Воскресіння Христове або Великдень є головним християнським святом. За словом святителя Григорія Богослова, Великдень – "свято свят і торжество торжеств", в якому християни святкують "саме воскресіння, не очікуване ще, але вже доконане, яке примирює собою весь світ".
За словами Святителя Івана Златоуста, "ми святкуємо смерті умертвлення".
Свято Великодня прийшло зі Старого Завіту. Воно було пов'язане із закланням непорочного агнця під час виходу євреїв з Єгипту. Старозавітне заклання великоднього агнця було пророчим прообразом іншої, вищої жертви, яка дала нове життя всьому людству. Таку жертву приніс Бог, який втілився і був розіп’ятий на Голгофському Хресті за всіх людей.
Свято Великодня - одне з найдавніших церковних свят. Точний час святкування великодня визначив I Вселенський собор, який постановив, щоб усі християни святкували Великдень в першу неділю після весняного рівнодення і першого березневого повного місяця.
У великодню ніч християни беруть участь у Таїнстві Причащання, яке є духовним центром свята.
У храмах освячують Великодній кошик, до якого складають паски, вершкове масло, сир, домашні ковбаси чи запечене м'ясо, сіль, хрін і, звичайно, крашанки та писанки. Також до кошика заведено класти гілочку вічнозеленої рослини, наприклад, самшиту. Накривають кошик вишитим рушником. Перед посвяченням рушник знімають і ставлять запалену свічку.
Весь великодній тиждень дзвонять в усі дзвони.
30 квітня ввечері делегація священиків Української православної церкви Київського патріархату прилетіла з Єрусалима із трьома лампадами з Благодатним вогнем.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл прямо в аеропорту дав вірянам, які зустрічали делегацію, підпалити свічки від священного вогню.
Далі Благодатний вогонь повезли до Володимирського кафедрального собору у Києві. Вже вночі його повезли і на західну Україну, зокрема до Луцька.
А вже після Великодня делегація з священників повезе вогонь в зону АТО. Там, на передовій, свою службу несуть і капелани Київського патріархату.
