Народний депутат України Геннадій Москаль скерував депутатське звернення до Голови Служби безпеки України Наливайченка В. О. з вимогою розслідувати посягання на життя ряду українських політиків згідно Статті 112 Кримінального кодексу України «Посягання на життя державного чи громадського діяча», – повідомила прес-служба «Народної самооборони». До переліку державних діячів потрапили Степан Бандера, Євген Коновалець, Симон Петлюра та Лев Троцький.
Текст звернення подаємо повністю:
«Шановний Валентине Олександровичу!
Стаття 112 Кримінального кодексу України «Посягання на життя державного чи громадського діяча» відноситься до підслідності СБ України і передбачає посягання на життя керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю.
На даний час залишилася ціла серії вбивств відносно громадських діячів, керівників політичних партій українського походження.
1. Бандера Степан Андрійович, народився 1 січня 1909 року, в Старому Угриниві (нині Івано-Франківська область), керівник політичної партії, вбитий у зв’язку з громадською діяльністю 15 жовтня 1959 року в м. Мюнхені. Німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. В інтерв'ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов».
Незважаючи на чинне рішення Верховного Суду Німеччини, жодного з організаторів вбивства, яким визнано Уряд СРСР, не покарано.
2. Коновалець Євген Михайлович, народився 14 червня 1891 року в с.Зашків Львівської області, державний і політичний діяч, голова Проводу Українських Націоналістів.
Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації, проведеної органами НКВС СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВС Павло Судоплатов. (Пізніше - керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ) Він зумів увійти в довіру до Коновальця, котрий вірив у існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й «представляв», згідно вигаданої НКВС легендою Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх». Про це інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937 р. Судоплатова прийняв особисто Сталін і поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. Через тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровскому. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесений смертний вирок. 23 травня 1938 року у Роттердамі Павло Судоплатов передав до кафе вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів» і після того, як коробку відкрили, вона вибухнула. Організатори вбивства Є. Коновальця досі непокарані.
3. Петлюра Симон Васильович, народився 22 травня 1879 року в м. Полтава, державний і політичний діяч, з листопада 1920 року керував роботою екзильного уряду УНР в Польщі.
Вбитий 25 травня 1926р. агентом НКВС С.Ш. Шварцбардом. Слідство тривало понад 16 місяців, але виправдало вбивцю.
Тепер є досить доказів того, що у Паризького процесу були свої «драматурги» з ОГПУ СРСР та ГПУ УСРР, які значною мірою доклали зусиль, щоб він засудив «петлюрівський рух» і виправдав С. Ш. Шварцбарда.
4. Троцький Лев Давидович, народився 7 листопада 1879 року в с. Янівка(нині с. Береславка Бобринецького району Кіровоградської області), державний і політичний діяч.
Опинившись за кордоном, Троцький виступив з низкою статей на захист самостійності УРСР. У 1940 році, перебуваючи в Мексиці у вимушеному екзилі, був вбитий за наказом Сталіна радянським агентом Рамоном Меркадером. Організатори вбивства не покарані.
Стаття 112 Кримінального кодексу України передбачає покарання за скоєння даного виду злочину у вигляді довічного ув’язнення. Згідно пункту 4 статті 49 Кримінального кодексу України «питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк».
Таким чином, прошу моє депутатське звернення розглядати як заяву про скоєний злочин, вжити заходів по розкриттю наведених мною фактів, встановлення винних та притягнення їх до кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства. Багато свідків і учасників даних вбивств, в тому числі, в Україні, досі живі. Частина з них є ветеранами спецслужб, проте останні так не понесли заслуженого покарання.
З повагою народний депутат України Г. Москаль»
