16 бійців втратили добровольчі батальйони, визволяючи Іловайськ. Це 25% усіх втрат у лавах добровольців за час війни на Донбасі. Такі жертви – наслідок того, що добровольчі батальйони виконують невластиві їм функції, а влада відверто використовує їх як гарматне м'ясо, пише на iPress Сергій Ружинський.
Фото: twitter.com/patriot_petya
На думку радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, щоб придушити опір російських диверсантів та місцевих сепаратистів у Іловайську потрібно, окрім іншого, «посилити угруповання нашої артилерії і підвищити щільність вогню з метою відсікти спроби терористів передати підкріплення своїм соратникам та перекинути під Іловайськ 5-7 танків і стільки ж БТР або БМП для прикриття наступаючої піхоти добровольчих підрозділів».
Додавши, що «планування операції з очищення Іловайська, підтримка бронетехнікою й артилерією знаходиться в компетенції не Міністерство внутрішніх справ (якому підпорядковані добровольчі загони – авт.), а Генерального штабу ЗСУ». Проте лише на третій день вкрай напружених та кривавих боїв за Іловайськ добровольці отримали підмогу від Збройних сил.Добровольці-піхотинці змушені боротися проти бронетехніки ворога стрілецькою зброєю. Керівництва АТО відмовляється видати їм навіть підствольні гранатомети.
«Фактично, вони (добровольчі батальйони – авт.) виконують завдання збройних сил, які повинні бути поставлені перед бронетанковою та мотопіхотною бригадою, практично не маючи при цьому важкого озброєння. Із 10 отриманих від ЗСУ БМП залишилося 5 штук і ті практично без боєкомплекту, – визнав Антон Геращенко, –
Також державний концерн «Укроборонпром» гальмує питання про продаж МВС і Нацгвардії 10 танків, замовлених на заводі імені Малишева». І в той самий час, коли українські добровольці гинуть, не отримуючи підмоги важким озброєнням, десятки одиниць новенької та наново відремонтованої техніки уже два тижні готуються у Києві до параду з нагоди Дня незалежності. І лише після того, як 24 серпня танки та бронемашини проїдуть центром столиці, їх відправлять на Донбас. Бажання президента покрасуватися на параді може дуже дорого коштувати нашим бійцям у зоні АТО.
Втім, справа не в лише типово совковій ментальності політичної «еліти» України, у типово радянській зневазі до людського життя. Складається враження, що українська влада боїться українських добровольців не менше, а то й більше, аніж сепаратистів та Путіна разом узятих. І свідомо планує операції так, щоб добровольчі батальйони зазнавали великих утрат.
Чому? Добровольчі загони – логічне продовження Майдану. Добровольці не раз заявляли, що після встановлення миру на Донбасі підуть на Київ – щоб завершити Революції гідності, очистивши владу від корупціонерів.
Добровольці, серед якиз багато націоналістів, ніколи не погодяться жити у країні, де збереглися схеми та кадри Януковича. А Петрові Порошенку та його команді мільярдерів у свою чергу жодні революційні «чистки» не потрібні. Не потрібні вони й генералам – керівникам АТО. Тим більше, що у бійців накопичилося більш ніж достатньо запитань і до них, і до керівництва силових відомств загалом – щодо ефективності вищого командування, числених фактів корцпції в армії, катастрофічно незодовільного матеріального забезпечення фронту, ставлення до простих захисників країни, виплат компенсацій пораненим та загиблим тощо.
Ультиматум Правого сектора, який вимагав припинити свавілля МВС, погрожуючи відправити своїх бійців на Київ – лише перша ластівка. Чим більшим ставатиме клубок образ та злості на «продажних генералів» – тим більший ризик, що якийсь із добровольчих загонів таки піде на штурм столиці. Владі також не може подобатися незалежність добровольчих батальйонів. Анархія та отаманщина на передовій – річ справді недопустима. Однак, дуже часто саме незалежність добровольчих батальйонів заважає представникам влади залагоджувати свої «мутні» справи з терористами та їх покровителями з числа господарів Донбасу.
Достатньо згадати історію про те, як генерал СБУ Ігор Воронченко вночі приїздив до бійців батальйону «Айдар», щоб визволити із полону сепаратиста Сергія Кравченка. Погрожуючи при цьому добровольцям штурмом спецназу СБУ «Альфа». У свою чергу батальйон «Азов» не раз звинувачував СБУ у тому, що полонені терористи, яких добровольці передавали правоохоронцям, незабаром опинялися на волі за відносно невеликий хабар. Порошенка також не може не турбувати величезний вплив керівництва Дніпропетровської області на добровольчі загони. Тим більше, що один із заступників Ігоря Коломойського Борис Філатов не раз прямо заявляв про ймовірний «похід добровольців на Київ».
І головне, добровольчі батальйони – бар’єр, який здатен перешкодити Порошенкові домовитися з Путіним – на умовах Кремля. Адже формальні та неформальні консультації між Порошенком та Путінимтривають уже досить давно. І на зустрічі у Мінську 26 серпня Путін та Порошенко мають обговорити в тому числі питання, пов’язані зратифікацією Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Здавалося б, хіба не дивно обговорювати аспекти своєї зовнішньої політики з країною, яка веде проти нас війну? Ні, якщо відмова від євроінтеграції – одна з вимог Путіна, яку збирається прийняти Порошенко. І якщо український президент справді готується до цього, йому конче потрібно позбутися добровольців. Які, як було сказано, головна перешкода подібній здачі країни…
Автор щиро сподівається, що усі його припущення помилкові. Однак надто багато фактів свідчать про те, що влада країни, м’яко кажучи, ставиться без особливого оптимізму до існування добровольчих загонів. Оскільки спроба розформувати батальйон «Айдар» (а вона могла бути пробним камінчиком у плані боротьби з добровольцями) закінчилася невдачею, у чиїйсь цинічній голові міг виникнути диявольський план – кидати погано оснащені батальйони добровольців на найбільш небезпечні напрямки.
У середині серпня iPress.ua отримав від бійців в зоні АТО інформацію про те, що добровольчі батальйони можуть відправити у сумнозвісний Сектор «Д» – простір, вздовж кордону з Росією, затиснений між терористами самопроголошених ДНР та ЛНР з одного боку, та російськими військовими частинами з іншого. Саме там донедавна українські військові зазнавали величезних втрат, не маючи змоги стріляти у відповідь по російських військах. Інформація, на щастя не підтвердилася, однак добровольців кинули під Іловайськ… …
«Півміста зайняті нами високою ціною життів добровольців. «Дякуючи» тиловій суці, генералу Х, нам не дали техніки, хоч танки стояли в одному кілометрі від нас. Авіація, яка летіла до нас, була ним посаджена», – розповів після бою за Іловайськ один з бійців «Азову»…
Замість післямови. Поки готувався цей текст, стало відомо, що учора, 20 серпня, під час бою неподалік від Луганська загинув один з сотників самооборони Майдану,лідер воїнів-афганців Олег Міхнюк, який воював у батальйоні «Айдар». Бойові побратими загиблого розповідають про те, що їх посилають на вірну смерть: «Нас посилають на бійню. Вбивають руками сепаратистів».
