З 1896 року тисячі спортсменів з усього світу готуються до змагань, які встигли стати легендарними - Олімпійських ігор. Кожен спортсмен, який стає призером чи навіть просто бере участь, назавжди входить в історію світового спорту. А дехто хоче увійти в історію не один раз, при чому навіть не в одній категорії.
Є ряд дисциплін літніх і зимових видів спорту, в яких особливості тренувань збігаються в значній мірі, і переходи з одного виду спорту в інший навіть на вищому рівні олімпійських змагань мають не поодинокий характер. До прикладу легка атлетика та бобслей.
Лорін Уільямс – американська легкоатлетка та бобслеїстка. Одна з п’яти людей у світі, яким вдалось отримати медалі в літній та зимовій олімпіадах.
Першу олімпійську нагороду вона отримала в Афінах у 2004 році, поступившись білорусці Юлії Нестеренко. Після чого Лорін отримала 3 золоті та одну срібну медалі в чемпіонаті світу з легкої атлетики. Золоту ж медаль вона отримала на Лондонській олімпіаді 2012 року у естафеті 4х100 метрів.
І, якщо багатьом спортсменам таких престижних нагород вистачило б. То Лорін вирішила не зупинятись. У 2014 році на Олімпійських іграх в Сочі вона виступала в бобслеї в якості розганяючої у відомого пілота Елани Маєрс. Американський екіпаж лідирував після трьох з чотирьох заїздів, але в останньому заїзді все ж поступився олімпійським чемпіонкам 2010 року, канадкам Кейлі Хамфріс і Хезер Мій. Таким чином, Вільямс упустила шанс стати першою жінкою в історії, яка виграла олімпійські золоті медалі літніх і зимових Ігор. Однак вона стала першою, хто має олімпійські нагороди і в легкій атлетиці, і в бобслеї.
Наступною за кількістю спортсменів є представники велоспорту, та ковзанярського спорту, або шорт-треку. В цих категоріях теж знайшлись феноменальні представниці:
Криста Ротенбургер -- ця унікальна спортсменка відома тим, що в один і той же рік підіймалася на п’єдестал переможців на літніх та зимових Олімпійських іграх. Сталося це в 1988 році в Калгарі і в Сеулі.
А своє перше олімпійське золото 24-річна Кріста Ротенбургер виграла в короткому спринті на олімпійському льоду Сараєво в 1984 році. До цього часу вона вже мала досвід виступу на Іграх. Але в Лейк-Плесіді в 1980-х вона на 500 м і 1000 м зайняла місця в другому десятку. Перед Сараево Кріста двічі піднімалася на п'єдестал чемпіонатів світу по спрінту, правда, тільки на третю позначку.
Найуспішнішим у кар'єрі виявився 1988 рік. Спочатку Ротенбургер стала чемпіонкою на 1000 м і виграла срібло на 500 м у Калгарі. А у вересні цього року в Сеулі у фіналі спринтерської гонки на треку поступилась тільки радянській двократній олімпійській чемпіонці Еріці Салумає.
Через чотири роки вже під подвійним прізвищем Лудінг-Ротенбургер (вона вийшла заміж за свого тренера Ернста Лудінга) Кріста завоювала бронзу на льоді відкритого катка в Альбервилі на дистанції 500 м.
Клара Хьюз -- починала спортивну кар'єру як ковзанярка на Олімпійських іграх 1988 в Калгарі, але потім чомусь вирішила змінити спортивну спеціальність і стала велосипедисткою-шосейницею. Причому виявилася такою здібною ученицею, що в Атланті в 1996-му змогла завоювати дві бронзові нагороди - в індивідуальній та груповій гонках.
Проте згодом їй знову полюбилися ковзани, де вона досягла найбільших успіхів. Всього через рік занять Клара піднялася на п'єдестал в Солт-Лейк-Сіті за бронзою на 5000 м. Ще через чотири роки в Туріні перемогла на цій дистанції і отримала срібну медаль в командній гонці. Ще через чотири роки в рідному Ванкувері, де Хьюз довірили нести національний прапор на церемонії відкриття, вона отримала бронзу.
А потім знову вирішила перейти в велоспорт. Виграла два золота на Панамериканському чемпіонаті в 2011 році і завоювала право стартувати на Олімпійських іграх в Лондоні, де фінішувала п'ятою в індивідуальній гонці.
