Екс-комісар Вінницької області, генерал-майор Павло Дісяк на своїй сторінці на ФБ повідомив, що йому вдалось через суд домогтися відкриття кримінальної справи щодо вищих посадових осіб України, які через страх, або непрофесійність, або зраду не спромоглися організувати військовий опір російській агресії в Криму. За словами Павло Дісяка, відповідне рішення було нещодавно зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Павло Дісяк: "Протягом 2017 року в ЗМІ появилося дуже багато інтерв'ю вищих посадових осіб, які конкретно називають причини окупації Криму і вказують на винуватців бездіяльності та конкретних зрадників.
Пройшло вже майже чотири роки, а ми не почули, щоб когось засудили за зраду чи недбалість чи бездіяльність.
Зате у всіх на слуху генерал Назаров - 7 років позбавлення волі. Я не розумію - за що ?
Так можна всіх пересаджати...
Але я спробував найкричущі виступи зібрати до купи і ось що в мене получилось:
На сайті « Українська правда» в понеділок, 10 квітня 2017 появвилась публікація « Як ми втрачали Крим. Свідчення перших осіб України»
http://www.pravda.com.ua/…/jak_my_vtrachaly_krym_svidchenn…/
В публікації йдеться про те як відбувалася анексія Криму, своє бачення тих подій розповіли люди, які в той час приймали важливі державні рішення, які були допущені до таємної інформації і від яких залежало, чи залишиться Крим в складі України.
1. Олександр Турчинов –во Президента на той час, повідомив про випадки массової державної зради і навіть старшими офіцерами , а також випадки відмови виконувати накази навіть Головнокомандувача, а саме :
а) Внутрішні війська, що дислокувалися в Криму ( начальник Кримського територіального командування – генерал Балан ) не виконали його наказ 27.02.2014 року про штурм та звільнення, захоплених терористами будівель Парламенту Криму та Ради міністрів Криму.
б) 28 лютого 2014 року члени РНБО не підтримали пропозицію О. Турчинова про запровадження воєнного стану
в) станом на 22 лютого 2014 року в Криму не було, ні місцевих адміністрацій, ні керівників силових структур та розвідки. ( Примітка - суперечить словам представнику ГУР в Криму Вадима Скібіцького, генерала Балана, Сергія Гайдука) )
г) ні Генштаб, ні Міноборони не виконали доручення в.о. Президента щодо підготовки планів стосовно заходів протидії агресії. Примітка – суперечить словам В.Муженко, який повідомив, що план був « Весняна злива 2» )
д) було багато військовослужбовців, які вчинили злочин, передбачений ст.111.КК України. Адмірал Березовський був одним із перших, хто зрадив свою Батьківщину і використовував посаду, щоб примушувати до зради своїх підлеглих.
є) військові керівники вимагали письмового підтвердження будь-яких моїх наказів, намагаючись уникнути особистої відповідальності. Що свідчить, що усні накази Головнокомандуючого, як акти військового управління не відігравали велику організаційну роль у процесі військового управління, оскільки ці приписи не були зафіксовані в передбаченому законом порядку і не забезпечували згуртованості, єдності дій військових підрозділів і частин.
Турчинов повідомив «серед усіх силовиків, які перебували у Криму, не зрадили свою країну:
– з 13.468 солдатів і офіцерів Збройних сил – лише 3990 (29,6%);
– з 10.936 працівників МВС не стали зрадниками лише 88 осіб (0,8%!),
– з 1.870 прикордонників до України повернулося лише 519 (29,7%),
– з 2.240 працівників СБУ – лише 242 (10,8%),
– з 527 офіцерів і прапорщиків Управління держохорони не зрадили Україну лише 20 осіб!...»
ВАДИМ СКІБІЦЬКИЙ - представник ГУР в Криму, повідомив що, -
1. 20 і 21 лютого 2014 року ГУР мало попередні данні щодо планування російською стороною захоплення Криму і силових дій і кожен день протягом лютого-березня 2014 року розвідувальна інформація за підписом начальника ГУР надавалась президенту, в його адміністрацію, до Верховної Ради, секретарю РНБО.
Тодішній міністр оборони Павло Лебедєв залишив Київ 21 лютого і вчинив державну зраду
2. Захоплення Верховної Ради Криму стало другою фазою.Навіть якщо у нас і була інформація про те, що до будівлі висуваються російські військові, не було кому їх захищати. Підрозділи МВС і СБУ в більшості перейшли на бік ворога.
3. Третій етап включав і роззброєння наших військ. Офіцери здавали зброю ворогу без спротиву.
