська фабрика в минулому й сучасному».
Наукові праці молодого вченого знаходять відгук і за кордоном. Однак в Російській імперії його почали вважати неблагонадійним, небезпечним марксистом, тому наказом міністра народної освіти Туган-Барановського було усунуто від наукової та викладацької діяльності. Навесні 1901 року за участь у студентській демонстрації його арештовують і висилають до Полтавської губернії. Упродовж чотирьох років Михайло Іванович жив на Україні у селі Пізники Лохвицького повіту у родині давнього знайомого Федора Русинова, де закохався в його доньку Ольгу і одружився. На матеріалах української господарської діяльності Туган-Барановський пише перший в імперії підручник «Основи політичної економії», очолює журнал «Вестник кооперации», який вважався на той час найкращим у світі.
У 1917 році Володимир Винниченко надсилає Туган-Барановському телеграму з пропозицією обійняти посаду Генерального секретаря фінансів Центральної Ради, і той погоджується. Туган-Барановський став ініціатором створення Українського товариства економістів і його першим головою. У 1918 році він входив до складу групи вчених, які добивалися створення Української Академії наук. Він створив і очолив спеціальний Інститут економічної кон`юнктури (1918), демографічний (1919) і кооперативний інститути.
Цікаво, що, перебуваючи в Україні, Туган-Барановський намагався вчити українську мову і спілкуватися нею. «Він увесь час силувався говорити по-українськи, хоча це йому мало давалося, іноді не можна було без посмішки дивитися в лице Михайлу Івановичу, коли він говорив українською. Але фізіономія професора була завжди серйозною. «Вибачте, що я так погано говорю, але я мушу практикуватися, бо тільки таким чином я зможу навчитися української мови», - згадував його колега Петро Пожарський. Свої лекції вчений читав державною мовою. 1919 року побачив світ його підручник українською мовою «Політична економія».
Смерть застала вченого в повному розквіті сил. На Різдво урядова делегація УНР, радником якої був Туган-Барановський, їхала до Парижа на Міжнародну мирну конференцію. Для його сім’ї дали окремий вагон, у вагоні відзначили 54 роки від дня народження Михайла Івановича. Сам іменинник почував себе зле, мав високу температуру, всю дорогу лежав.
21 січня 1919 року біля станції Затишок під Одесою серце Михайла Туган-Барановського зупинилося. Офіційна причина смерті – загострення стенокардії. Поховали вченого на старому кладовищі Одеси.
