3 січня 1913 року у с. Ярчівці на Тернопільщині народився Омелян Польовий – поручник УПА, мав псевдо Остап, Данило Очерет, Довгуш, Якір, Ясь. Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги (від 1945 р.)
Омелян Польовий закінчив народну школу в рідному селі та вступив до Тернопільської української гімназії. Тоді став членом Пласту, а влітку 1932 р. вступив до ОУН. Польовий упродовж кінця 1920-1930-х рр. кілька разів потрапляв на лаву підсудних за проукраїнські погляди, сутички з польською поліцією, розповсюдження листівок ОУН та створення україномовних шкіл.
У вересні 1939 р. О. Польовий очолював Зборівську повітову екзекутивну ОУН. Після приходу Червоної армії у лютому 1940 р. перейшов у німецьку зону окупації.
У травні 1941 р. Польовий перебував у тренувальному таборі в Нойгамері (нині м. Свентошув у Польщі), де проходило формування Північної групи Дружин українських націоналістів (ДУН) – Легіону ім. Степана Бандери, що в німецькій армії ідентифікувався під назвою Спеціальний відділ «Нахтігаль».
Навесні 1943 р., після повернення з «Легіону» додому, Омеляна Польового залучили до формування на Дрогобиччині (нині – Львівська область) збройних підрозділів Української народної самооборони (УНС).
У жовтні 1943 р. Польовий прибув на Тернопільщину, щоб стати обласним командиром УНС та військовим референтом у складі обласного проводу ОУН. Згодом був призначений командиром Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня».
Восени 1944 р. Омелян Польовий, як командир Тернопільської воєнної округи, керував 24 сотнями УПА, загальною чисельністю близько 4 тис. стрільців. З серпня 1944 р. він очолив загін УПА, який провів кілька значних боїв із підрозділами НКВД. Під час бою на хуторі Альбанівка біля с. Нетерпинці Зборівського р-ну 27 вересня, отримав поранення, після якого обов’язки командира над загоном передав В. Якубовському (Бондаренко), а над воєнною округою – І. Шанайді (Степанович).
Одужавши, Омеляна Польового під псевдом Якір і Ясь у квітні 1945 р. перевели у крайовий військовий штаб УПА-Захід старшиною для спеціальних доручень та військовим інспектором. За діяльність на Тернопільщині Головний військовий штаб УПА надав Остапу ступінь поручника з датою старшинства від 14 квітня 1945 р. та відзначив Бронзовим Хрестом бойової заслуги (від 14 січня 1945 р.)
1 квітня 1946 р. у Львові Омелян Польовий потрапив у полон та засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінили до 25 років радянських концтаборів. У 1971 р. Омелян Польовий звільнився із ув’язнення, через деякий час поселився у Тернополі.
Помер 12 червня 1999 р. у м. Тернопіль, похований на Микулинецькому кладовищі.
Підготовлено за матеріалами: Волянюк С. Омелян Польовий - "Остап" (2013 р.).
Джерело: УІНП.
