Слухай онлайн
Політика  |  Cуспільство

Група Першого Грудня презентувала Резолюцію Регіонального Круглого Столу у Львові 21 вересня

Сьогодні, 15 жовтня, під час прес-конференції у львівському прес-клубі учасники групи Першого Грудня Ігор Юхновський, Мирослав Маринович, Тарас Возняк, презентували Резолюцію Регіонального Круглого Столу у Львові 21 вересня 2012 року.

Як зазначив громадський діяч Мирослав Маринович, учасники круглого столу дуже дбали про те, що він не виглядав сепаратистським. У заході взяли участь 62 представників з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Хмельницької та Чернівецької областей.

«Можливо, хтось скаже, що текст надто складний, але це колективна праця», - додав Мирослав Маринович.

Він також зазначив, що Резолюція представляє позицію регіонів Західної України.

Маринович наголосив, що ця Резолюція – це звернення до громадян та до тих, хто шукає орієнтири для майбутніх змін.

Резолюція написана, за словами учасників, у формі розумних порад владі, суспільству та як звернення до інтелігенції.

Подаємо текст Резолюції: 

Резолюція Регіонального Круглого столу у Львові

Визнавши:

що за два роки правління нинішнього керівництва ми опинилися в іншій країні, з якої стрімко усувають її українські ознаки;

що нинішня система формування та функціонування влади України не відповідає уявленням більшості суспільства про природний для нього устрій та поєднує в собі цілковиту централізацію управління суспільними процесами і ресурсами, послуговуючись для цього заборонним законодавством, викривленою ліберально-демократичною риторикою, популізмом і спекуляціями патерналістськими очікуваннями суспільства;

що в суспільстві штучно підтримується упереджене ставлення до підприємництва, панує принцип презумпції його винуватості, встановлено невиправдану його зарегульованість, яка сковує підприємницьку ініціативність, збільшує безробіття і прирікає Україну на роль країни-пристосуванця до умов, які склалися в глобальній економіці;

що відсутність стратегічного бачення розвитку української освіти, убога та матеріально застаріла освітня та наукова інфраструктура, низький соціальний статус педагогів і науковців призводять до інформаційного та технологічного відставання України від провідних країн світу і не забезпечують необхідних умов для здобуття громадянами України належного рівня компетенцій,

що духовна деградація суспільства паралізує його спроможність провести належні політичні та економічні реформи і що успішна держава може сформуватись лише на здоровій ціннісній «матриці», 

Регіональний Круглий стіл у Львові пропонує:

У суспільно-політичній сфері

Розірвати антагоністичний симбіоз східної середньовічної деспотії та європейського світобачення; державну владу привести у відповідність із волею народу,  закони – з моральними принципами, цьому народові притаманними; суспільні регулятори –з успішним національним досвідом і традиційним суспільним устроєм «особа-сім’я-родина-громада-держава» », у якому кожна ланка здатна виконувати свої відповідальні функції.

Розбудовувати в Україні суспільство самоврядних громад, утверджувати українство через самоорганізацію спільноти, оскільки атомізоване, пасивне й розсварене населення створити упорядковану націю не спроможне. Держава при цьому лише об’єднує громади в єдину цілість і виконує виключно ті функції, які не можуть реалізуватися на нижчих суспільних рівнях.

Опорою влади й суспільства зробити громадянина, який зацікавлений у благоденстві своєї держави, позбувся патерналістських ілюзій– що все має зробити влада, бере на себе відповідальність за стан справ у суспільстві й наділений реальними важелями впливу на всі державні функції знизу догори; громадянин критикує не державу, а владну адміністрацію, а критикуючи її – подає конструктивні пропозиції.

Нарощувати міжлюдську і громадську солідарність, творити горизонтальні зв’язки, що базуються, у перше чергу, на довірі:

відновлювати довіру через забезпечення прозорості діяльності і прогнозованості намірів; вести громадський самоконтроль, оздоровлювати політичну сферу чесною громадською активністю знизу;

використовувати механізми міжлюдської довіри, вироблені у релігійних системах (у християнстві це братства, церковні спільноти тощо);      

поступово інституціалізовувати самоорганізацію, зокрема забезпечити функціонування статутів територіальних громад з метою формування влади громадою та впливу на неї у міжвиборчий період;        

творити незалежні громадські ЗМІ. 

Подолати приреченість на міжгрупові протистояння:        

усвідомити, що наші суперечності є природнім наслідком нашої різності, посилити толерантність до інакшості і приглушити прагнення до нав’язування своїх поглядів як єдиноправильних;        

визнати, що розмаїтість регіональних ознак була впродовж віків притаманна Україні, є її конкуренційною перевагою і в ній криється невикористаний потенціал суспільного розвитку;        

не боятися конфліктів інтересів, а навчитися їх розв’язувати; дотримуватися певної культури ведення діалогу, шануючи гідність опонента;        

залучати релігійні громади до залагодження конфліктів; а через солідарне миротворство, спільні духовні та культурні акції зменшувати й самі міжконфесійні непорозуміння. 

У сфері економіки 

Сприяти природній капіталізації праці, формувати в суспільстві середній клас. 

Наймана праця має:        

забезпечувати поточне споживання працівника та його родини; 

фінансувати їхні потреби, пов’язані з придбанням товарів довготривалого вжитку, покращенням побутових умов, придбанням житла;        

відновлювати працездатність, берегти здоров’я членів сімей, підвищувати їхні освітні та кваліфікаційні рівні;        

мати заощадження у банках, забезпечувати потреби «на старість» і «на чорний день»;

через механізм успадкування забезпечувати фінансування віддалених у часі потреб, набувати продуктивні чи фінансові активи

створювати економічні передумови для формування приватної власності родин, громадської свідомостіта громадянського суспільства.

