Антон Лягушкін продовжує цикл публікацій про залізничні аварії і катастрофи на залізницях України.
Сьогодні піде мова про три залізничні аварії в межах міста Львова, які трапилися протягом одного десятиліття – із 1905 по 1910 роки. Про ці трапунки детально писала львівська преса – україномовна газета «Діло» і польськомовна «Kurjer Lwowski».
1. 7 вересня 1905 року на товарній станції в районі головного вокзалу у Львові зіткнулися два товарні поїзди. В результаті аварії ніхто не постраждав. Як писала газета «Діло» в результаті аварії «було отримано збитків на півмільйона корон».
2. 17 серпня 1906 року поблизу головного вокзалу у Львові зіштовхнулися резервний локомотив і пасажирський поїзд № 315, який прямував у напрямку Чернівців. Деталі інциденту були подані в числі газети «Kurjer Lwowski». Вони були наступними: Біля 15:30 в районі головного вокзалу, на лінії Львів – Станіславів, сталася залізнична аварія, яка могла б призвести до загибелі кількох людей. Одночасно із пасажирським поїздом № 315 на цю ж саму колію виїхав резервний локомотив. Зіткнення сталося в районі першого мосту (над вулицею Городоцькою), воно було дуже сильним – було пошкоджено локомотив і половину одного пасажирського вагону. В інших пасажирських вагонах були розбиті вікна, друзки розбитого скла травмували пасажирів. Пасажири поїзда були шоковані, багато із них травмувалися.
З головного вокзалу за пошкодженим пасажирським поїздом № 315 був направлений додатковий локомотив, який привів пошкоджений поїзд на станцію. Черговий по станції викликав з міста лікарів. Постраждалих оглянули лікарі Шиманський та Габель. За різними даними було від 45 до 76 постраждалих, в тому числі дві особи отримали тяжкі травми, але від госпіталізації у Львові відмовилися – це були поміщик Вибрановський і залізничник Роговський.
За свідченнями очевидців, пасажирський потяг «догнав» резервний локомотив. Пошкоджень зазнали локомотиви і кілька пасажирських вагонів, зокрема перший вагон І і ІІ класу був розбитий вщент, а наступні два вагони ІІ і ІІІ класу зазнали менших ушкоджень. Справжнім дивом було те, що під час аварії обійшлося без жертв і серйозних травм.
Винною у аварії журналісти вважали локомотивну бригаду резервного локомотива, яка, вочевидь, порушила вказівки і приписи і виїхала на колію в той час, коли по ній рухається регулярний пасажирський поїзд.
Як виявилося потім, в день аварії на станції у Львові не працювала автоматична система сигналізації, отож сигнали поїздам подавалися вручну. Через не узгоджену роботу персоналу пасажирської і вантажної станції, між якими був телефонний зв’язок, на одну і ту ж колію виїхали два склади, які і зіткнулися.
1 липня 1909 року на станції Підзамче відбулося зіткнення пасажирського поїзду № 11, який прямував в напрямку Підволочиска і резервного локомотива. Зіткнення сталося біля 11:00, отож була забезпечена чудова видимість місця події. Як виявилося, машиніст резервного локомотива Август Макара вів свій локомотив на швидкості біля 60 кілометрів на годину замість визначеної швидкості біля 10 кілометрів на годину. В результаті зіткнення було вщент розтрощено два останні вагони пасажирського поїзда і іще один був пошкоджений. Сила удару була такою, що пасажирський поїзд разом із локомотивом посунувся на 15 метрів уперед. Жертв серед пасажирів вдалося уникнути лише тому, що в хвості поїзда були причіплені два «пакункових» (багажних) вагони.
В результаті зіткнення поїздів постраждало біля 40 пасажирів. Найбільш сильних травм зазнала пані Гловінська – дружина залізничника-будівельника з Підбірець біля Львова. Іще 6 пасажирів отримали травми середньої важкості.
На жаль, вдалося відшукати лише одну світлину – львівські щоденні газети в той час рисунків і світлин практично не розміщували (це було тоді дуже технологічно складно і вимагало тривалого часу). Є лише одна світлина – із журналу «Nowości Illustrowane», вона ілюструє наслідки аварії на станції Підзамче 1 липня 1909 року.
Автор однієї із перших книжок про історію Львівської залізниці, редактор газети «Львівський залізничник» А. Гороховський у своїй книжці «Львовская железная дорога. Годы. События. Люди», яка вийшла в 1991 році, зазначав, що причиною більшості аварій та інцидентів, які ставалися на Львівській та Станіславівській дирекції державних залізниць були застарілість систем сигналізації та оповіщення, практична відсутність пристроїв автоматичної централізації та блокування, хронічна втома і невисока кваліфікація залізничників, помилки станційного персоналу.
Далі буде…
P.S. За останні кілька років я зібрав велику кількість різноманітних матеріалів про історію транспорту України. Матеріали про історію залізничного транспорту України та громадського транспорту Львова потроху оформлюються у книжки.
