В.о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун на своїй сторінці у Facebook прокоментувала прийняття закону про хімічну кастрацію педофілів.
"Вчора 247 народних депутатів Верховної Ради України стали жертвами майстерної передвиборчої маніпуляції. У свій останній робочий день вони проголосували за закон про протидію сексуальному насильству. У Раді було два законопроекти, але за основу та в цілому (тобто остаточно) проголосували за той, що запропонувала фракція невільних радикалів, а не за розроблений експертами.
Верховна Рада проголосувала законопроект про хімічну кастрацію педофілів
Депутати всіх (!) фракцій проголосували за законопроект №6449, який передбачає примусову хімічну кастрацію для тих, хто вчинив злочин сексуального характеру щодо неповнолітніх. Це означає, що Україна стане першою державою у світі, яка перетворить лікування на покарання.
Педофілія дійсно є психічною хворобою. Її дійсно лікують хімічною кастрацією, але лише в комплексі з іншими методами лікування.
Депутати ж проголосували за те, щоб зробити хімічну кастрацію методом покарання всіх людей, які вчинили злочини сексуального характеру щодо неповнолітніх. Не всі, хто вчиняють такі злочини мають психічну хворобу. Дослідження свідчать, що лише половина таких злочинів скоєні педофілами. Тому Україна буде примусово робити хімічну кастрацію людям, без урахування їхнього стану здоров’я.
Звісно, коли дуже хочеться знову потрапити до Ради, але шанси щодня стають меншими, можна нехтувати базовими правами людини. А з допомогою популізму “просовувати” в Раді абсолютно антигуманний закон.
За законопроект, який готували експерти та який відповідає міжнародним нормам права, проголосували в першому читанні. Але Ляшко на хвилі передвиборчого популізму просунув в раді закон, який буквально легалізує в країні застосування антигуманних методів з тотальним порушенням будь-яких прав людини.
Використання хімічної кастрації як методу покарання без згоди і є грубим порушенням прав людини, передбачених Конституцією України та міжнародними конвенціями. Воно має бути частиною лікування, яке має відбуватися гуманно і доповнюватися іншими методами.
Якщо цей закон вступить в силу, Україна матиме позови до Європейського суду з прав людини. А відтак, гроші платників податків будуть витрачатися на компенсації ґвалтівникам. Адже вже зараз очевидно, що це буде визнано порушенням прав людини.
Крім того, в законі пропонуються відкриті реєстри. Але сам закон щонайменше не визначає, за якими принципами має працювати цей реєстр. Це ще одна ознака того, що законопроект є дешевим популізмом, а не системним рішенням проблеми.
Відкриті реєстри можуть нашкодити самим жертвам сексуального насильства. Адже велика частина випадків сексуального насильства стається в сім’ях. Лише 10% таких злочинів скоюються незнайомими жертві злочинцями. Інша частина випадків трапляються в сім’ї або близькому колі. Чим менша дитина, тим більша ймовірність, що аб’юзер є членом сім’ї. Американський досвід свідчить, що матері відмовляються повідомляти про злочини через публічність. Вони бояться, що їхній чоловік чи коханець, який ґвалтує дитину, потрапить до реєстру. Через це злочинці залишаються непокараними.
Сподіваюся, що Президент не підпише цей закон. Бо лікарі не будуть здійснювати антигуманне “лікування”, яке суперечить їхній професійній етиці.