ВІКТОР МУЖЕНКО - тоді заступник начальника Генштабу повідомив , що:
1. 1 березня він разом із заступником начальника Головного оперативного управління генералом Віктором Назаровим запропонували Начальнику Генерального штабу генералу Михайлу Куцину варіант реагування на ситуацію в Криму. І було підписано у начальника Генштабу (Куцин – УП) ряд розпоряджень щодо наших дій.
Передбачалося провести десантну операцію: висадитись на півострові і захопити аеродроми в АР Крим, посилити там наші угруповання і провести певні дії, які б не дозволили російським військовим просунутися по відповідних напрямках.
Планувалося перехопити вузький перешийок між самим Кримом та Керченським півостровом силами підрозділів 95-ї бригади та 1-м батальйоном морської піхоти, і перевести туди ж 501-й батальйон, який тоді дислокувався в Керчі. Підрозділи 95 ОАеМБр передбачалося перекинути літаками на аеродром Кіровський.
2. На той час частина підрозділів нашої 36-ї бригади берегової оборони вже вийшли під Сімферополь на Ангарський полігон. Туди ми планували перекинути два батальйони: танковий механізований мав перекрити напрямок по автостраді Севастополь-Сімферополь, а гірсько-піхотний батальйон мав перекрити трасу Ялта-Сімферополь як раз на Ангарському перевалі.
Таким чином ми повністю заблоковували б доступ російських підрозділів до степового Криму. Це був шанс…
3. У цей же день, 1 березня ввечері, відбувалося засідання РНБО, на яке поїхали начальник Генерального штабу і виконувач обов'язків міністра оборони. Десь пізно ввечері, після 22 години з наради повернулися міністр оборони та НГШ (Ігор Тенюх та Михайло Куцин – УП). Мене і ще кількох генералів в приймальні перед своїм кабінетом зібрав тодішній перший заступник начальника Генштабу генерал-полковник Воробйов, і каже: "Всім все стій". Я кажу: "Як може бути "стій", якщо ми вже підняли літаки, і вони в повітрі прямують на аеродроми для загрузки десанту?" Я пішов до начальника Генштабу, Він каже: "Я таких розпоряджень не підписував…" Ці розпорядження, підписані рукою начальника Генштабу генерала Михайла Куцина і досі є
4. Усі ці й подальші заходи планувалося провести під легендою навчань "Весняна злива-2014"
Якби ми виконали ці заходи, які були сплановані, у нас був шанс тримати під контролем степовий Крим. Це не давало б можливості провести кримський, як вони називають, "референдум
5. Наступного дня Росія порушила наш повітряний простір відправила на Крим 8-9 транспортних літаків типу Іл-76 і до 12 вертольотів . Командувач ПС ЗСУ генерал-полковник Байдак, відмовився приймати рішення на знищення літаків ворога.
Юрія Ільїна – начальника ГШ і Дениса Березовського – командувача ВМС В. Муженко прямо називає зрадниками .
ВАЛЕНТИН НАЛИВАЙЧЕНКО-голова СБУ 22 лютого 2014 – 18 червня 2015
1. Повідомляє, що його перші накази в СБУ були затримувати російські спецслужби в Криму, виставляти "Альфу", брати під охорону органи влади. Але марно – керівник Севастопольського управління СБУ Петро Зима та інші керівники давали протилежні накази.
2. Про планування антитерористичної операції в Криму Наливайченко мову взагалі не веде, а лише про якість точкові завдання по вивезенню відомих людей з півострова.
СЕРГІЙ ГАЙДУК
Командувач ВМС 7 березня 2014 – 15 квітня 2016 (в.о. 2-7 березня 2014 року)
1. У ситуації 2014 року в Криму – не вистачало реакції влади.
2. Конкретно називає зрадниками начальника Генштабу Юрія Ільїна і Віктор Максимова (колишній командувач ВМС, а на період початку анексії Криму – радник Міністра оборони) і розповідає про їх діяння.
3. Також називає зрадниками в.ою командувача ВМС Сергія Єлісеєва і начштабу Дмитра Шакуро, які у зв'язку із загостренням політичної ситуації і небажанням брати на себе відповідальність подали рапорти з вимогою свого звільнення в запас
4. 1 березня командувачем ВМС призначили Дениса Березовського, який зрадив наступного ж дня
5. 27 лютого – захоплення адміністративних будівель в Сімферополі тоді подавали під виглядом місцевої самооборони і можна було трактувати як терористичний акт або кримінальне правопорушення, яке потрібно було локалізувати. Мала бути проведена спеціальна операція СБУ, МВС.