У підприємництві першочерговими завданнями є:        

спростити дозвільну систему;        

максимально наблизитися до європейської системи стандартизації та підтвердження відповідності;         

знеособити контакт  «підприємець-держава» за посередництвом електронного зв’язку, що дасть можливість захистити громадянина в економіці та бізнесі, усунути низку чинників, які призводять до корупції та невиправданих витрат;        

забезпечити розвиток малого і середнього підприємництва та вільне функціонування внутрішнього ринку;        

надавати державний і громадський пріоритет для повного забезпечення внутрішнього попиту конкурентоспроможними товарами і послугами першої необхідності українського виробництва.    

Розробити дійове антимонопольне законодавство та механізми протидії суспільства тенденціям до монополізації в економіці; визнаючи важливу роль великих корпорацій, не допустити, щоб вони одноосібно встановлювали рівень цін на свою продукцію, стандарти якості товарів і послуг, а також безконтрольно використовували трудові та природні ресурси України, негативно впливаючи на її довкілля.    

Реформувати чинну в Україні систему соціального (перш за все – пенсійного) забезпечення,створити економічні передумови для формування приватної власності родин, громадської свідомості та громадянського суспільства; з цією метою:        

забезпечити сплату громадянами податків та соціальних внесків (особливо — пенсійних) не через податкових агентів, а самостійно;        

припинити монополію держави на задоволення відповідних потреб і системно повертати ці функції тим, кому вони належали традиційно, а саме: сім’ї та громаді;        

поступово заміщувати джерела фінансування пенсійної потреби суспільства з солідарних на приватні;        

на пенсійні внески нараховувати відсотки за ставкою рефінансування НБУ на користь їхнього власника з правом успадкування. 

У сфері освіти    

Творити духовно-інтелектуальне поле для подальшого суспільного розвитку; з цією метою:        

вважати основним завданням виховання висококваліфікованих спеціалістів, патріотів Української держави;        

законодавчо закріпити принцип університетської автономії як визначальний принцип вищої освіти;        

підвищувати статус наукових досліджень у ВНЗ через збільшення їх фінансування, розширення системи державних і недержавних ґрантів для заохочення розвитку науково-дослідних лабораторій та інститутів;        

ініціювати створення в провідних університетах України творчих груп для розробки новітніх концепцій розвитку країни; заохочувати міжуніверситетське партнерство у цій ділянці.    

Провести системні, порівняльні, аналітичні дослідження якості навчального та наукового процесу та ефективності управління ним, для чого:        

створити єдину систему освітньої статистики і моніторингу;        

перейти до ключових компетентностей у реформуванні навчальних планів і програм, зробити основний наголос на вивченні української мови, математики та іноземних мов як пріоритетних предметів; дотувати друк потрібних підручників, першоджерел і словників;        

чітко визначити для України пріоритети у світовому розподілі праці як у сфері наукового пошуку, вибору і підтримки базових інновацій, так і  набування стійких ринків збуту продукції.    

Підвищити соціальний статус педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників:        

розробити конкретні механізми реального підвищення заробітної плати і системи мотивацій;       

запропонувати нову модель проведення атестації педагогічних працівників, чітко прописавши критерії досягнень різних кваліфікаційних категорій, враховуючи прогрес учнів у їх навчальних досягненнях. 

У духовній сфері 

Дбати про духовну єдність України; для цього:        

шанувати історичний біль соціальних груп та одне одного; вважати недопустимими пропаганду чи провокування міжрегіональної і міжконфесійної ворожнечі та використання цього інструмента в передвиборчих перегонах;        

вважати історію етносів України  інтегральною часткою української історії;        

шанувати свої регіональні особливості, не принижуючи особливості інших регіонів.    

Протистояти маніпулюванню проблемами минулого; з цією метою:        

виробити державну політику національної пам’яті, яка має базуватися на засадах національної ідеї, об’єктивності, історичної правди; не на нав’язуванні, а на співіснуванні різних моделей пам’яті;сприяти консолідації української політичної нації і бути базою національного виховання;        

популяризувати авторитетні історичні постаті різних періодів і різних територій України, утримуватися від надмірної їх сакралізації; створювати системи об’єднуючих місць пам’яті, проводити конкурсний відбір мультимедійних підручників історії;        

утверджувати позитивний підхід до проблем; зміщувати акценти з минулого, яке ділить, на майбутнє, яке має значно більші шанси нас об’єднати;        

вивести проблемні питання з політичного дискурсу в громадський; започаткувати широкі публічні дискусії, але не політиків, а експертів; плекати міжрегіональний діалог інтелігенції задля вироблення суспільного консенсусу.    

Бути готовими до масового руху духовної непокорируйнівницьким заходам нинішньої влади, спрямованим на роз’єднання української політичної нації.    

Готувати рух духовного оновлення суспільства й самого себе, тобто утверджувати духовну альтернативу всьому, що руйнує наш духовний світ:        

нас схиляють зраджувати – ми будемо вірними своїм ідеалам;        

нас змушують продаватися – ми станемо непідкупними;        

нас привчають брехати й халтурити – ми будемо відповідальними;        

нас штовхають до ворожнечі – ми шукатимемо порозуміння;        

нас переконують: «Нічого не вийде» – ми ж у відповідь: «Візьми і зроби!». 

Ми маємо постійно навчатись, вдосконалюватись і змінюватись. Ми починаємо з найпростіших гасел нашого буття: бережімо чистоту обійстя, чистоту робочого місця, чистоту  міжлюдських відносин, чистоту помислів і душі.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...