"Сьогодні весь християнський світ по-особливому шанує цього святого – улюбленого обранця Божого Миколая Чудотворця.
І хоча він жив дуже далеко від нас і географічно, і хронологічно (майже сімнадцять століть тому), для нашого народу він є чи не найулюбленішим святим. І шануємо ми його з давніх часів. Так, ще в X столітті на честь святого Миколая княгиня Ольга над могилою благовірного князя-мученика Оскольда в Києві побудувала один з перших храмів на Русі. В XІ столітті за часів правління сина Ярослава Мудрого князя Всеволода до нас прийшло святкування, а найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Святитель Миколай за свого земного буття не залишив ніяких рукописних творінь, але пам’ять і приклад його життя, щирої християнської діяльної любові житимуть у людській історії й історії Церкви завжди. Цього святого називають «скоропомічним» – він завжди поспішає на допомогу, причому абсолютно до всіх. Не вистачить і цілого дня, і навіть тижня, щоб оповідати про всі чудеса, які Господь явив людям через святого угодника Свого Миколая. Тому й величають його Чудотворцем.
А особливо на День святого Миколая чекає малеча – жоден інший день у році не приносить дітям стільки віри, радості й очікування чуда. І святий Миколай досі творить чудеса – зокрема і через кожного з нас. Незалежно від віку нам завжди приємно отримувати подарунки, а ще більше – нам приємно їх дарувати, творити добро, радість на благо іншим. Бо саме до цього покликана людина – до добра, любові, безкорисливості.
Молімося до святого Миколая Чудотворця, шануючи його пам’ять, життя, подвиг любові. Просімо, щоби він і нас навчив любити Бога й своїх ближніх, тихо творити добро й плекати віру в Бога, Який правдиво творить чудеса".
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