6. На той час у Криму вже побували і Аваков, тимчасовий виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ, і Наливайченко, голова СБУ і Куніцин був в Криму, і Могильов, і Рудьковський, які ніяких рішень не приймали.
7. 19 березня 2014 року відбулося захоплення штабу ВМС. В цей час на території штабу перебували і Максимов, і Ільїн.
Радіо Свобода повідомляє з джерел ГПУ
Вищий адміністративний суд України залишив без задоволення скаргу колишнього начальника Генерального штабу – головнокомандувача Збройних сил України адмірала Юрія Ільїна, якого підозрюють у дезертирстві. «Вищий адміністративний суд України 28 вересня 2016 року погодився з доводами Головної військової прокуратури і залишив без задоволення скаргу колишнього начальника Генерального штабу – Головнокомандуючого Збройних Сил України адмірала Ю. Ільїна, яку той подав з метою скасувати в судовому порядку контракт про проходження військової служби і визнати незаконним наказ міністра оборони України про зарахування його в розпорядження», – йдеться в повідомленні ГПУ. Як заявили у прокуратурі, у такий спосіб Ільїн намагався виправдати свої дії щодо нез’явлення до Генштабу Збройних сил України з приводу подальшого проходження служби під час незаконної анексії Криму Росією. Ільїн був призначений на посаду начальника Генштабу 19 лютого 2014 року указом тодішнього президента Віктора Януковича. Після Революції гідності 28 лютого тодішній в. о. президента України Олександр Турчинов звільнив його. Згодом ГПУ відкрила кримінальне провадження проти Ільїна, звинувативши його у дезертирстві. «Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом дезертирства адмірала Юрія Іл’їна, який, перебуваючи в розпорядженні міністра оборони України, наприкінці травня 2014 року залишив місце служби.
В цьому повідомленні уже вбачаються ознакки не тільки дизертирства, але й державної зради.
Але ж - ДЕ СУД ПО ЦЬОМУ ЗРАДНИКУ ?
Інтервью високопосадовців викладені на інтернет ресурсі «Гордон», які були озвучені в авторській програмі дмитра Гордона на каналі «112 Україна»
колишній глава Ради міністрів Криму, екс-міністр внутрішніх справ України, генерал-полковник Анатолій Могильов повідомив
1. На засіданні РНБО відмовилися від будь-яких кроків із протидії захопленню Криму
2. Крим можна було відстояти…Але потрібно було ухвалювати відповідні рішення
3. Силовими відомствами в нас керує РНБО. Стенограму засідання всі бачили. РНБО – це єдиний орган, який міг радити виконувачу обов'язків президента ухвалювати те чи інше рішення. Відповідальність на РНБО, на тих людях, які належали до її складу і не ухвалили відповідних рішень.
Анатолий Гриценко- ЕКС-МІНІСТР Оборони
Оприлюднена стенограма засідання РНБО показала недієздатність та некомпетентність людей, які зайняли високі посади в формулюванні правильних дій держановної машини в випадку виникнення загроз в державі. Турчинов не повинен був діяяти так, як вирішили оягузливі слени РНБО, тому що тільки він був гарантом недоторканності кордонів України і повирен був діяти по закону.
Вони не розуміють як слід діяти при виникненні терористичних загроз. Для цього існує закон про протидію тероризму і в ньому ключова роль відводиться голові СБУ. Про е не прозвучало жодного слова. Не згадали про вимоги закону про оорону, за яким вводиться військовий стан. В результаті й стала здача Крима.
Екс-начальник Генштаба Володимир Замана
"... Начал Тенюх, потом Яценюк. Оба повторяли: мол, армия не готова, страна не готова. Я выступил в конце, сказал, что немедленно надо реагировать на вторжение в Крым, озвучил план действий, доложил, какие силы у нас есть на полуострове, предложил объединить их с силами крымских татар. Чубаров и Сенченко меня поддержали.
Но никакого голосования за введение военного положения не было и быть не могло. Теперь понимаю, что ключевые решения были приняты на первом заседании СНБО, стенограмма которого опубликована.
– Что значит "голосования за введение военного положения и быть не могло"?
– Согласно законодательству, решение о применении Вооруженных сил и введении военного положения – это прерогатива президента или исполняющего обязанности президента, больше никого.
Андрій Іларіонов – колишній радник президента РФ по економічним питанням.
В 2014 році уповноважений Верховної Ради України по контролю за діяльністю міністерства оборони Володимир Замана , котрий висловив бажання здіснити спротив російській агесії не був присутнійм на розсекреченому засіданні РНБО. А от в.о. міністра оборони Ігор Тенюх, призначений на вимогу Ю. Тимошенко , відіграв не останню роль в тому, що учасники РНБО відмовилися від дачі опору російській агресії.