Проте, коли поєднують ковзани і велосипед - зрозуміло, тому що велоспорт входить в програму підготовки майстрів довгого і короткого (шорт-трек) льоду. Або з легкої атлетики в бобслей, де потрібні хороші бігуни на старті, але інколи зустрічаються спортсмени, які поєднують те, що здавалось би поєднати неможливо:
Якоб Тамс – один з найунікальніших атлетів сучасності. Йому вдалось поєднати такі дві категорії, як стрибки з трампліну та вітрильні перегони.
На Іграх-1924 Шамоні норвежець мав першість у стрибках з трампліну. В результаті складних підрахунків він набрав 18,960 бала (два стрибка на 49 метрів) і випередив співвітчизника Нарві Бонна (18,689).
Якоб Тамс переміг також на чемпіонаті світу в Лахті, а на Олімпіаді в Санкт-Моріц зайняв всього лише 28 місце. Він йшов третім після першого стрибка, але швейцарські стрибуни з трампліну наполягли на тому, щоб довжина розгону перед другою спробою була збільшена. Норвежці заперечували, але думка господарів Олімпіади була взята за основу.
Запальний Тамс стрибнув за позначку 73 метра, тобто на десять метрів далі від всіх, але впав під час приземлення і отримав нульову оцінку.
Після цього Тамс вирішив докорінно змінити спеціалізацію і виступив на літніх Іграх-1936 Берліні, де зайняв перше місце в класі 8-метрових яхт.
Едвард Патрік Френсіс Іган -- увійшов в історію спорту як єдиний володар двох золотих олімпійських нагород, завойованих на зимовій та літній Олімпіадах. Першу нагороду він отримав за перемогу на боксерському рингу на Іграх 1920 року в Антверпені. Іган виступав в категорії до 79,4 кг і в фінальному бою переміг норвежця Сверре Серсдаля. Через чотири роки він спробував повторити успіх на Олімпіаді в Парижі, але програв за очками в першому ж бою.
Проте через вісім років 34-річний Іган знову відправився на Олімпійські ігри, правда, на зимові в Лейк-Плесіді як розганяючий в бобслейній четвірці. І виграв своє друге золото на бобі, який пілотував Біллі Фіск.
Цікавим є те, що більшість спортсменів поєднують командні види спорту з одиночними. Проте й тут не обійшлось без виключень. Майстерна робота в команді і в той же час феноменальні особисті показники, зустрічайте:
Всеволод Бобров – радянський спортсмен (футбол, хокей із м'ячем, хокей із шайбою) і тренер. Багаторазовий чемпіон СРСР з футболу і хокею. Чемпіон Олімпійських ігор 1956 року, дворазовий чемпіон світу і триразовий чемпіон Європи з хокею, заслужений майстер спорту СРСР (1948), заслужений тренер СРСР (1967). Всеволод Бобров -- єдиний в історії Олімпійських ігор спортсмен, який був капітаном одразу національної команди по футболу (Гельсінкі,1952) і хокею (Кортіна‑д'Ампеццо, 1956), саме під його капітанством команда отримала золоту медаль. Спортивна статистика цього гравця теж вражає: за 116 ігор в чемпіонаті СРСР з футболу він забив 89 голів, неодноразово ставав кращим форвардом сезону, в хокеї ж захищаючи кольори клубів ЦСКА та ВВС за 130 ігор він забив 254 шайби. За збірну СРСР 89 шайб в 59 іграх.
Опісля кар’єри спортсмена Всеволод зробив блискучу кар’єру тренера і знову ж зразу, і в футболі, і в хокеї. У 1950 році Бобров почав освоювати діяльність клубного наставника в якості граючого тренера хокейної команди ВПС. У 1953 році він очолив футбольну команду ВВС.
Найбільших успіхів у тренерській роботі фахівець досяг в хокейній команді "Спартак" (Москва), якою він керував з 1964 по 1967 рік, завоювавши з "червоно-білими" титул чемпіонів СРСР. Після чого у 1972 став тренером збірної СРСР. Під його керівництвом національна команда стала чемпіоном світу в 1973 і 1974 роках і вперше зіграла серію матчів проти канадських професіоналів в легендарній суперсерії 1972 року.
Детальний перелік спортсменів які брали участь і в літніх і в зимових Олімпійських іграм можна побачити за посиланням.
