1 листопада 1964 року у місті Клерво (Велике герцогство Люксембург) помер Андрій Мельник – полковник армії УНР, голова проводу ОУН.
Андрій Мельник у 1914—1916 роках був командиром сотні Легіону Українських Січових Стрільців на австрійсько-російському фронті. Його сотня відзначилася у боях на горі Маківка. Під час боїв на Лисоні у 1916 році він потрапив до російського полону і відправлений і у табір для військовополонених, який знаходився під Царицином (Волгоград) у Росії.
У 1917 році він утік з полону та разом з іншими полоненими дістався Києва. Там він став організатором формації Січових Стрільців у Києві. У 1922 році він повернувся в Галичину та став одним із організаторів УВО.
У 1924 році Андрія Мельника арештувала польська поліція. Його засудили до 4-річного ув'язнення. Після арешту продовжує активну громадсько-політичну діяльність.
Андрій Мельник був соратником Євгена Коновальця і після його вбивства у 1938 році стає головою Проводу Українських Націоналістів.
У 40-х роках в ОУН стався розкол. Організація поділилася на «мельниківців» ОУН(м) та «бандерівців» ОУН(б).
У 1944 році, через відстоювання ідеї незалежності, у час німецької окупації, Андрія Мельника знову арештували. Він був ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення на Третьому Великому Зборі Українських Націоналістів Мельника обрали довічним головою ПУН.
У повоєнні роки він проводив активну діяльність серед українських емігрантів. Виступав за створення світового конгресу українців.
Помер Андрій Мельник 1 листопада 1964 року у Клерво. Його поховали у Люксембурзі на цвинтарі Боневуа.
