Українська повстанська армія - це безперечно феномен національної свідомості. Її історія багатогранна і цікава, її діяльність – це приклад незламної боротьби та злагодженості. Напевно ні для кого не секрет, що УПА мала багатонаціональну структуру, де окрім українців були поляки, євреї, литовці, грузини, татари, французи і ін.
Одним з таких повстанців- іноземців був бельгієць Альберт Газенбрукс - радист УПА на радіостанції «Самостійна Україна» («Афродита»). Народився Газенбрукс у 1915 р. Виріс юнак в м. Брюгге, де його батьки володіли невеликим готелем «Белж» У 1939 р. був мобілізований до бельгійської армії, звідки у 1940 р. потрапив до німецького полону. Згодом німці привезли Газенбрукса на Волинь для примусової праці у філіях німецьких компаній. Намагаючись втекти від німецького полону іноземець натрапив на відділ УПА і в 1943 р. приєднався до руху Опору під псевдо «Західний». Комусь видасться дивним, чому бельгієць, який зумів втекти з німецького полону не повернувся додому, а приєднався до повстанського руху. Насправді Альберт Газенбрукс дуже пройнявся ідеєю боротьби українського народу, цінності та ідеали УПА були йому близькі та надихнули його залишитися.
В тому ж таки 1943 р., у с. Ямельня на Сколівщині починає трансляцію радіостанція УПА «Самостійна Україна» (кодова назва «Афродита»). Метою діяльності станції було передавання в світ правдивої інформації про українську національно-визвольну боротьбу. Радіоефір вівся чотирма мовами – українською, російською, англійською та французькою. Тому не дивно, що Альберт Газенбрукс, який знав декілька мов увійшов до складу редакції цієї радіостанції.
Монтувалася станція в Кракові, а вже потім частинами перевозилася в Карпати. Працювала вона від чотирициліндрового мотору, що функціонував завдяки кисню та карбіду. Криївка, в якій знаходилася станція, була добре захована серед карпатських скель, які також слугували спостережними пунктами для партизан. Розуміючи, як важливо для радянської влади знищити «Афродиту», служба безпеки УПА постійно ефективно охороняла та маскувала схрон.
Деякий період, через високий ризик викриття, станція припинила своє мовлення. Проте згодом сюди з Відня привезли новий і сучасніший передавач, який був менший за розміром та не потребував генератора. «Самостійна Україна» знову почала свою діяльність, транслюючись в різних європейських країна.
У квітні1945 р. криївка з радіостанцією була знайдена під час облави і закидана гранатами. Враховуючи конспірацію та розташування криївки в незнайомій для радянських військ та захищеній скелями місцині, видається, що схрон все ж видали.
Під час облави частина повстанців загинула, а пораненого Альберта Газенбрукса арештували. На допитах чоловік нікого не видав, казав, що не знає мови, що потрапив в полон. Загалом після довгих допитів, навіть без суду Альберта Газенбрукса етапують у Воркуту. У 1947 р. бельгійця повертають до Дрогобича, де засуджують до 10 років виправних таборів і відправляють до Сибіру. Загалом у радянських таборах чоловік відбув 8 років ув’язнення.
Після смерті Сталіна Альберта Газенбрукса звільнили, а в жовтні 1953 р. він приїхав до Москви, звідки його та ще 11 колишніх в’язнів відправили до Бельгії. Про його повернення на Батьківщину написали навіть в газеті «Нью-Йорк Таймз».
Варто зауважити, що навіть після звільнення і повернення додому життя колишнього радиста не було безхмарним. В Бельгії Газенбрукс хотів підтримувати зв’язки з побратимами в Україні. Проте робити це було важко, адже його сприймали, як радянського шпигуна і мало хто вірив в розповіді про повстанську армію.
Навіть рідні в той час боялися таких зв’язків з українцями. Незважаючи на це Альберт Газенбрукс казав – «Час моєї праці в Радіо «Афродита» - то були найкращі хвилини мого життя. Я тоді переродився і зрозумів, що це означає жити і боротись за шляхетні ідеали. А воля України, визволення цього доброго народу стало для мене метою...». 29 жовтня 1967 р. з нагоди 25 річниці створення УПА Альберт Газенбрукс виступив у м. Льєж з промовою, яку виголосив українською та французькою мовою. Згодом він нагороджений орденом Головної Управи колишніх вояків УПА – «Золотим Хрестом».
Помер Альберт Газенбрукс 7 вересня 1979 р. у м. Брюгге. У 2010 р. указом президента його нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня за участь у національно-визвольній боротьбі. Альберт Газенбрукс безперечно видатна постать в історії українського національно-визвольного руху. Перш за все він повірив. Повірив в силу і запал повстанців, повірив в їх духовні ідеали, повірив в таку омріяну і вільну Україну, в його «Самостійну Україну».
Проект Локальна Історія.
