5 жовтня у межах “Lviv Book Forum 2024”відбулось відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби та Вадима Карп'яка.
У межах 31-го Міжнародного літературного фестивалю “Lviv Book Forum 2024” відбулось відкрите інтерв’ю колишнього міністра закордонних справ Дмитра Кулеби та журналіста, телеведучого Вадима Карп’яка. Дискутували учасники про небезпеку та вплив російської пропаганди, розвиток критичного мислення, гостру необхідність вміти правильно боротись з емоціями, а також виклики інформаційної війни.
“Можна перемагати або програвати битви, але раз і назавжди поставити крапку у війні неможливо, тому що наративи живуть завжди довше, навіть ніж ті, хто їх вигадує або є їхнім носієм… Моя рекомендація: ніколи не пишіть у соцмережах: “Ми програли інформаційну війну! Нас перемогли!”. Це просто неможливо, бо це війна у вічність”, - відзначив Дмитро Кулеба на початку дискусії.
Вадим Карп’як додав, що пропаганда завжди передбачає великий конструкт. У росії це був міф про “русскій мір”, який провалився. А тому сьогодні ми маємо справу не стільки з російською пропагандою, як з інформаційними вкидами ворога, які не пов’язані з великою ідеєю. Дмитро Кулеба водночас переконаний, що росія програє процес пропаганди, тому що не пропонує нічого нового, а сповідує старі радянські моделі, за якими сьогодні немає жодної ідеї чи мети.
У 20-их роках минулого століття з виходом у світ книги американського піарника пропаганду почали сприймати позитивно, як системні заходи з переконання людей у чомусь. Натомість після Другої світової війни, діяльності німецького пропагандиста Йозефа Геббельса, радянської пропаганди це поняття отримало негативний контекст.
“Є три найпотужніші інструменти пропаганди: церква, школа і генії. Якщо ви є носієм певних ідей і живете у злагоді зі школою, церквою і, на вашу думку, є ці генії, – то пропагана переможе завжди. Ваші ідеї перемагатимуть, укорінюватимуться і набуватимуть системного поширення. Якщо правильно побудувати роботу, то ніхто з нас тут присутніх: ні підготовлені люди, ані не підготовлені люди, не здатні протистояти системі пропаганди. Якщо щодня розказувати, що слон – це жираф, ми всі повіримо, зрештою погодимося, що слон – це жираф. Хтось тому, що повірить, хтось – тому що втомиться боротись”, – розповів Дмитро Кулеба.
За словами колишнього міністра закордонних справ, іноземні партнери часто запитують, чи справді росіяни, від путіна та лаврова до простих росіян, вірять у те, що їм показують по телевізору. Дмитро Кулеба переконаний, що так: вони самі себе через ефект підтверджувального упередження (confirmation bias) переконали.
Вадим Карп’як пояснив, що росіяни часто використовують пропагандистські наративи у темах, які викликають напруженості в українському суспільстві. Хто воює чи не воює, живе близько до лінії фронту чи ні, став ВПО чи хто не став – ці всі конфлікті питання росіяни постійно підживлюють у своїх інформаційних вкидах. Також вони навчились робити пропаганду непомітною і приємною, зазначив журналіст.
“Було у XX столітті дві концепції тоталітаризму. Одну всі знають, тому що вона Орвелівська, і це “1984”, коли людей схилятимуть до того, що треба державі, насильством, через примус. А була концепція Томаса Гакслі про те, який чудовий світ новий, де люди робитимуть те, що треба, через задоволення. І ми бачимо, що Гакслі переміг, його концепція зараз працює. Люди самі скролять тікток. Найбільший шлях і канал поширення російської пропаганди в Україні – це тікток”, - відзначив Вадим Карп’як.
В України є свій контент, пояснив Дмитро Кулеба, проте нам бракує системності у його поширенні, яка є у росіян. Нам бракує розуміння, що зовнішні інформаційні війни, як і внутрішні, вимагають грошей. На цьому економити не можна.
Також українці повинні тренувати свої захисні реакції на російську пропаганду. Для цього потрібно тренувати свої емоції та критичне мислення, а також боротись із комплексом меншовартості, який став результатом століть колоніальної політики росії. Дмитро Кулеба пояснив, що здобуття Україною незалежності у 1991 році викликало серед росіян хвилю сарказму щодо нового статусу Української держави, проте і серед українців реального усвідомлення своєї сили та свободи не було.
“Насправді ми самі 30 років глузували з власної держави. Не втрачали жодної нагоди. Ці всі інтелектуальні дискусії, коли сідали ці “просвітлені кола”, розумні люди. Вони зітхали і казали, що Україна – це, на жаль, та країна, яка ніколи не втрачає нагоди втратити нагоду. Запрошували тоді когось із Заходу, хто сідав і менторським тоном вчив нас, якими ми маємо бути, як маємо змінитися. І всі виходили, хитали головою і погоджувались, що так, ми такі, “село є село” тощо.
А ми повинні вичавлювати з себе цю зневіру у собі. У той момент, коли мирний гречкосій перетворився на воїна, і це сталося у 2014 році, цей процес перетворення запустили. У той момент, коли ми почали реально вичавлювати з себе, на жаль, з кров’ю цю зневіру, коли ми почали говорити, що тепер ми вас будемо вчити, тому що ви нас маєте слухати”, - додав Дмитро Кулеба.
Нагадаємо, що дискусія відбулась у межах 31-го Міжнародного літературного фестивалю “Lviv Book Forum 2024”. Триває фестиваль з 3 по 6 жовтня. Ознайомитись із програмою можна за посиланням.
Раніше Гал-інфо розповідало про дискусію про гумор у часі війни та презентацію книги головного редактора сайту фейкових новин "UaReview" Романа Голубовського, які також відбулись у межах літературного фестивалю.
