Зимові мандрівки тішать відкритістю і ґрафічною чіткістю. Густе листя на дерева та кущах улітку заважає бачити довершені форми старовинних пам’яток. А взимку вони несподівано відкриті і величні у своїй гармонійності. Глибока двоколірність робить їх об’ємними і барельєфними.
Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці у старовинному селі Підтемному, що неподалік Львова, не є надто давньою. Збудована у 1900-му році, про що свідчить напис на надпоріжнику вхідних дверей до церкви (“Р. Б. 1900”), на місці давнішої. Але вона є елегантною домінантою села, що простягнулось вздовж пагорба в мальовничій долині річки Зубри.
У церкві зберігся оригінальний стінопис. Поруч храму - старовинний цвинтар. У долині з-під крутого берега б’є потужне джерело. Трохи далі ще одне джерело з неймовірно смачною водою.
У цьому місці дивовижно відчуваєш позачасся, голоси віків, що пронеслись над цим мальовничим краєм. Узимку тут так тихо, що чуєш, як шепочуться думки в твоїй голові. Лиш інколи задзвонить ланцюгом та гавкне пес чи знічев’я озветься перестрашений великими снігами півень. Добре місце для втомлених душею і пошарпаних життям - тиша, спокій і довколишня краса зцілюють і відживлюють зневірених мандрівників.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