Порушниками Конституції України стали всі учасники секретного засідання РНБО від 28 лютого 2014 року. Стенограма засідання « Про невідкладні заходи по забезпеченню національної безпеки, суверенітету та територіальної цілістності України» свідчить про наступне – захищати Україну ніхто не мав намірів.
Якщо позиція во Президента О. Турчинова отримала позитивну оцінку суспільства, то позиція більшості інших членів РНБО навіть не отримала належного обговорення. Але ж премєр-міністр Арсеній Яценюк, перший віце-преиєр Віталій Ярема, міністр оборони Ігор Тенюх, голова СБУ Валентин Наливайченко, голова Служби зовнішньої розвідки Віктор Гвоздь виступили проти введення військового стану та відмовилися від спротиву агресору.
Цифри російського військового контингенту, щ обув підтягнутий до російсько-українського кордону в 38 тисяч угруповування не міг свідчити про плани вторгнення в Україну , тому що такими силами неможливо захватити Київ і всю лівобережну територію України. Для порівняння для вторгнення в Грузію, яка має в 12 раз меньше населення і території було створено угрупування численністю більше 100 тисяч осіб.
Таким чином , заява адмірала І. Тенюха на засіданні РНБО про загрозу вторгнення в Україну угрупування в 38 тисяч слід розцінювати, як демонстрацію непрофесіоналізму або як свідомий та цинічний шантаж членів РНБО , мало знайомих з характером проведення подібних військових операцій.
Є підозра про невипадковість такої поведінки І. Тенюха в звязку з його подальшою бездіяльністю.
Однак, головну вину за неприйняття необхідних рішень по захисту суверенитету, незалежності, територіальної цілісності України несе в.о. президента України та Голова РНБО О. Турчинов.
Його особисту вину можна сформулювати наступними пунктами.
1. Турчинов надав слово Ю. Тимошенко, яка не є членом РНБО, однак її промова , як кандидата на посаду президента Україна і найбільш впливового політика, підкріплена пораженськими виступами премєр-міністра Арсенія Яценюка, в.о. міністра оборони Ігоря Тенюха, голови СБУ Валентина Наливайченко, голови зовнішньої розвідки Вктора Гвоздя, суттєво вплинула на інших членів РНБО, які не є компетентними в питаннях оборони.
2. Турчинов запросив на засідання приблизно 50 нечленів РНБО, в такому складі можливість прийняття відповідального рішення щодо прротидії агресії різко понизилося, що не міг не розуміти Турчинов.
3. 3. Турчинов не мав права онародувати на засіданні РНБО зміст своєї телефонної розмови з Наришкіним, який прямо стосувався теми засідання РНБО і був явно націлений на залякування та шантаж членів РНБО.
4. Турчинов не був зобовязаний скликати РНБО по вказаному питанню, він не був зобов’язаний ставити питання про введення військового стану на голосування. В випадку незгоди іншими членами РНБО він не повинен був виконувати їхнє рішення , а повинен самостійно вирішувати питання використання ЗСУ в випадку збройної агресії. Це чітко сказано в п.19 ст. 106 Конституції України. Більше того, відповідно п.31 ст.106 Конституції президент України не має права передавати свої повноваження іншим особам та органа. Однак саме це і зробив Турчинов – передав свої повноваження в частині використання ЗСУ в випадку збройної агресії іншому органу – РНБО, у якого таких повноважень немає, відповідно ст. 107 Конституції України.
Таким чином, Турчинов груо порушив пункти 1, 19, 31 ст.106 Конституції України , а також її наступні статті 2,17,65,73, 102
Одним словом - У МЕНЕ ЛИШЕ ОДНІ ЗАПИТАННЯ, а відповідей немає.
Тому з цього приводу я намагався ініціювати розслідування вищими фахівцями в цій справі - слідчими СБУ. Матеріал я збирав протягом весни-літа 2017 року, аналізував і розгорнуту заяву з матеріалами ЗМІ ще в липні 2017 року подав до СБУ.
Кримінальна справа по Закону повинна була бути зареєстрована того ж дня. Однак мені прийшлось пройти весь брутальний шлях протидії , а тому лише за рішенням суду справа була зареєстрована минулого місяця. Це я знаю з відповіді СБУ, яка надійшла недавно.
Однак до сих пір зі мною ніхто із працівників СБУ так і не спілкувався....
Про перепитії розповім... Далі буде. Це цікаво".
